Рішення № 34269027, 14.10.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.10.2013Справа №5002-7/ 4650-2012

За позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, місто Київ, Україна, 01001)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ГазУкраїна-Трейдінг" (вул. Аральська, 67, місто Сімферополь, АР Крим, Україна, 95044)

про стягнення 118 860 071,31 грн.

Суддя І.І.Дворний.

Представники:

від позивача - Пількевіч В.В., довіреність №14-60 від 22.03.2013, головний юрисконсульт відділу;

від відповідача - Михайлов Ю.В., довіреність №б/н від 16.09.2013, представник.

Суть спору: 20 грудня 2012 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Україна - Трейдінг" 118860071,31 грн. з яких: 5940000,00 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 35416434,43 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 70420350,00 грн. штрафу, 7083286,89 грн. - 3% річних. Судові витрати у розмірі 64380,00 грн. позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 610-612, 625 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого за договором купівлі-продажу №02/03/13 від 27 березня 2013 року природного газу у 2012 році, через що у товариства з обмеженою відповідальністю "ГазУкраїна-Трейдінг" перед публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виникла заборгованість у розмірі 5940000,00 грн., несплата якої і послугувала підставою для звернення останнього з вимогами до суду про стягнення заборгованості з нарахованими пенею у розмірі 35416434,43 грн., штрафом у розмірі 70420350,00 грн. та 3% річних у розмірі 7083286,89 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2012 року позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Через неявку представника відповідача у судове засідання суд ухвалою від 15 січня 2013 року розгляд справи відкладав.

Відповідач, не погоджуючись с заявленими позовними вимогами, 30 січня 2013 року надав суду відзив на позовну заяву, у якому вказав, що позивач помилково одночасно нарахував пеню та штраф, чим порушив статтю 61 Конституції України. Крім того, відповідач звернув увагу суду на неправильний розрахунок позивача штрафних санкцій та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2013 року у справі призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання:

- в якій сумі станом на 23 листопада 2012 року документально підтверджується заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "ГазУкраїна-Трейдінг" перед публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу №02/03/12 від 27 березня 2012 року, з урахуванням внесених в подальшому додатковими угодами змін та доповнень (включаючи заборгованість за поставлений природний газ, пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання, штраф та 3% річних)?

Проведення експертизи доручено експертам товариства з обмеженою відповідальністю "Судова експертна палата".

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2013 року провадження у справі зупинено до отримання від товариства з обмеженою відповідальністю "Судова експертна палата" висновку судової економічної експертизи та повернення матеріалів справи на адресу суду.

Після повернення на адресу суду матеріалів господарської справи з висновком експерта суд ухвалою від 25 вересня 2013 року провадження у справі поновив.

У судове засідання, що відбулось 14 жовтня 2013 року, з'явився представник позивача, який наполягав на задоволенні позовних вимог та підтримав висновки проведеної в рамках справи судової економічної експертизи. Представник відповідача, у свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечував та надав суду клопотання про колегіальний розгляд справи, яке мотивовано складністю спору, великою сумою стягнення. На думку заявника, колегіальний розгляд справи забезпечить додаткові гарантії винесення законного і обґрунтованого рішення.

Розглянувши клопотання, доводи заявника про призначення колегіального розгляду справи та матеріали вказаної справи суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Питання щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції врегульовано статтею 15 Закону України №2453-VІ "Про судоустрій України і статус суддів" від 07 липня 2010 року. Даною нормою, зокрема, встановлено, що справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово або колегією суддів.

Законодавчий припис щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції кореспондується із частиною 1 статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України, згідно вимог якої справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Таким чином питання про необхідність та доцільність призначення колегіального розгляду конкретної справи вирішується судом з урахуванням категорії спору та обґрунтованості клопотання про призначення колегіального розгляду справи, а також з огляду на конкретні обставини, що свідчать про складність кожної конкретної справи.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому суд зазначає, що втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється законом. У разі ж незгоди з винесеним по справі рішенням чи ухвалою, сторона по справі не позбавлена можливості оскаржити постановлене по справі рішення чи ухвалу у порядку і строки, визначені чинним процесуальним законом.

Заява про призначення колегіального розгляду справи повинна бути обґрунтованою та мотивованою, повинні бути вказані конкретні обставини, що свідчать про складність конкретної справи або про складність певної категорії спору. Заява також повинна бути підтверджена фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах.

Втім, суд вважає, що перераховані у клопотанні посилання на обставини як на підстави складності справи не є підтвердженням її складності, із поданого клопотання про призначення колегіального розгляду справи вбачається, що заявник не надав жодного доказу на підтвердження своєї вимоги, обмежившись при цьому лише проханням розглядати справу колегіально.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2012 року Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (за договором продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "ГазУкраїна-Трейдінг" (за договором покупець) уклали договір №02/03/12 купівлі-продажу природного газу, відповідно до пункту 1.1. якого, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі по тексту - газ), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. При цьому, покупець не є кінцевим споживачем природного газу, що передається за цим договором.

Досліджуючи умови укладеного між сторонами договору, судом встановлено, що продавець передає покупцю з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 340000 тис. куб. м.

У пункті 2.2.1 договору, сторони домовились, що обсяги газу, який планується передати за цим договором (далі - планований обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі ± 5% від узгодженого сторонами згідно з пунктом 2.1 цього договору планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу.

Добовий розподіл планованого обсягу продажу газу здійснюється рівномірно, виходячи з середньодобового обсягу передачі газу (далі - середньодобовий обсяг передачі). Середньодобовий обсяг передачі визначається шляхом ділення планованого обсягу продажу газу на кількість днів у відповідному місяці.

За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов: (І) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа) (пункти 2.1.2-2.4).

У розділі 3 договору закріплено порядок та умови передачі газу. Так, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання - передачі газу на вхідній запірній/ вимикаючій арматурі газотранспортної системи України, та/або в підземних сховищах газу ДК «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі по тексту ПСГ).

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Сторони домовились, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язався надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець, у свою чергу, не пізніше 8-го числа зобов'язався повернути покупцю один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна газу визначена сторонами у розділі 4 договору, зокрема, ціна за 1000 куб.м. природного газу на дату укладення цього договору становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того податок на додану вартість за ставкою - 0%.

У разі передачі природного газу в ПСГ до ціни газу додається тариф на закачування 1000 куб.м., який становить 7,50 грн., крім того ПДВ-20% та 50% від тарифу на зберігання 1000 куб.м. газу за один сезон зберігання газу в розмірі 9,00 грн., крім того ПДВ - 20%. Всього до сплати за 1000 куб.м. природного газу, який передається в ПСГ - 3525,50 грн., крім того ПДВ -20% до тарифів на закачування та зберігання природного газу - 3,30 грн.. Разом з ПДВ - 3 528,80 грн.

Загальна сума вартості цього договору, згідно пункту 4.4, складається із сум вартості місячних поставок газу.

Так, на виконання умов договору, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» передала, а товариство з обмеженою відповідальністю "ГазУкраїна-Трейдінг" прийняла у червні 2012 року імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») в обсязі 300000,000 тис. куб.м (триста мільйонів куб.м.) по ціні 3509,00 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ - 0,00 грн., на суму 1052700000,00 грн.

Крім того послуги по закачуванню 1000,000 куб.м, який становить 7,50 грн., крім того ПДВ-20 %, та 50% від тарифу на зберігання 1000,000 куб.м. газу за один сезон зберігання газу в розмірі 9,00 грн. крім того ПДВ-20%. Всього до сплати за 1000,000 куб.м. природного газу, який передасться в ПСГ 3 528,80 грн., а разом на суму 1058640000,00 грн. Приймання-передача природного газу здійснюється в ПСГ ДК "Укртрансгаз".

Належне виконання позивачем умов договору підтверджується наявним в матеріалах справи актом №176 (04) приймання-передачі природного газу в ПСГ ДК «Укртрансгаз» (а.с. 14). Вказаний акт підписаний від імені Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», товариства з обмеженою відповідальністю «ГазУкраїні-Трейдінг», узгоджений ДК «Укртрансгаз» та скріплений відтисками печаток вказаних юридичних осіб.

За домовленістю сторін, оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З висновку №26/360-2013 від 09 вересня 2013 року проведеної в рамках справи судової-економічної експертизи, вбачається, що на виконання умов договору, відповідач оплатив позивачу згідно з платіжними дорученнями за період з червня 2012 року по листопад 2012 року 1052700000,00 грн.

За даними бухгалтерського обліку Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України (журналів-ордерів та відомостей до них по рахунку 36-1-08-2-07 «Розрахунки з покупцями за газ» та картотеки покупця товариства з обмеженою відповідальністю "ГазУкраїна-Трейдінг" (підсумкові оборотні відомості), що були надані для проведення експертизи), за період з березня 2012 року по листопад 2012 року Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України передала відповідачу природний газу у червні 2012 року на суму 1058640000,00 грн., що відображено бухгалтерськими проводками, та отримала від відповідача безготівкові грошові кошти у сумі 1052700000,00 грн., що відображено бухгалтерською проводкою, у зв'язку з чим, заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "ГазУкраїна-Трейдінг" перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за отриманий газ за договором №02/03/12 станом на 23 листопада 2012 року склала 5940000,00 грн.

За даними бухгалтерського обліку товариства з обмеженою відповідальністю "ГазУкраїна-Трейдінг" (журналів-ордерів та відомостей до них по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», картки рахунку по рахунку 631, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 та головної книги, що були надані для проведення експертизи) за період з березня 2012 року по листопад 2012 року відповідач отримав від позивача природний газ у червні 2012 року на суму 1058640000,00 грн., що відображено бухгалтерськими проводками. При цьому, за даними відповідача він позивачу безготівкові грошові кошти за газ у сумі 1052700000,00 грн., що відображено бухгалтерською проводкою. Так, за даними покупця, його заборгованість перед продавцем за отриманий газ за договором №02/03/12 станом на 23 листопада 2012 року склала 5940000,00 грн.

З викладеного вбачаться, що розбіжності між обліковими даними сторін за період з червня 2012 року по листопад 2012 року по спірному договору відсутні (а.с. 173).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони передбачили відповідальність, а саме, у разі невиконання покупцем пункту 5.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу (розділ 6 договору).

Згідно пункту 10.1 цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01 квітня 2012 року і діє в частині поставки природного газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

У зв'язку з тим, що оплата відповідачем за природний газ своєчасно та в повному обсязі здійснена не була, позивач, користуючись своїм правом, передбаченим чинним законодавством та умовами договору, нарахував на суму заборгованості пеню, штраф та 3% річних несплата яких разом із сумою заборгованості у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення грошових коштів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у справі є стягнення суми боргу з відповідача та штрафних санкцій за переданий на виконання умов укладеного між сторонами договору природний газ.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договір, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, за правовою природою є господарським договором купівлі-продажу, загальні положення про який встановлені статтею 655 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, домовленостей між сторонами, відповідач не перерахував позивачу грошові кошти за отриманий природний газ, заборгувавши позивачу грошові кошти у розмірі 5940000,00 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи. Докази погашення вказаної заборгованості відповідачем на момент розгляду справи надані не були та в матеріалах справи відсутні, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Судом встановлено факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договором, який останнім спростований не був, у зв'язку з чим, позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "ГазУкраїна-Трейдінг" в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 5940000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7083286,89 грн.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні ним компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними боржником грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Судом перевірено розрахунок 3% річних, здійснений позивачем у справі, та з урахуванням висновку №26/360-2013 від 09 вересня 2013 року проведеної в рамках справи судової-економічної експертизи встановлено, що загальна сума 3% річних, яка має бути сплачена відповідачем станом на 23 листопада 2012 року складає 7083286,90 грн., втім стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 7083286,89 грн., оскільки саме така сума заявлена позивачем до стягнення.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 35416434,43 грн. пені.

Так, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами пункту 6.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пункту 5.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно частини 1 та частин 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтвердилось неналежне виконання зобов'язань відповідачем в частині оплати за отриманий природний газ, що є підставою для нарахування відповідачу пені.

Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем у справі, та з урахуванням висновку №26/360-2013 від 09 вересня 2013 року проведеної в рамках справи судової-економічної експертизи встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача станом на 23 листопада 2012 року складає 35416434,41 грн., а не 35416434,43 грн., як обчислено позивачем.

Крім вищезазначених вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 70420350,00 грн. штрафу.

Умовами договору передбачено, що в разі, якщо прострочка платежу складає понад 30 днів покупець додатково у безспірному порядку зобов'язався сплатити продавцю штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу (пункт 6.2 договору).

Як вже зазначалось, статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Так, одним із видів господарських санкцій згідно частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами загальної суми неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами загальної юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанови Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі №20/246-08 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Отже, доводи відповідача про неможливість одночасного нарахування пені та штрафу і порушення приписів статті 61 Конституції України спростовується наведеним вище.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання більше ніж на 30 днів, що підтверджено матеріалами справи, вимоги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення з відповідача 70420350,00 грн. штрафу також є правомірними та підлягають задоволенню.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №02/03/12 купівлі-продажу природного газу від 27 березня 2012 року в частині повної та своєчасної оплати, який останнім спростований не був, у зв'язку з чим позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 64380,00 грн. суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, витрати по проведенню судової експертизи оплачені відповідачем у повному обсязі (а.с. 161).

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14 жовтня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 21 жовтня 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГазУкраїна-Трейдінг" (вул. Аральська, 67, місто Сімферополь, АР Крим, Україна, 95044, код 37979439) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, місто Київ, Україна, 01001, код 20077720) 5940000,00 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 7083286,89 грн. 3% річних, 35416434,41 грн. пені, 70420350,00 грн. штрафу та 64380,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний