Рішення № 34272669, 09.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2013 р. Справа № 911/3200/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс", с. Петрушки

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект",

м. Дніпропетровськ

2) Дочірнього підприємства "Віаланд", с. Петрушки

про стягнення 70 897 грн. 57 коп.

Суддя - Мальована Л.Я.

Представники:

позивача - Рибченко Н.М. (дов. № б/н від 04.01.2013 р.);

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - не з'явився.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів 70 897 грн. 57 коп. заборгованості; з відповідача 1) ТОВ "Техкомплект" 59 084 грн. 64 коп. - сума основного боргу по договору купівлі-продажу №ТК-08/12 від 19.03.2012 р., 11 816 грн. 93 коп. - штраф; з відповідача 2) ДП "Віаланд" 200 грн. 00 коп. за договором поруки № б/н від 19.03.2012 р.

Відповідачі двічі в засідання суду не з'явились, не виконали вимоги суду викладені в ухвалах від 15.08.2013 р. та 04.09.2013р., відповідач 1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» відзив на позов не надало, відповідач 2 Дочірнє підприємство «Віаланд» у відзиві зазначив, що ним не сплачена сума коштів у розмірі 200 грн. та на день розгляду справи доказів сплати суду не надано. Про час і місце судового засідання відповідачі були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

19 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» було укладено договір № ТК-08/12, відповідно до умов якого відповідач продає, а позивач купує акумуляторні батареї (далі - Товар), в кількості, асортименті та по цінам згідно накладних та відгрузочних документів.

Пунктом 2.1. Договору купівлі-продажу встановлено, що якість поставленого товару повинна відповідати вимогам ГОСТу 959-91.

Поставлений товар АБК 6 СТ-200 А (з) WESTA позивач отримав згідно наявної в матеріалах справи копії накладної № ВД0-т00169 від 23.03.2012 року.

Відповідно до умов договору Відповідач-1 повинен був передати позивачу необслуговувані акумуляторні свинцеві стартерні батареї в моноблоці із загальною кришкою, повністю залиті і заряджені у кількості 47 штук на загальну суму 59 084,64 грн.

В процесі підготовки АБ до застосування та використання акумуляторних батарей у грудні 2012 року позивач виявив виробничі дефекти та несправності під час експлуатації .

Відповідно до гарантійного талону, який наданий відповідачем-1 разом з поставленим товаром, гарантійний строк експлуатації товару складає 24 місяці.

В межах гарантійного строку з причин неналежної якості товару позивач звернувся до відповідача-1 з претензією №2 від 12.12.2012р., в якій просив усунути недоліки шляхом гарантійної замінити АБ на підставі ст. 678 Цивільного кодексу України.

Позивач здійснив доставку АБ у м. Дніпропетровськ та передав за вказівкою відповідача-1 батареї для тестування ПАО «МНПК «ВЕСТА».

Після проведення тестування листом від 08.02.2013 р. за підписом генерального директора ПАО «МНПК «ВЕСТА» позивача було повідомлено про те, що на товар, отриманий позивачем 23.03.2012 року, збіг гарантійний строк та відмовлено у гарантійній заміні придбаного товару.

Отже відповідач-1 поставив позивачу АБ 23 березня 2012 року, які були виготовлені за два роки до моменту поставки (у жовтні 2010 року), а відповідно до супровідних документів зазначив дату виготовлення - 211034.

Відповідно до абз. 2 п. 2.5.3 ГОСТу 959-91 середній строк служби не обслуговуваних батарей в експлуатації повинен бути не менше 48 місяців при напрацюванні транспортного засобу в межах цього строку не більше 100 тис. км. Пробігу або 4000 мотогодин.

Згідно п. 2.3 Договору купівлі-продажу продавець гарантує належну якість поставленого Товару при умові виконання правил транспортування, зберігання та експлуатації протягом гарантійного строку, згідно технічним умовам заводу-виробника.

Відповідно до абз. 2 пп. 6.1 п. 6.1 Керівництва по експлуатації Б60.01.000 РЗ гарантійний строк експлуатації батареї складає 24 місяці.

Гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами або договором ( ч.2 ст. 269 Господарського кодексу України).

За таких обставин гарантійний строк експлуатації купленого позивачем товару починає свій відлік від дня введення АБ в експлуатацію, але не пізніше 23.03.2013 р., а закінчується через 24місяці. За таких обставин відповідач-1 неправомірно відмовив позивачу у гарантійній заміні неякісного товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Господарського кодексу України застосування стандартів чи їх окремих положень є обов'язковим для: суб'єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання в технічних регламентах; учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти; виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

На підставі Договору купівлі-продажу у відповідача-1 виникло господарське зобов'язання передати позивачу акумуляторні батареї, якість яких відповідає вимогам ГОСТу 959-91 і технічним умовам ТУ У 31.4-31950849-001-2004, ТУ У 31.4-31950849-002-2005.

Таким чином, відповідач-1 не виконав належним чином зобов'язання, передбачене Договором купівлі-продажу.

У пункті 4 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що до умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідач-1 не забезпечив поставку товару, який відповідає обов'язковим для нього нормативним документам, зазначеним у статті 15 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Специфіка договорів поставки визначена у частині першій статті 266 Господарського кодексу України, яка передбачає , що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно п. 1.2 ГОСТу 959-91 батареї, з умовним позначенням з літерою «З» відносяться до не обслуговуваних, залитих електролітом і повністю заряджених батарей.

Пунктом другим Експлуатаційних норм середнього ресурсу акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №489 від 20.05.2006р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2006 р. за №695/12569 визначено, що необслуговувана АБ - акумуляторна батарея, яка за витратами дистильованої води під час використання відповідає вимогам пункту 2.2.10 ГОСТ 959-91 і не потребує контролю рівня та густини електроліту в аккумуляторах.

Враховуючи, що листом від 08.02.2013 р. за підписом генерального директора ПАО «МНПК «ВЕСТА» підтверджено, що акумуляторні батареї, отримані позивачем 23.03.2012 року, містили рівень електроліту нижче верху електродів від 35 до 50 мм, що є виробничим дефектом.

За таких обставин відповідач-1 не забезпечив належної якості поставленого товару.

Листом від 25.07.2013р. №457 позивач відмовився від Договору та пропонував відповідачу-1 добровільно сплатити кошти за АБ на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до ч.7 ст. 269 Господарського кодексу України у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт,послуг).

Законодавець у частині першій статті 20 Господарського кодексу України визначив, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються , в тому числі шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Згідно з ч.2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором, в тому числі відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Враховуючи, що товар, поставлений відповідачем-1 не відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства позивач реалізує своє право на відмову від договору та повернення сплаченої за товар грошової суми на підставі п.1 ч.2 ст. 678 Цивільного кодексу України в сумі 58 884,64 грн.

Також, позивач посилаючись на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України просить суд за поставку не якісного товару, загальною вартістю 58 884,64 грн. стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від вартості переданих АБ, що за розрахунком позивача загалом складає 11 812,93 грн.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені та штрафу.

Беручи до уваги приписи вказаних норм законодавства та враховуючи, що жодна з сторін договору, відповідно до наявних в суду доказів, не має відношення до державного сектору економіки, а стягнення штрафу не передбачено умовами договору, правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України відсутні, тому суд відмовляє в задоволенні позову у вказаній частині вимог з огляду на їх безпідставність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.02.2011р. у справі № 23/225.

У зв'язку з тим, що відповідач-1 не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором №37 ВД-12/АКБ від 19.03.2012 (купівлі-продажу) , позивач, на підставі пунктів 1.1, 2.1 Договору поруки б/н від 19.03.2012р. (далі - Договір поруки) висунув вимогу до Дочірнього підприємства «Віаланд» (надалі - відповідач - 2) щодо виконання обов'язків відповідача-1 за вищевказаним договором. Керуючись п.2.1. Договору поруки, у разі порушення Боржником обов'язків по Договору Поручитель та Боржник несуть перед Кредитором (Позивачем) солідарну відповідальність. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності Поручителя не повинен перевищувати суму, яка на день одержання Поручителем вимоги Кредитора є 200,00 гривень.

15 липня 2013 р. Позивач вручив відповідачу - 2 вимогу щодо суми відповідальності згідно Договору поруки в розмірі 200,00 гривень, але відповідач - 2 не виконав своїх зобов'язань за Договором поруки, доказів сплати не надав.

Положення статей 553, 554 ЦК України говорять, що за Договором поруки Поручитель поручається перед Кредитором Боржника за виконання ним свого обов'язку, Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення зобов'язання Боржника. У разі порушення Боржника своїх зобов'язань, забезпеченого порукою, Боржник і Поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення 58 884,64 грн. основного боргу з відповідача 1 та 200,00 грн. боргу з відповідача 2 ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, і тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 678 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 34, код 32804524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (08113, Київська обл., с. Петрушки, вул. Лісна, буд. 1, код 30367782) - 58 884 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 64 коп. боргу, 1 715 (одна тисяча сімсот п'ятнадцять) грн. 65 коп. судового збору.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Віаланд» (08113, Київська обл., с. Петрушки, вул. Лісна, буд. 1, код 32416328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (08113, Київська обл., с. Петрушки, вул. Лісна, буд. 1, код 30367782) - 200 (двісті) грн. 00 коп. боргу, 4 (чотири) грн. 85 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Мальована Л.Я.