Рішення № 34271223, 14.10.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи №15/72/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2013 Справа № 908/2894/13

За позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії концерну "Міські теплові мережі" Шевченківського району, 69091, м. Запоріжжя, б. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 9

до відповідача Приватного підприємства "Юлія+А", 69071, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, 3

про стягнення коштів

Суддя Горохов І.С.

представники:

від позивача: Школяренко О.В., представник довіреність № 7055/27 від 09.10.2013р.

Добровольська К.В., представник довіреність № 4105/27 від 18.06.2013р.

від відповідача: Зеніна В.В., представник довіреність № 33 від 25.09.2013р.

Суть спору:

Розглянуто позовну заяву Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії концерну "Міські теплові мережі" Шевченківського району до відповідача Приватного підприємства "Юлія+А" про стягнення коштів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.08.2013р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 18.09.2013р. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 14.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав: на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді відповідачу поставлено теплову енергію у період листопад - грудень 2012 року, січень - квітень 2013 року на загальну суму 23 428,40 грн. Відповідач отриману теплову енергію оплатив частково. Позивач просить стягнути 21 427,39 грн. основного боргу, 16,29 грн. інфляційних втрат, 327,88 грн. 3% річних та 1 485,54 грн. пені.

30.09.2013р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначає, що відповідачем частково сплачено заборгованість в розмірі 3 627,39 грн. Просить провадження по справі в частині стягнення суми 3 627,39 грн. основного боргу припинити.

Заява не суперечить ст. 22 ГПК України, судом приймається, розглядаються позовні вимоги з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві. Зазначив, що позивач нараховує Приватному підприємству «Юлія+А» оплату за теплову енергію, яка фактично не відпускалась. Просив відмовити в задоволені позову.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.01.2007р. між Концерном "Міські теплові мережі" в особі Філії концерну "Міські теплові мережі" Шевченківського району (Позивач) та Приватним підприємством "Юлія+А" (Відповідач) було підписано Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 340013.

Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді, Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами договору та додатками до договору, що є невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.4, 6.5 договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (цін) діючих на час розрахунків.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. При наявності приладів комерційного обліку обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку.

Пунктом 6.7 договору сторони узгодили, що Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Цитрусова, буд. 9а, документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання - передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий Акт приймання - передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дня отримання.

У період часу листопад - грудень 2012 року, січень - квітень 2013 року відповідачу поставлено теплову енергію на суму 23 428,40 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії (наявні у матеріалах справи).

Відповідачем були отримані, підписані та скріплені печаткою підприємства акти приймання-передачі теплової енергії за період за який виникла заборгованість.

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання - передачі теплової енергії на адресу Позивача не надав. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими Позивачем до оплати за відповідні періоди.

18.03.2013р. між Концерном "Міські теплові мережі" в особі Філії концерну "Міські теплові мережі" Шевченківського району та Приватним підприємством "Юлія+А" підписано додаткову угоду № 6 до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №340013 від 01.01.2007р.

Зокрема був змінений п. 1 додатку №1-2 до договору, викладений у наступній редакції: відокремлена система опалення (вул. Бочарова, 3), теплопостачальна організація відпускає теплову енергію в гарячій воді в обсягах 95,42 Гкал., теплове навантаження 0,0554 Гкал/годину, домова система опалювання - в обсягах 29,19 гкал., теплове навантаження 0,015460Гкал/годину, п. 1.4 додатку №1-1 в частині визначення розподілу теплової енергії в Гкал по кварталах для споживачів без комерційних приладів обліку - розрахунковим методом за середньо довголітніми температурами зовнішнього повітря та холодної води.

Позивачем на адресу відповідача надсилались вимоги про погашення заборгованості за відпущену теплову енергію. Доказів надання відповіді на вимогу не надано.

На день вирішення спору заборгованість за поставлену теплову енергію становить 17 797,00 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити пну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідачем доказів сплати заборгованості за отриману теплову енергію не надано. Доказів надання позивачу заперечень щодо даних, зазначених в актах приймання -передачі теплової енергії та будь-яких зауважень щодо якості послуг, які надавались, також суду не представлено.

Враховуючи вище викладене, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 17 797,00 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 3 627,39 грн. підлягають припиненню за відсутності предмета спору, оскільки сплачені відповідачем після звернення позивача до суду.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 485,54 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору за період з 21.12.2012р. по 21.08.2013р. окремо за кожним платежем з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, 3% річних в розмірі 327,88 грн. за період з 21.12.2012р. по 21.08.2013р. окремо за кожною сумою обов'язковою до сплати та 16,29 грн. інфляційних втрат за період січень 2013р. - червень 2013р.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором ( ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2.8 договору, в разі несплати або несвоєчасної сплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування штрафних санкцій та встановлено, що стягненню підлягає 1 452,26грн. пені, 327,88 грн. 3% річних та 16,29 грн. інфляційних втрат.

Заперечення на позов суд вважає безпідставним, оскільки додатковою угодою № 6 від 18.03.2013р. до договору № 340013 від 01.01.2007р. купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді були внесені зміни до договору в частині розміру та розподілу теплового навантаження відносно яких наполягає відповідач та вони набули чинності з 01.01.2013р. Тобто до спірного періоду листопад - грудень 2012р. не мають відношення. Також позивачем при розрахунку спожитої теплової енергії за період січень - квітень 2013р. враховано зміни теплового навантаження та у лютому 2013р. здійснено перерахунок опалення за січень 2013р. в бік зменшення вартості спожитої теплової енергії на суму 2 289,51 грн. про що відображено в рахунку за спожиту теплову енергію від 28.02.2013р. за лютий 2013р. Також необхідно зазначити, що відповідачем не надано доказів надання заперечень, як це передбачено умовами договору, на рахунки та акти прийому - передачі теплової енергії.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Вирішив:

1. Позов Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії концерну "Міські теплові мережі" Шевченківського району до відповідача Приватного підприємства "Юлія+А" про стягнення коштів задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Юлія+А" (69071, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, 3; код ЄДРПОУ 13620448) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії концерну "Міські теплові мережі" Шевченківського району (69091, м. Запоріжжя, б. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 9; код ЄДРПОУ 32121458) суму основного боргу в розмірі 17 797 (сімнадцять тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 00 коп., пеню в розмірі 1 452 (одна тисяча чотириста п'ятдесят дві) грн. 26 коп., 3% річних в розмірі 327 (триста двадцять сім) грн. 88 коп., суму інфляційних втрат в розмірі 16 (шістнадцять) грн. 29 коп., судовий збір в розмірі 1 717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 57 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 3 627,39 грн. припинити.

4. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 21.10.2013р.