Постанова № 34265492, 15.10.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року справа № 823/913/13-а

09 год. 40 хв.м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Литвинчук В.М.,

за участю представників:

позивача - Морозова Р.А.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Росток-Грифон" товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів в Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Дочірнє підприємство "Росток-Грифон" товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест" подало позов, в якому просить податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах форма "Р" № 0005882301 про сплату податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 98661 грн., застосованих за порушення п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України і форма "П" № 0005892301 за платежем податок на прибуток в сумі 328868 грн., застосованих за порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-IV зі змінами і доповненнями скасувати повністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що позивач під час перевірки надав всі необхідні платіжні та розрахункові документи на підтвердження правомірності віднесення витрат за договором поставки до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а податковий орган не надав жодного доказу поставки товару не тим контрагентом, який зазначений в первинних документах.

Щодо податку на додану вартість позивач зазначив, що чинне законодавство не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Податкова накладна, яка надана контрагентом, містить всі передбачені законодавством реквізити, а тому є підставою для формування податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що в ході перевірки позивача використані матеріали перевірки його контрагента - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, якою встановлено відсутність в останнього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань щодо реального настання правових наслідків та формування податкових зобов'язань і податкового кредиту на адресу контрагентів, а також відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення господарських операцій.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби її правонаступником - державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів в Черкаській області.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Дочірнє підприємство "Росток-Грифон" товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест", як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 25583178, зареєстроване 22.04.1998р.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у м. Черкаси від 13.11.2012 року № 1287 проведено позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства "Росток Грифон" товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест" з питань господарських взаєморозрахунків з СГ-ФО ОСОБА_2 за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт № 318/22-12/25583178 від 16.11.2012, в якому встановлені порушення Дочірнього підприємства "Росток Грифон" товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест" вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності за ІІ-ІІІ квартал 2011р. на 328868 грн., та вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за серпень 2011р. на суму 65774 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2012 року № 0005882301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 98661 грн., в тому числі 65774 грн. основного платежу та 32887 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0005892301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 328868 грн.

В результаті процедури адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно пункту 138.2 статті 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 зазначеного Кодексу передбачає, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, позивачем з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладений договір поставки № 1 від 01 липня 2011 року, на виконання умов якого останній поставив позивачу піддони єврозразку та шафи індивідуального використання на підставі рахунку-фактури від 31 серпня 2011 року та видаткової накладної № 40 від 31 серпня 2011 року. Оплата за поставлений товар здійснена повністю, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Позивачем отримана податкова накладна від 31.08.2011 № 40, реквізити якої відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Отриманий товар позивач використав у власній господарській діяльності, шляхом продажу отриманих шаф індивідуального використання іншим особам, та використання піддонів єврозразку для пакування продукції, підтвердженням чого є надані позивачем накладні на відпуск товарів та акт списання матеріальних цінностей.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позивач обґрунтовано сформував витрати на придбання товару від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 і включив до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 65774 грн.

Актом перевірки не встановлено порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та віднесення до складу валових витрат сум, що підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

За відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку права на формування податкового кредиту, а також при наявності документів, що свідчать про фактичні товарні відносини, в податкового органу відсутні підстави для висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит та віднесення сплачених і поставку коштів до складу валових витрат.

Окрім того, суд враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не є підставою для виключення відповідних сум податку на додану вартість зі складу податкового кредиту за наявності факту здійснення господарської операції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 цього Кодексу, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 03 грудня 2012 року № 0005882301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 98661 грн., в тому числі 65774 грн. основного платежу та 32887 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 03 грудня 2012 року № 0005892301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 328868 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Росток-Грифон" товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест" (18028, м. Черкаси, Залізничний переїзд, 18, ідентифікаційний код 25583178) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяВ.О. Гаврилюк

Постанова складена в повному обсязі 21.10.2013.