Постанова № 34265116, 18.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2013 року 810/4972/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

16.09.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» (далі - Позивач, Підприємство) до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Відповідач, Податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0001322204 від 03.09.2013, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2599,50 грн., у тому числі за основним платежем 1733,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 866,50 грн.

В обгрунтування своїх вимог Позивач зазначив, що він не погоджується з висновками Акту позапланової невиїзної перевірки №946/22-4/24596990 від 19.08.2013 (далі - Акт перевірки), оскільки, на його думку, висновки даного акту зроблені всупереч нормам чинного податкового законодавства. Так, Позивач зазначає, що реальність наданих ПП «Еліс Транс Груп» послуг по перевезенню вантажів та використання таких послуг в господарській діяльності Підприємства підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами, які надавалися на запит Податкового органу під час проведення перевірки. При цьому, Податковим органом не наведено жодного належного доказу чи аргументу на обгрунтування порушення Підприємством податкового та цивільного законодавства.

Крім того, Позивач вважає неправомірним посилання Податкового органу в Акті перевірки на висновки акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1663/22.2/34691044 від 15.03.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Еліс Транс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 30.11.2012», оскільки висновки органу державної податкової служби про порушення Підприємством вимог чинного податкового законодавства України не можуть бути сформовані та грунтуватися на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності ПП «Еліс Транс Груп», виконання останнім вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та сплати податків.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №341241 Дочірнє підприємство «Кюне і Нагель», код за ЄДРПОУ 24596990, зареєстровано як суб'єкт господарювання 23.01.1997, основний вид діяльності - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (КВЕД 52.29).

15.07.2013 Податковим органом на адресу Підприємства направлено запит №105/10/22/4 про надання інформації та її документального підтвердження, в якому Податковий орган просив надати йому копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися по господарських відносинах із ПП «Еліс Транс Груп» за травень 2012 року.

06.08.2013 Листом №КН 642/13 на запит Податкового органу №105/10/22/4 від 15.07.2013 Підприємством направлено запитувані документи, а саме: договір №202 FC, рахунки-фактури, акти №ОУ-0000102 від 18.05.2012 та №ОУ-0000107 від 22.05.2012, податкові накладні №32 віл 22.05.2012 та №27 від 18.05.2012.

На підставі наказу № 74 від 06.08.2013 згідно з пп. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) посадовою особою Податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ДП «Еліс Транс Груп» за період з 01.05.2012 по 31.05.2012.

За результатами перевірки складено Акт, у якому встановлені порушення пунктів 198.2 (з урахуванням п. 187.9 ст. 187), 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого, на думку Податкового органу, ДП «Кюне і Нагель» занижено податкове зобов"язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2012 року на загальну суму 1733,33 грн.

До вказаних вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними встановленими в ході перевірки Позивача обставинами, які відображені в Акті перевірки:

Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів отримано від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Еліс Транс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 30.11.2012» №1663/22.2/34691044 від 15.03.2013, згідно з висновками якого встановлено наступні порушення з боку ПП «Еліс Транс Груп»: ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, товар (послуги) по правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України; перевіркою встановлено відсутність об'єкту оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.01.2012 по 30.11.2012, які підпадають під визначення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України; встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.01.2012 по 30.11.2012, які підпадають під визначення ст.ст. 22, 185 ПК України.

В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) приватному підприємству «Еліс Транс Груп» від контрагентів-постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень тощо.

На підставі викладеного, Податковий орган дійшов висновку про те, що Підприємством порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок, а отже є нікчемним, оскільки ПП «Еліс Транс Груп» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

На підставі Акту перевірки від №946/22-4/24596990 від 19.08.2013 Податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001322204 від 03.09.2013, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2599,50 грн., у тому числі за основним платежем 1733,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 866,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Еліс Транс Груп» надавало Позивачу послуги з виконання перевезень на підставі договору №КН-202 FC від 04.01.2011, згідно з умовами якого замовник (ДП «Кюне і Нагель») доручає, а перевізник (ПП «Еліс Транс Груп») надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України згідно із заявками замовника. Пунктом 2.2 цього договору передбачено, що заявка є невід'ємною частиною даного договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення.

Так, 16.05.2012 Підприємством сформовано заявку №205 227 про виконання перевезення вантажу автомобільним транспортом до маршруту Київ-Харків, транспортними засобами АА6519ІС/АА5978ХР на суму 5200,00 грн., у т.ч. ПДВ 866,67 грн.

На підтвердження виконання перевезення за заявкою №205 227 від 16.05.2012 Позивачем надано: рахунок-фактуру №СФ-0000102 від 18.05.2012 на суму 5200,00 грн., у т.ч. ПДВ 866,67 грн.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000102 від 18.05.2013 на суму 5200,00 грн., у т.ч. ПДВ 866,67 грн.; податкову накладну №27 від 18.05.2012 на суму 5200,00 грн., у т.ч. ПДВ 866,67 грн.; товарно-транспортну накладну №1761785/280 від 17.05.2012.

18.05.2012 Підприємством сформовано заявку №205 228 про виконання перевезення вантажу автомобільним транспортом до маршруту Київ-Харків, транспортними засобами АА6520ІС/АА2784ХР на суму 5200,00 грн., у т.ч. ПДВ 866,67 грн.

На підтвердження виконання перевезення за заявкою №205 228 від 18.05.2012 Позивачем надано: рахунок-фактуру №СФ-0000107 від 22.05.2012 на суму 5200,00 грн., у т.ч. ПДВ 866,67 грн.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000107 від 22.05.2013 на суму 5200,00 грн., у т.ч. ПДВ 866,67 грн.; податкову накладну №32 від 22.05.2012 на суму 5200,00 грн., у т.ч. ПДВ 866,67 грн., товарно-транспортну накладну №1766406/28 від 21.05.2012.

Розрахунок за зазначені вище послуги підтверджується платіжним дорученням №4394 від 07.07.2012 в сумі 10400,00 грн. з ПДВ.

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то необхідним є, зокрема, встановлення наявності правових підстав для формування ДП «Кюне і Нагель» податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин із ПП «Еліс Транс Груп» за період з 01.05.2012 по 31.05.2012.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що посилання Податковим органом в Акті перевірки на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1663/22.2/34691044 від 15.03.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Еліс Транс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 30.11.2012» не може бути належними доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер правочину, укладеного між ДП «Кюне і Нагель» та ПП «Еліс Транс Груп», та порушення вимог статтей 198, 201 ПК України при формуванні Підприємством податкового кредиту.

Крім того, суд звертає увагу на наступне. Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ДП «Кюне і Нагель» та ПП «Еліс Транс Груп», правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між ДП «Кюне і Нагель» та ПП «Еліс Транс Груп» підтверджується зазначеними вище: договором, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, товарно-транспортними, заявками, докази оплати за договором.

Таким чином, не визнання Податковим органом права на податковий кредит з податку на додану вартість є безпідставним.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у Позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ПП «Еліс Транс Груп» суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у Позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій ДП «Кюне і Нагель» щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Еліс Транс Груп» за травень 2012 року.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що Позивач знав або міг дізнатися про те, що ПП «Еліс Транс Груп», можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо. А, також, доказів того, що Позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що Відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2012 року у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності з ПП «Еліс Транс Груп»

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність Відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між ДП «Кюне і Нагель» та ПП «Еліс Транс Груп»; доведеність обґрунтованості включення Позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагенту первинних документах сум ПДВ; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Р» №0001322204 від 03 вересня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» (код за ЄДРПОУ 24596990) судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.