Рішення № 34272898, 16.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1976/13 16.10.2013 16.10.2013 16.10.2013

Провадження №22-ц/784/1791/13

Справа № 22-ц/784/1791/13 Головуючий першої інстанції: Гуденко О. А.

Категорія: 56 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Галущенка О.І.,

суддів Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі Яценко Л.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2, представника апелянта Ульянова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції

(далі - Центральний ВДВС ММУЮ )

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2013 року,

ухвалене за позовом

ОСОБА_4

до

ОСОБА_5,

Центрального відділу державної виконавчої служи Миколаївського міського управління юстиції,

третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг»

про зняття арешту,

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 і Центрального ВДВС ММУЮ про виключення майна з акту опису та звільнення майна з-під арешту семи транспортних засобів, що належить відповідачу ОСОБА_5 на праві власності та заставодержателем яких є позивач. Вказував, що застава вказаних автомобілів забезпечує виконання укладеного ним і ОСОБА_5 договору позики. Оскільки останній свої обов'язки щодо своєчасного повернення позики не виконав, позивач має намір реалізувати в рахунок погашення заборгованості заставне майно. Однак, як зазначив позивач, в ході примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області про стягнення заборгованості ОСОБА_5 на користь ТОВ «Елемент Лізинг» державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ було накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_5, у т.ч. на автомобілі, що є предметом застави. Посилаючись на викладене, позивач просив виключити з акту опису майна та звільнити з під арешту наступне рухоме майно:

автомобіль марки MERCEDES - BENZ, МОДЕЛЬ 208, 2002 року випуску, шасі (кузов, рама,коляска) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, тип ТЗ- вантажний фургон малотоннажний - В,

автомобіль марки ГАЗ модель 2752, 2002 року випуску, шасі ( кузов, рама, коляска) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4, тип ТЗ- вантажний фургон малотоннажний -В,

автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель LT35, 2000 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_6. тип ТЗ - автобус мікроавтобус - D,

автомобіль марки ГАЗ, модель 3302 1, 2002 року випуску, шасі ( кузов, рама, коляска) НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_8, тип ТЗ - вантажний фургон малотоннажний - В,

автомобіль марки MERCEDES - BENZ, модель 310 D, 1995 року випуску, шасі ( кузов, рама, коляска) НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_10, тип ТЗ- вантажний фургон малотоннажний - В,

автомобіль марки MERCEDES - BENZ, модель 814 D, 2002 року випуску, шасі ( кузов, рама, коляска) НОМЕР_11, реєстраційний номер НОМЕР_12, тип ТЗ вантажний фургон - рефрижератор - C,

автомобіль марки MERCEDES - BENZ, модель 413, 2003 року випуску, шасі ( кузов, рама, коляска) НОМЕР_13, реєстраційний номер НОМЕР_14, тип ТЗ вантажний фургон - малотоннажний - В,

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи було залучено ТОВ «Елемент Лізинг».

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2013 року позов задоволено частково. Звільнено вищевказані автомобілі з-під арешту, накладених постановами Центрального ВДВС ВП № 26174391 від 28.04.2011р., ВП № 26592691 від 16.05.2011р., ВП № 36067926 від 28.01.2013р. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 114грн. 70коп. судового збору.

В апеляційній скарзі Центральний ВДВС ММУЮ, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 вересня 2009р. ОСОБА_4 укладено із ОСОБА_5 договір позики, за яким позивач передав ОСОБА_5 у борг 200 000 грн., які останній зобов'язався йому повернути в строк до 26 січня 2013р. (а.с.8). В забезпечення виконання цього договору 26 вересня 2009р. цими ж сторонами був укладений договір застави належних ОСОБА_5 на праві власності транспортних засобів, які є предметом даного спору, про що 28 вересня 2009р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був зроблений запис № 9096180 щодо зазначеного приватного обтяження (а.с. 96-99). Заставна вартість предмету застави співмірна із сумою позики. В зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 обов'язків по поверненню коштів у передбачений договором позики строк рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 12 березня 2013р. з нього на користь ОСОБА_4 стягнута заборгованість в розмірі 200 000грн. (а.с. 71-72). На час розгляду справи заборгованість ОСОБА_5 не погашена.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.

Згідно із ст. 589 ЦК України та ст. 19 Закону України «Про заставу» в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, за рахунок якого заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором - неустойкою), необхідні витрати за утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Аналогічні права обтяжувала за забезпечувальним обтяженням встановлені ст.23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до п.2.4.3. укладеного ОСОБА_4 із ОСОБА_5 договору застави від 26.09.2009р., заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо при настанні строку виконання Основного зобов'язання воно не буде виконано (а.с.8-11).

Відповідно до ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

З матеріалів справи вбачається, що при примусовому виконання наказу господарського суду Миколаївської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Елемент Лізинг» державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ постановами ВП № 26174391 від 28.04.2011р., ВП № 26592691 від 16.05.2011р., ВП № 36067926 від 28.01.2013р. було накладено арешт на все майно боржника, у т.ч. на автомобілі, що є предметом застави.

Отже, частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що накладений постановами державного виконавця арешт на спірні автомобілі, порушує право позивача на переважне право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника за рахунок заставного майна.

Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 апелянтом не було оскаржено, а тому апеляційним судом в цій частині не переглядалось.

За такого колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони, та прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позову.

Рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права та встановленим обставинам справи, а тому не вбачається підстав для його скасування.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростовували б висновок суду про наявність підстав для зняття арешту зі спірного майна, накладеного постановою державного виконавця Центрального ВДВС ММУЮ ВП № 26174391 від 28.04.2011р., ВП № 26592691 від 16.05.2011р., ВП № 36067926 від 28.01.2013р. від 15 травня 2011р.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: