Постанова № 34265204, 14.10.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 року Справа № 811/2602/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сагуна А.В.,

при секретарі - Таранусі Т.М.,

за участю:

представника позивача - Іванов С.І.,

представника відповідача - Крижановський Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Еллада" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2013 №0000102207,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Еллада" (в подальшому - ПП "Еллада" або позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (в подальшому - Кіровоградська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області або відповідач), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013 №0000102207.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення прийняте необґрунтовано, з порушенням норм матеріального права. Позиція податкового органу про безтоварність господарських відносин між позивачем і ТОВ «Альфакласс» та зроблений на цій основі висновок про нікчемність правочинів, є безпідставним припущенням. Стосунки позивача з контрагентом мали реальний характер, на підтвердження чого наявні первинні бухгалтерські документами.

Представник відповідача у письмових запереченнях просив у задоволенні адміністративного позову відмовити, пославшись на те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення винесене згідно вимог чинного законодавства. У позивача були відсутні підстави для включення до валових витрат вартості отриманого від ТОВ «Альфакласс» товару, оскільки такий правочин є нікчемним через фіктивність зазначеного підприємства та відсутності основних фондів для ведення основного виду діяльності (а.с.63-65).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення згідно позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Судом встановлено, що 10.07.2013 посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Альфакласс» за травень 2012 року, за наслідками якої складено акт від 12.07.2013 за №2/11-23-22-07/32265612 (а.с.8-29).

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення, зокрема:

- п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого підприємством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за півріччя 2012 року у сумі 77110 грн.

На підставі акту перевірки, 29.07.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 24290 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 16193 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 8097 грн. (а.с.30).

З акту перевірки вбачається, що в порушення вимог п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, позивачем включено витрати на підставі неіснуючих операцій з ТОВ «Альфакласс» за травень 2012 року.

Позиція податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ПП ТОВ «Альфакласс», базується на фактах, встановлених в результаті перевірки позивача, та на її висновках, які викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфакласс» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Валета» за грудень 2011 року - січень 2012 року, ТОВ «Івітек ТТК» за лютий 2012 року, квітень-травень 2012 року, ТОВ «Інтако» за квітень-червень 2012 року, серпень 2012 року, та їх подальшої реалізації.

Так, позивачем встановлений факт відсутності реального вчинення господарських операцій ТОВ «Альфакласс», у зв'язку з тим, що зазначене товариство не знаходиться за місцезнаходженням, а також результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (а.с. 81).

З урахуванням викладеного відповідачем, встановлена відсутність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альфакласс», та відповідно порушення ПП "Еллада" п.138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого відповідачем встановлено завищення позивачем витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за півріччя 2012 року у сумі 77110грн. (а.с. 28).

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, до складу витрат підприємств можуть бути включені лише витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Судом встановлено, що між ТОВ «Альфакласс» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір на виробництво і поставку обладнання №012-12 від 27.02.2012 (а.с. 31-32).

Згідно умов договору, поставка товару здійснюється на умовах DAP за правилами Інкотермс в редакції 2010 року, тобто поставка товару здійснюється продавцем, транспортною компанією в м. Кіровограді, розташованій по пр. Промисловий, 14 А (а.с. 31).

На підтвердження отримання та оплати товару (шафи витяжні, вентилятори, столи миєчні) позивачем надано специфікацію (а.с. 33-34) та платіжне доручення за травень 2012 року (а.с. 35).

Також, ТОВ «Альфакласс» виписано позивачу податкову накладну за травень 2012 року на суму 92529 грн. (а.с. 36).

Однак суд вважає, що зазначені документи не можуть бути визнаними як належні докази для віднесення зазначених вище витрат до валових, оскільки позивачем документально не підтверджено ознаку щодо фактичного придбання та отримання товару у ТОВ «Альфакласс» (шафи витяжні, вентилятори, столи миєчні) та використання його у власній господарській діяльності.

Так, усною ухвалою суду, в судовому засіданні від представника позивача були витребувані:

- докази поставки зазначеного товару;

- докази використання у господарській діяльності;

- видаткову накладну або акт прийняття товару;

- податкова декларація з податку на прибуток за півріччя 2012 року.

Однак, із витребуваних документів представником позивача було надано лише податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року.

Також, суд критично ставиться до наданих паспортів на продукцію, як на доказ підтвердження її наявності та використання, так як позивачем придбано дві шафи витяжні, два вентилятори та два столи миєчні, а паспорт надано лише на одну витяжну шафу ШВ 003.3.К. Крім того, зазначений паспорт не може бути використаний як доказ у справі, так зазначену продукцію позивач повинен був придбати у травні місяці 2012 року, а паспорти, наявні в справі, підтверджують виготовлення витяжних шаф аж у липні 2012 року.

Також, згідно пояснень представника позивача, в судовому засіданні, продавець власними силами транспортував товар до покупця, тому у покупця відсутні будь-які документи щодо перевезення товару.

У відповідності до норм ч.2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та норм Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено постановою КМУ від 25.02.2009р. №207), документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

Згідно положень ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні Затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 (далі за текстом -Правила № 128/2568) товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.п. 8.25., 8.26. ст. 8 Правил № 128/2568 час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

В силу проаналізованих положень Правил N 128/2568, суд вважає, що у позивача як отримувача товару від ТОВ «Альфакласс», обов'язково мав залишитися один примірник товарно-транспортної накладної або шляховий лист. До того ж, нормами чинного законодавства не передбачено оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, що повністю кореспондується зі змістом та ст.44 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до п. 2.2. договору на виробництво і поставку обладнання №012-12 від 27.02.2012, оплата обладнання здійснюється на умовах і в терміни вказаних специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (а.с. 31-32).

Згідно умов зазначеної специфікації (а.с. 34), оплата товару в розмірі 100 % вартості здійснюється до 30.03.2012.

Відповідно до п. 139.1.3. п. 139.1 ст. 139 ПК України суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку

З огляду на викладене, враховую, що позивачем здійснено попередню оплату товару, а тому він позбавлений права включення зазначеної вартості товару при визначенні оподатковуваного прибутку до витрат.

З огляду на зазначене, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність підстав у позивача для віднесення витрат підприємства за вказаний період, зокрема в частині доведеності фактичного отримання товару, а тому висновок податкового органу про порушення позивачем п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, є обґрунтованим.

Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 3 ст. ст. 2 КАС України податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013 №0000102207, дійшов висновку, що воно є правомірним і не підлягає скасуванню.

Судових витрат, які підлягали б відшкодуванню на користь відповідача судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі - 21.10.2013.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун