Рішення № 34266717, 22.10.2013, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 2/235/2264/13

Справа 235/5782/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Колосовій О.П.

за участю представника позивача ОСОБА_1В, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 04.10.2013 року звернувся до суду з позовом до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем по справі він перебував у трудових відносинах з 18.08.2003 року, працюючи прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті.

Наказом від 27.12.2010 року був звільнений з шахти за ст. 40 п. 2 КЗпП України, в зв»язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров»я.

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 15.05.2013 року йому було встановлено професійне захворювання: хронічна поперекова-крижова радикулопатія з вираженим мязово тонічним синдромом, помірним правобічним корінцевим, больовим синдромом, статико-динамічними порушеннями, легким парезом правої стопи.

Згідно висновку МСЕК від 10.06.2013 року йому було встановлено 50% втрати працездатності в зв»язку з професійним захворюванням та він визнаний інвалідом 3 групи безстроково.

Внаслідок професійного захворювання, позивач зазнав моральну шкоду в зв»язку з душевними та фізичними стражданнями, зміною укладу життя, ставлення до нього рідних, а також з наявністю причинного зв»язку між шкодою, заподіяною йому та протиправністю діянь відповідача. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в 50000 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги та доводи, викладені в позовній заяві, підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ДП «ВК «Краснолиманська» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні, надав заперечення проти позову.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, на розсуд суду.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 з відповідачем по справі перебував в трудових відносинах з 18.08.2003 року по 25.12.2010 року, працюючи прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті.

Наказом від 27.12.2010 року позивач був звільнений з роботи за ст. 40 п. 2 КЗпП України, в зв»язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров»я (а.с. 7-10).

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 15.05.2013 року йому було встановлено професійне захворювання: хронічна поперекова-крижова радикулопатія з вираженим мязово тонічним синдромом, помірним правобічним корінцевим, больовим синдромом, статико-динамічними порушеннями, легким парезом правої стопи (а.с. 12-15).

Згідно висновку МСЕК від 10.06.2013 року позивачу вперше було встановлено 50% втрати працездатності в зв»язку з професійним захворюванням та він визнаний інвалідом третьої групи безстроково (а.с. 11).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Законом України Про охорону праці, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоровя або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Судом встановлено, що тяжкі та шкідливі умови праці призвели до професійного захворювання позивача. Висновком МСЕК від 10.06.2013 року йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності в зв»язку з професійним захворюванням, він визнаний інвалідом третьої групи безстроково (а.с. 11).

В зв»язку з цим 04.10.2013 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про відшкодування моральної шкоди. Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обовязку Фонду відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами статті 237-1 КЗпП України.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) спори про відшкодування заподіянної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в звязку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 50% працездатності в зв»язку з професійним захворюванням, визнаний інвалідом третьої групи. Після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Вищезазначене законодавство, а також розяснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» повязують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих звязків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, розясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме незначне погіршення стану здоровя позивача, те, що професійна працездатність в зв»язку з професійним захворюванням втрачена на 50%, він визнаний інвалідом 3 групи безстроково.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ДП «ВК «Краснолиманська» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 16000 грн.

Згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 114,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», з р\р 26006301620720 в Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк» в м. Красноармійськ Донецької області, МФО 334497, код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошову компенсацію у розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв»язку з професійним захворюванням.

Стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», з р\р 26006301620720 в Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк» в м. Красноармійськ Донецької області, МФО 334497, код ЄДРПОУ 31599557 на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

22.10.2013