Ухвала суду № 34271121, 23.10.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а

___________________________

УХВАЛА

23.10.2013 Справа № 5008/102/2011

Суддя господарського суду Закарпатської області В.С. Русняк, розглянувши матеріали скарги від 02.10.2013 року №368 ПАТ "Готельно-туристичного комплексу "Інтурист-Закарпаття" на дії міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції щодо відмови у знятті арешту, накладеного постановою від 05.09.2011 року, по справі №5008/102/2011

за позовом Комунального підприємства „Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м. Ужгород

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород

про стягнення 167380,96 грн., в т.ч. 158328,42 грн. основного боргу, 2340,38 грн. інфляційних нарахувань, 1570,52 грн. 3% річних та 5141,64 грн. пені,

за участю представників:

від заявника - Попович А.А. - представник за довіреністю від 01.04.2013р.,

від відділу ДВС - не з'явився,

від ФОП Дроздов Д.Г. - не з'явився,

Представник відповідача (скаржника) доводи, викладені у поданій суду скарзі в судовому засіданні підтримав в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції скаржник вказує на те, що накладений постановою МВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 05.09.2011 року арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження повинен бути знятий, оскільки ухвалою господарського суду Закарпатської області від 10.07.2013 року по справі 5008/102/2011 надано розстрочку виконання рішення суду строком на 5 років, відтак, погашення заборгованості в межах наказу №5008/102/2011 повинне відбуватися згідно з встановленим судом графіком розстрочення протягом 5 років шляхом щомісячного погашення суми боргу рівними частинами.

Відділ ДВС та стягувач, належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, своєї позиції з приводу доводів скаржника суду не подали.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши представника скаржника, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.03.2011 у справі №5008/102/2011, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2011, задоволено позов Комунального підприємства „Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс Інтурист-Закарпаття" на користь позивача суму 157550,62 грн. заборгованості та суму 1811,50 грн. на відшкодування судових витрат.

На виконання вказаних судових актів господарським судом видано наказ №5008/102/2011 від 12.05.2011.

Ухвалою господарського суду від 07.05.2012 у справі №5008/102/2011 замінено кредитора - Комунальне підприємство „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" на правонаступника - фізичну особу-підприємця Дроздова Дениса Геннадійовича.

Ухвалою суду від 10.07.2013 року виконання рішення розстрочено на 5 років (шістдесят місяців).

Публічне акціонерне товариство "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород звернулось до суду із заявою в порядку вимог ст. 1212 ГПК України про зобов'язання МВ ДВС Ужгородського МРУЮ зняти арешт із всього майна ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття", накладений Постановою МВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 05.09.2011 на підставі рішення суду по справі №5008/102/2011.

Ухвалою суду від 04.10.2013р. розгляд скарги боржника призначено на 23.10.2013.

У своїй скарзі ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" просить суд врахувати те, що на даний момент погашення ним заборгованості перед стягувачем по виконавчому провадженні здійснюється на умовах розстрочення заборгованості, що свідчить про відсутність підстав для арешту майна товариства, оскільки фактичний строк виконання рішення суду не настав. Вважає, що необхідно врахувати також те, що розстрочка виконання рішення надана судом саме з огляду на складне матеріальне становище товариства, з метою попередження його банкрутства та для забезпечення реального виконання рішення суду.

Також скаржник стверджує, що ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" здійснює своєчасне погашення боргу згідно графіку розстрочення, у зв'язку із чим заборгованість товариства по виконанню даного судового рішення зменшена.

Вважає, що наданою судом розстрочкою змінено порядок погашення суми боргу, яка, на даний час, у зв'язку з її частковим погашенням зменшилася, а також заявляє про неспіврозмірність суми боргу та арешту на все майно, що на його думку свідчить про необґрунтованість та неправомірність накладеного органом ДВС арешту на все майно ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття".

ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" звернулося до МВ ДВС Ужгородського МРУЮ із клопотанням про зняття арештів, на яке йому надано відповідь (вих. №07-54/1957 від 01.10.2013) про те, що чинним законодавством не передбачено зняття арешту з майна боржника у разі розстрочення боржнику сплати суми боргу згідно рішення суду. Стосовно перевищення вартості майна боржника суми існуючого боргу повідомлено про те, що матеріали виконавчого провадження не містять жодної оцінки вартості його майна, але навіть, якщо б така оцінка була проведена, право державного виконавця зняти арешти по незавершеному виконавчому провадженні чинним законодавством не передбачено.

Оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Даним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження" на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб Державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні вказаних дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду за місцем знаходження відповідного відділу Державної виконавчої служби, або до іншого суду згідно з вимогами закону.

Законом України "Про виконавче провадження" передбачено, що юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу", дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог ст.ст. 17, 18, 25, 26, 27, 32, 35, 38 та ін. Закону України "Про виконавче провадження" та в порядку, визначеному ст.82 цього Закону.

Таким чином, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця, оформлені відповідною постановою.

Закон України "Про виконавче провадження", який є спеціальною нормою, не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.

З поданих скаржником матеріалів вбачається, що 1 жовтня 2013 року скаржник отримав відповідь на подане ним клопотання (лист вих. №07-54/1957), якою МВ ДВС Ужгородського МРУЮ повідомило, що чинним законодавством не передбачено право зняття арештів з майна боржника у разі розстрочення боржнику сплати суми боргу згідно рішення суду, а також про відсутність права зняти арешт з майна боржника по незавершеному виконавчому провадженню. Таким чином, матеріали справи свідчать про відсутність прийняття відділом ДВС відповідної постанови за зверненням скаржника про зняття арешту.

Відповідно до ст.50 ЗУ „Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У Законі визначено загальний порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), до якого, зокрема, віднесено пошук майна боржника, арешт коштів на рахунках в банківських установах, оцінка майна та його реалізація на прилюдних торгах (ст.ст. 40, 57, 58, 62).

Примусове виконання рішень судів України відбувається на основі виконавчих документів, які є підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження і проведення виконавчих дій. Такими документами є виконавчі листи, що видаються судами; накази господарських судів; ухвали, постанови судів у випадках, передбачених законом; інші документи, визначені у частині другій ст. 17 Закону.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (частина перша статті 116 Кодексу).

Системний аналіз ст.ст. 84, 116, 117, 119, 120 Господарського процесуального кодексу дає можливість дійти висновку, що наказ відтворює резолютивну частину прийнятого господарським судом рішення і залишається незмінним до повного виконання чи втрати ним юридичної сили у випадках, встановлених Кодексом. Винятки стосовно загального порядку примусового виконання рішень господарського суду закріплено у відповідних статтях Кодексу та Закону.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013, № 5-рп/2013 "У справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження"" до ухвал, визначених у пункті 2 частини другої статті 17 Закону, належать, зокрема, ухвали про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову у господарських справах (статті 43-6, 67 Кодексу), які виконуються органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень згідно з вимогами статей 2, 3, 5, 17 Закону без видачі наказу суду, оскільки мають самостійний процесуальний характер і не є актами вирішення спору по суті. Такі ухвали приймаються судом у зв'язку з необхідністю забезпечення розгляду судових справ та виконання рішення суду в майбутньому. Оскарження ухвал про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову не зупиняє їх виконання (частина друга статті 43-7, частина третя статті 67 Кодексу).

Відповідно до положень ст.ст. 116, 121 Кодексу і ст. 36 Закону вважається, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Така ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження.

Статтею 60 ЗУ „Про виконавче провадження" передбачено вичерпний перелік випадків, в яких може бути знятий арешт з майна за незавершеним виконавчим провадженням. Зняття арешту з майна боржника у випадку надання розстрочки виконання рішення суду, дана норма не передбачає.

Слід звернути увагу, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця, або іншої посадової особи органу ДВС, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права заявника. При цьому, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення таких дій, які згідно з Законом України "Про виконавче провадження", можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або іншою особою органу ДВС.

З огляду на вищенаведене, суд констатує правомірність поведінки органу ДВС, а відтак і відсутність підстав для задоволення скарги публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород від 02.10.2013 року №368.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород 02.10.2013 року №368 про зняття арешту на майно, накладеного у виконавчому провадженні органом Державної виконавчої служби по справі №5008/102/2011 - відмовити.

2. Ухвалу надіслати стягувачу, боржнику та міському відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції

Ухвала суду набирає законної сили з дня її винесення.

Суддя В.С. Русняк