Рішення № 34270629, 15.10.2013, Господарський суд Донецької області

Господарський суд Д онецької області

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157 тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2013 Справа № 904/4240/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства ДТЕК "Павлоградвугілля"до 1) Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 2) Державного підприємства "Донецька залізниця"простягнення недостачі у розмірі 2 771,31 грн. за участю представників:

від позивачаШиян Є.І. - представник за довіреністювід відповідача-1 від відповідача-2не з'явились Ляшко Д.В. - представник за довіреністю ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ДТЕК "Павлоградвугілля" про стягнення з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" та Державного підприємства "Донецька залізниця" вартості недостачі вантажу у розмірі 2 771,31 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2013 справу №904/4240/13 передано за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.09.2013 справу №904/4240/13 прийнято до провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вугілля, яке перевозилось за накладною №46159794 у вагоні № 54039581, було доставлене на станцію призначення з недостачею вантажу у розмірі 5 160 кг, про що складено комерційний акт БА №789140/22. На думку позивача, недостача виникла у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення, оскільки були виявлені поглиблення на поверхні вантажу, а тому відповідальність за втрату вантажу повинен нести перевізник.

Відповідач-1 проти позовних вимог заперечує, зазначає, що статтею 131 Статуту залізниць України встановлена відповідальність залізниці призначення за нестачу вантажу. Оскільки станцією призначення вантажу була станція Роя Донецької залізниці, збитки, спричинені через нестачу вантажу у вагоні № 54039581 повинно нести саме ДП "Донецька залізниця", а ДП "Придніпровська залізниця" є неналежним відповідачем по справі.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог також заперечив, зазначив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження вартості спірного вантажу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

18.01.2013 зі станції Богуславський Придніпровської залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Павлоградвугілля" (вантажовідправник) згідно договору поставки № 25/12-ВЭ від 25.12.2012 на адресу вантажоотримувача - ТОВ "ДТЕК Східенерго" Курахівська ТЕС на станцію Роя Донецької залізниці у вагоні № 54039581 за залізничною накладною № 46159794 відвантажено вантаж: вугілля кам'яне марки г-газове.

За накладною № 46159794 маса вантажу у вагоні № 54039581 становить 60 800 кг (брутто - не зазначено, тара - 23 660 кг). В накладній також зазначено, що вантаж марковано 5 поздовжніми смугами.

На станції призначення Роя Донецької залізниці був складений комерційний акт БА №789140/22 від 19.01.2013, відповідно до якого проведено комісійне переважування вагону № 54039581 на 200 т тензометричних вагах вантажоотримувача та встановлено наступне: вагон № 54039581 за документом вага нетто 60 800 кг, тара 23 660 кг, фактично при переважуванні брутто 79 300 кг, тара 23 660 кг, нетто 55 640 кг., що менш документу на 5 160 кг. У комерційному акті також вказано, що вагон прибув із заглибленнями по ходу потяга над 1 та 2 люками з правого боку наявне заглиблення завширшки 2 м, глибиною 0,6 м; над 3 та 4 люками - глибиною 0,6 м, завширшки 0,6 м, над 7 люком завширшки 0,7 м, глибиною 0,7 м; над 4 люком з лівого боку - 0,7 м, глибиною 0,7 м. Люки, двері зачинені, витікання вантажу відсутнє.

Комерційний акт підписаний належними особами, зокрема: з боку залізниці - начальником станції, двома комерційними агентами, з боку одержувача - заступником начальника ТТЦ Курахівської ТЕС.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 2 статті 23 Законом України "Про залізничний транспорт", а також статтею 113 Статуту залізниць України регламентуються аналогічні норми, відповідно до яких за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Згідно зі ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

На залізничній накладній № 46159794 міститься переуступний напис, який свідчить про передачу права на пред'явлення претензії та позову від ТОВ "ДТЕК Східенерго" до ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", тобто від вантажоотримувача до вантажовідправника. Переуступний напис засвідчений підписами генерального директора і головного бухгалтера та скріплений печаткою вантажоодержувача - ТОВ "ДТЕК Східенерго".

Згідно з ч. 1 ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, просипання вантажу не було, іншого відповідачем не доведено.

Крім того, залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагону та вантажу і на проміжних станціях.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ДП "Донецька залізниця" доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надало.

Відповідач-2 не довів, що недостача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що недостача вантажу виникла внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування.

Заперечення відповідача-2 стосовно недоведеності розміру шкоди через відсутність належних доказів на підтвердження вартості спірного вантажу судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статут залізниць України не встановлює, що документом, яким може бути підтверджено вартість вантажу, може бути виключно рахунок, виставлений постачальником.

Згідно зі статтями 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України і статтями 114 і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю) (п. 2.7 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").

В матеріалах справи міститься довідка № 1/511 від 22.01.2013 про вартість вугільної продукції, з якої вбачається, що вартість однієї тонни вугільної продукції, що поставлялася за накладною № 46159794, становить 517,81 грн. без ПДВ (621,37 грн. з ПДВ). Вказана довідка підписана головним бухгалтером ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" і скріплена печаткою підприємства, а тому може вважатись належним доказом для визначення вартості спірного вантажу.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для мінерального палива становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах (п. 27 Правил видачі вантажів).

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вищенаведеного, а також того, що маса вантажу у вагоні № 54039581 згідно накладної становила 60 800 кг, вартість недостачі вантажу у вказаному вагоні з урахуванням норми недостачi (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 828,48 грн.

Однак, у позовній заяві позивачем заявлено до стягнення вартість недостачі у розмірі 2 771,31 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач під час судового розгляду та його представник в судовому засіданні наполягав на заявлених вимогах у розмірі, зазначеному у позовній заяві. Заяв та клопотань іншого змісту суду не подавалось та представником не заявлялось. За таких обставин, суд при винесенні рішення обмежений розміром позовних вимог, визначеним позивачем.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" та Державного підприємства "Донецька залізниця" вартості недостачі вантажу.

Статтею 131 Статуту залізниць України визначено, що претензії, які виникли з приводу перевезення вантажів, в тому числі у прямому змішаному сполученні, заявляються залізниці призначення вантажу.

Як вбачається із залізничної накладної № 46159794, станцією призначення вантажу є станція Роя Донецької залізниці. Тобто обов'язок по відшкодуванню вартості втраченого вантажу в повному обсязі покладається на залізницю призначення, в даному випадку на ДП "Донецька залізниця"

Таким чином, позовні вимоги до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з ДП "Донецька залізниця" вартості недостачі вугільної продукції у розмірі 2 771,31 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову по відношенню до ДП "Донецька залізниця", відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача-2 та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, ідентифікаційний код 01074957, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, ідентифікаційний код 00178353) суму збитків у розмірі 2 771 (дві тисячі сімсот сімдесят одна) грн. 31 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 21.10.2013.

Суддя М.В. Сажнева