Постанова № 34265111, 18.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2013 року 810/4740/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Кізік А.М.,

представника відповідача - Ступака Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобуд Інвест» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

4 вересня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Домобуд Інвест» (ТОВ «Домобуд Інвест», товариство) із позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ОДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2013 року №0000601602, №0000591602.

Зазначали, що у товариства наявні усі первинні документи, які супроводжують відповідний вид господарських операцій та дають право на формування податкового кредиту та відповідних витрат. Підкреслювали відсутність у податкового органу права визнавати правочини недійсними; наголошували, що платник податків не повинен нести відповідальність за порушення норм податкового законодавства його контрагентом.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість та податку на прибуток, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначав, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення про донарахування грошових зобов'язань. Підкреслював, що договір, укладений між позивачем та його контрагентом, не мав реального характеру, перевіркою не встановлено існування предмету договору та доказів переміщення товарів; також звертав увагу на те, що вироком суду було встановлено факт придбання та перереєстрації контрагента позивача з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Як вбачається з Акта №15/16-018/36010165 від 11 квітня 2013 року, на підприємстві у період з 29 березня по 4 квітня 2013 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ» за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За висновками цього Акта, товариством «Домобуд Інвест» порушено вимоги пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139, п. 10 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на 80255 грн. за ІІ-ІV квартали 2011 року; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що потягло за собою заниження податку на додану вартість на 24167 грн. за листопад 2011 року.

Такі висновки податковим органом зроблені у зв'язку із безтоварним, на його думку, характером операцій між позивачем та ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ».

На підставі Акта перевірки 23 квітня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000591602 із визначенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 24167 грн. і штрафних санкцій у сумі 6041,75 грн., податкове повідомлення-рішення №0000601602 та визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 80255 грн.

Згідно статутних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Домобуд Інвест» є юридичною особою, зареєстроване Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією 25 червня 2008 року (а.с.13), перебуває на податковому обліку в Ірпінській ОДПІ Київської області та є платником податку на додану вартість. Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами діяльності підприємства є: будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво трубопроводів; будівництво інших споруд; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; покрівельні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.

У ході судового розгляду встановлено, що у період з січня по грудень 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ» укладено два договори постачання матеріалів будівельного призначення.

Зокрема, 1 вересня 2011 року укладено договір №2\11 (а.с.56-59), відповідно до умов якого, продавець (ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ»), на підставі заявки покупця (ТОВ «Домобуд Інвест») зобов'язується передати у власність останнього матеріали будівельного призначення на суму 253100 грн., а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Асортимент, кількість, ціна товарів визначається у рахунках-фактурах до договору. Товар поставляється окремими партіями на основі письмової заявки покупця. Поставка товару здійснюється в межах території складу постачальника. У заявці має бути зазначена кількість, асортиментний перелік товару та, в разі необхідності, місце поставки товару.

На підтвердження виконання умов такого договору позивачем надано копії наступних документів:

- рахунок-фактура №163 від 5 вересня 2011 року у сумі 253100 грн. (ПДВ 42183,33 грн., а.с.64);

- видаткова накладна №163 від 5 вересня 2011 року (а.с.69);

- платіжне доручення №1 від 29 вересня 2011 року (а.с.98).

25 жовтня 2011 року між ТОВ «Домобуд Інвест» та ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ» укладено договір про постачання матеріалів будівельного призначення №4\11 з аналогічними умовами, на засвідчення виконання якого надано копії таких документів:

- рахунок-фактура №СФ-0000031 від 17 листопада 2011 року у сумі 30000 грн. (ПДВ 5000 грн. а.с.67), видаткова накладна №РН-0000031 від 17 листопада 2011 року (а.с.71), податкова накладна №31 від 17 листопада 2011 року (а.с.73); платіжне доручення №7 від 17 листопада 2011 року (а.с.79);

- рахунок-фактура №СФ-0002602 від 26 жовтня 2011 року у сумі 30000 грн. (ПДВ 5000 грн. а.с.68), видаткова накладна №РН-0002602 від 26 жовтня 2011 року (а.с.72), податкова накладна №2602 від 26 жовтня 2011 року (а.с.76), платіжне доручення №3 від 26 жовтня 2011 року (а.с.80);

- рахунок-фактура №СФ-0000016 від 9 листопада 2011 року у сумі 60000 грн. (ПДВ 10000 грн. а.с.65), видаткова накладна №РН-000016 від 9 листопада 2011 року (а.с.70), податкова накладна №16 від 9 листопада 2011 року (а.с.75), платіжне доручення №5 від 8 листопада 2011 року (а.с.77);

- рахунок-фактура №СФ-0000023 від 15 листопада 2011 року у сумі 25000 грн. (ПДВ 4166,67 грн. а.с.66), податкова накладна №23 від 15 листопада 2011 року (а.с.74); платіжне доручення №6 від 14 листопада 2011 року (а.с.78).

Позивачем також подано копію договору оренди нерухомого майна на підтвердження наявності складських приміщень (а.с.92-97) та докази використання придбаної продукції у власній господарській діяльності (договори підряду, акти приймання виконаних будівельних робіт - а.с.102-123).

У судовому засіданні представник позивача наполягала на дійсності й реальності угод.

У той же час, погодитись із такими твердженнями суд не може.

Як вбачається з договорів, укладених між позивачем та ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ», їх предметом є товар.

За положеннями таких договорів, товар поставляється окремими партіями на підставі письмової заявки покупця. Якщо сторонами не визначено інше, - поставка товару здійснюється в межах території складу постачальника. При необхідності, місце поставки погоджується сторонами у відповідних специфікаціях до договору та/або може бути визначене замовленням покупця. Поставка вважається виконаною якщо товар завантажено на транспортний засіб перевізника, визначеного покупцем або іншої особи, що діє від імені покупця. Вивіз товару із складу продавця здійснюється покупцем за власний рахунок. Розвантаження товару здійснюється покупцем власними силами та засобами.

Разом із тим, пропозиція суду надати докази транспортування позивачем отриманого товару, - залишена без виконання.

Крім того, докази оприбуткування товару на складі, руху його по складу - також відсутні. Позивачем не подано і доказів відображення відповідних операцій на балансі та у бухгалтерському обліку підприємства.

Товариством не надані і письмові заявки, на підставі яких здійснювалася поставка за умовами договору.

Стосовно поданих на підтвердження використання придбаних товарів у господарській діяльності договорів, то суд не може ідентифікувати, що мова йде саме про товари, отримані від товариства «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ».

До того ж, на судовий запит Солом'янським районним судом міста Києва надано засвідчену копію вироку цього ж суду від 26 грудня 2012 року у справі №1/2609/1026/12, який набув чинності 10 січня 2013 року (а.с.190-193) і яким ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 (фіктивне підприємництво, підробка документів) Кримінального кодексу України.

Також у вироку встановлено, що ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, придбала ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ» з метою прикриття незаконної діяльності. Вказано, що невстановлені слідством особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, з метою отримання доходу від зайняття фіктивним підприємництвом, розробили та в подальшому реалізували план, який полягав у придбанні та використанні фіктивного підприємства для конвертації безготівкових грошових коштів у готівку шляхом здійснення безтоварних господарських операцій, у зв'язку з чим було організовано придбання суб'єкту підприємницької діяльності ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ».

У судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину визнала повністю. Зазначила, що в офісі такого товариства вона не була, господарською діяльністю не займалась, зареєструвала товариство на своє прізвище на прохання.

У зв'язку із набранням такого вироку законної сили суд не приймає до уваги надану представником позивача копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3, датованої 19 грудня 2011 року, про те, що ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ» за період свого існування завжди проводило фінансово-господарську діяльність згідно вимог законодавства, а управління таким суб'єктом господарювання здійснювала заявниця особисто, на власний розсуд (а.с.127-128).

Таким чином, сукупність наведених доказів переважають твердження про реальність господарських операцій і суд погоджується як і з висновками Акта перевірки, так і з правовими наслідками, викладеними в податкових повідомленнях-рішеннях.

Такий висновок суд обґрунтовує наступним розумінням вимог чинного законодавства.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між придбанням товарів, понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування, необхідні первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ» на підставі договорів поставки від 1 вересня 2011 року №2\11 та від 25 жовтня 2011 року №4\11, їх транспортування, оприбуткування -документально не підтверджується. До того ж, суд враховує наявність судового вироку, який вступив у законну силу, щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_3 за фіктивне піприємництво стосовно ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ».

У зв'язку із цим, суд резюмує і відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та віднесення відповідних витрат до таких, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Твердження ж податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат за операціями із згаданим контрагентом позивачем спростовані не були.

Це означає, що висновки Інспекції про заниження товариством «Домобуд Інвест» грошових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток є правильними, а оскаржувані повідомлення-рішення - правомірними.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 жовтня 2013 р.