Рішення № 34271229, 16.10.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/82/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2013 Справа № 908/2938/13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» (71100,

Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського-Волкова, 12/24)

до Публічного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-

транспортного обладнання» (71110, Запорізька область, м. Бердянськ,

вул. Горького, 7)

про стягнення 66038,28 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

від позивача: Залож Г.П. - представник за довіреністю № 02/1472/1 від 02.10.13.; Пономаренко В.І. - представник за довіреністю № 08/121 від 25.01.13.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Запорізької області 30.08.13. звернулось Приватне акціонерне товариство «Приазовкурорт» до Публічного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» про стягнення 66038,28 грн. заборгованості за Договором про надання послуг з теплопостачання № 26-ТЕП від 25.12.12.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання перед позивачем по сплаті послуг з централізованого опалення за період з 01.01.13. по 20.08.13., внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця Гавриленко Валентини Петрівни виникла заборгованість.

Через канцелярію господарського суду Запорізької області 26.09.13. від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої Приватне акціонерне товариство «Приазовкурорт» просило суд накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач зазначає, що відповідач знаходиться в скрутному матеріальному становищі, має заборгованість та у позивача є підстави вважати, що відповідач намагається відчужити належне йому майно або зняти кошти зі свого розрахункового рахунку, що зробить неможливим виконання рішення суду.

Представник відповідача в судове засідання 26.09.13. не з'явився, але через канцелярію господарського суду Запорізької області 25.09.13. від Публічного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання повноважного представника.

Представник позивача в судовому засіданні 26.09.13. не заперечив проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи було задоволено.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.09.13. розгляд справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 16.10.13. о 14-20.

Від позивача 16.10.13. через канцелярію господарського суду Запорізької області надійшли письмові пояснення щодо тарифів, які застосовувались при нарахуванні вартості наданих послуг з централізованого опалення приміщень Публічному акціонерному товариству «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання».

Представник позивача в судовому засіданні 16.10.13. підтримав заяву про забезпечення позову, яка була ним подана через канцелярію господарського суду Запорізької області 26.09.13. та підтримав позовні вимоги, просив суд позов Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» задовольнити повністю.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд залишив її без задоволення, в зв'язку з наступним:

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно зі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов, забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову і предметом відповідної позовної вимоги. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу для забезпечення позову.

У разі відсутності доказів в підтвердження викладених обставин та обґрунтування, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, господарський суд відхиляє таку заяву як необґрунтовану та не підтверджену належними докази.

Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, в зв'язку з відсутністю доказів, які б підтверджували обставини, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та в зв'язку з відсутністю підстав для її задоволення.

Представник відповідача в судове засідання 16.10.13. не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та витребувані документи не подав, але через канцелярію господарського суду Запорізької області 14.10.13. від Публічного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання повноважного представника.

Розглянувши зазначене клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення з урахуванням наступного. До клопотання позивачем не додано належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, і на які позивач посилається як на підставу відкладення розгляду справи. Також судом береться до уваги те, що на підставі клопотання позивача від 25.09.13. розгляд справи був відкладений ухвалою суду від 26.09.13. до 16.10.13. Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач як юридична особа не позбавлений можливості направити у судове засідання іншого представника, видавши йому довіреність.

Відповідно до п.п. 3.9.1 та 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджає вирішенню даного спору.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/2938/13.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.12.12. між Приватним акціонерним товариством «Приазовкурорт» (далі - Виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» (далі - Споживач) уклали Договір про надання послуг з централізованого опалення № 26-ТЕП (далі - Договір).

За вказаним вище Договором, Виконавець зобов'язується надавати Споживачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення приміщень заводоуправління та гуртожитку, розташованих у будинку по вул. Горького, 7, з тепловим навантаженням відповідно Додатку № 1, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договорому (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 3.3 Договору передбачено, що платежі вносяться на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку: до 5 числа поточного місяця виконується попередня оплата у розмірі 100 % планових обсягів споживання поточного місяця, - кінцевий розрахунок за фактично спожиту теплову енергію не пізніше 3 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно наданого виконавцем рахунку і акта приймання-передачі послуг з опалення.

Позивач посилається на те, що Приватне акціонерне товариство «Приазовкурорт» свої зобов'язання виконало у повному обсязі, що підтверджується двосторонньо підписаними рахунками-актами та відсутністю претензій з боку Публічного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання», в свою чергу відповідач не виконав своє зобов'язання щодо своєчасної повної оплати послуг з централізованого опалення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач заборгованість за отримані послуги з централізованого опалення за період з січня 2013 р. по квітень 2013 р. належним чином та в повному обсязі не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний вище період станом на день звернення позивача до суду з даним позовом склала 60000,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Якщо інше не встановлене договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, відповідачу за період з січня 2013 р. по квітень 2013 р. надавались послуги з централізованого опалення, що підтверджується двосторонньо підписаними без зауважень актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками на загальну суму 79061,51 грн., а саме: № 0000000075 від 31.01.13., № 0000000169 від 28.02.13., № 0000000266 від 31.03.13., № 0000000308 від 16.04.13.

Судом встановлено, що Споживачем підписано вказані вище акти здачі-приймання робіт та не надано заперечень щодо даних, зазначених у актах, отже, акти вважаються погодженими із Споживачем.

Згідно з п. 8.1 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє в частині надання послуг з 01.01.13. до 31.12.13. включно, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення.

Таким чином, вбачається, що Договір про надання послуг з централізованого опалення № 26-ТЕП від 25.12.12. діяв у період надання послуг та є чинним на даний час.

Споживач в порушення умов Договору здійснив лише часткову оплату заборгованості, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача від 12.06.13., 18.07.13., 15.08.13. на загальну суму 19061,51 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 4.2 Договору зазначено, що Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Пунктом 3.3 Договору сторони передбачили, що платежі вносяться на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку: до 5 числа поточного місяця виконується попередня оплата у розмірі 100 % планових обсягів споживання поточного місяця, - кінцевий розрахунок за фактично спожиту теплову енергію не пізніше 3 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно наданого виконавцем рахунку і акта приймання-передачі послуг з опалення

Однак відповідач, в порушення умов Договору, оплату за надані послуги у встановлений строк, у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про надання послуг з теплопостачання № 26-ТЕП від 25.12.12. за період з 01.01.13. по 20.08.13., станом на день звернення позивача до суду з даним позовом становила 60000,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

В зв'язку з тим, що заборгованість по сплаті отриманої теплової енергії відповідачем у повному обсязі не погашена, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 60000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 990,45 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 990,45 грн. - 3 % річних.

Також позивач на підставі п. 3.4 Договору просить суд стягнути з відповідача 5047,83 грн. - пені.

Пунктом 3.4 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати зі споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом України, 1 % від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 5047,83 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» (71110, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 7, код ЄДРПОУ 01124980) на користь Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського-Волкова, 12/24, код ЄДРПОУ 02647763) 60000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 990 (дев'ятсот дев'яносто) грн. 45 коп. - 3 % річних, 5047 (п'ять тисяч сорок сім) грн. 83 коп. - пені, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.10.13.

Суддя І.В. Давиденко