Постанова № 34264037, 15.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року 810/3850/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслаковій І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовик» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Трудовик» (далі - позивач, товариство) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Тесей ЛТД», є нікчемними. Зазначає, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції з виконання господарських зобов'язань між ним і ТОВ «Тесей ЛТД» мали реальний характер, що підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами. Просить суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.

Позивач 15 жовтня 2013 подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача 15 жовтня 2013 року до суду подав письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трудовик» є юридичною особою, що зареєстрована 07.06.2011 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість видано Білоцерківською ОДПІ 31.10.2011.

7 вересня 2011 року позивачем отримано ліцензію від Державної архітектурно-будівельної інспекції України на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури. Строк дії ліцензії з 07.09.2011 по 07.09.2014.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» є юридичною особою, свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість видано ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 22.08.2011. 13 грудня 2011 року ТОВ «Тесей ЛТД» отримано ліцензію від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на господарську діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури. Строк дії ліцензії з 13.12.2011 по 13.12.2014.

На підставі направлення від 19.04.2013 за №154 та наказу від 19.04.13 за №905 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовик» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Тесей ЛТД» за період 01.07.2012 по 31.12.2012. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 30.04.2013 №1836/22-3/37736465/73 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог п.138.2 ст.138, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 33711 грн, в т.ч.: за 3 квартал 2012 р. на суму 8785 грн, за 4 квартал 2012 р. на суму 24926 грн; абз. 1, 2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 32105 грн, в т.ч. за вересень 2012 р. на суму 3391 грн, за жовтень 2012 р. на суму 28308 грн, за листопад 2012 р. на суму 406 грн.

В Акті перевірки зазначено, що під час її проведення використано акт перевірки від 12.03.2012 №694/2220/37818657 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД» з контрагентами, з якими платником задекларовано взаємовідносини за період з 01.01.2012 по 30.11.2012. В цьому акті зазначено, що перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємства-постачальника за період з 01.01.2012 по 30.11.2012, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Тесей ЛТД» та підприємствами-постачальниками здійснено без мети настання реальних наслідків. Фінансово-господарська діяльність ТОВ «Тесей ЛТД» здійснюється поза межами правого поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Тесей ЛТД», а фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. У зв'язку з непідтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у ТОВ «Тесей ЛТД» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Ураховуючи висновки акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва TOB «Тесей ЛТД» та те, що адреса, визначена в первинних документах, виписаних ТОВ «Тесей ЛТД» на користь ТОВ «Трудовик», не відповідає дійсності, первині документи вважаються недійсними та відсутніми.

Отже, в ході перевірки встановлено відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання ТОВ «Тесей ЛТД» - ТОВ «Трудовик», а витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 160527 грн, в т.ч. за 3 квартал 2012 р. на суму 41831 грн, за 4 квартал 2012 р. на суму 118696 грн, задекларовані ТОВ «Трудовик» у декларації з податку на прибуток, є такими, що не відповідають дійсності та вважаються відсутніми. Крім того, встановлено також відсутність реального здійснення операцій (нікчемність) по ланцюгу постачання ТОВ «Тесей ЛТД» - ТОВ «Трудовик», тому податковий кредит в сумі 32105 грн, в т.ч.: за вересень 2012 р. на суму 3391 грн, за жовтень 2012 р. на суму 28308 грн, за листопад 2012 р. на суму 406 грн, задекларований ТОВ «Трудовик» у деклараціях з податку на додану вартість є таким, що не відповідає дійсності та вважається відсутнім.

Не погодившись з актом перевірки, позивачем подано письмові заперечення, які залишено без задоволення.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 06.06.2013 №0002262203/1327 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 42139 грн, у т.ч. за основним платежем на суму 33711 грн та за фінансовою санкцією на суму 8428 грн, №0002242203/1328, яким збільшено грошове зобов'язання товариства з податку на додану вартість на суму 40131 грн, у т.ч. за основним платежем на суму 32105 грн та за фінансовою санкцією на суму 8026 грн.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Трудовик» (підрядник) з Управлінням освіти і науки Білоцерківської міської ради (замовник) укладено 6 договорів підряду №17/167 від 05.07.2012, №18/168 від 05.07.2012, №15/139/4 від 07.06.2012, №12/139/8 від 07.06.2012, №13/139/6 від 07.06.2012, №16/139/7 від 07.06.2012 та з Відділом з питань фізичної культури та спорту Білоцерківської міської ради (замовник) укладено 2 договори підряду №11 від 29.05.2012, №10 від 29.05.2012 на виконання капітального ремонту по об'єктах.

На виконання умов цих договорів позивачем було залучено в якості субпідрядника ТОВ «Тесей ЛТД». Так, між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «Тесей ЛТД» (субпідрядник) укладено низку договорів, зокрема, договір підряду №25/07 від 25.07.2012, №23/07 від 23.07.2013, №26/06 від 26.06.2012, №19/06 від 19.06.2012, №25/06 від 25.06.2012, №18/06 від 18.06.2012, №11/06 від 11.06.2012, №12/06 від 12.06.2012 на виконання ремонтних робіт: по покрівлі ДНЗ №27 «Червона школа» за адресою вул. П.Запорожця, 135Б, м. Біла Церква Київської області; по покрівлі ДНЗ №17 за адресою вул. Некрасова, 139, м. Біла Церква Київської області; по спортивних майданчиках за адресою вул. Леваневського, 47/1, вул. Леваневського, 22, вул. Грибоїдова, 10 в м. Біла Церква Київської області; по покрівлі ДНЗ №5 «Сонечко» за адресою Київська область, м. Біла Церква, вул. Лермонтова, 10; спортивного майданчика з штучним покриттям ДЮСШ «Зміна» за адресою вул. Росьова, 17, м. Біла Церква, Київська область; по покрівлі ЦТДЮ «Соняшник» за адресою Київська область, м. Біла Церква, вул. Некрасова, 139; по покрівлі будівлі СЮТ за адресою Київська область, м. Біла Церква, вул. Короленка, 3а; по покрівлі (водовідвід) ЗОШ №21 за адресою Київська область, м. Біла Церква, вул. Некрасова, 127.

На виконання цих договорів між позивачем та контрагентом складено: 8 договірних цін на капітальні ремонти по об'єктах, що здійснюється у 2012 р., 8 локальних кошторисів на капітальні ремонти по об'єктах, 8 розрахунків загальновиробничих витрат до локального кошторису, 8 довідок про вартість виконаних будівельних робіт за 2012 рік (форми КБ-3), 8 актів приймання виконаних підрядних робіт за 2012 р. (форми КБ-2), 8 розрахунків загальновиробничих витрат до акту КБ-2в та 8 податкових накладних, а також акти приймання-передачі ТМЦ на виконання умов договорів, які оформлено належним чином та у подальшому надано на перевірку (т.1 а.с.97-108, а.с.145-155, а.с.191-204, т.2 а.с.8-17, а.с.60-72, а.с.116-125, а.с.157-166, а.с.190-199, т.3 а.с.40-53). Ці документи складено по кожному укладеному договору.

Оплата за надані будівельні послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ТОВ «Тесей ЛТД», що підтверджується виписками по рахунку.

Суми податку на додану вартість за цими податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за 2012 р. та відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних.

Виконані позивачем роботи із залученням вказаного субпідрядника у подальшому прийнято Управлінням освіти і науки Білоцерківської міської ради, на підтвердження чого сторонами підписано 6 договірних цін, 6 зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва, 6 локальних кошторисів, 6 відомостей ресурсів до локального кошторису, 6 розрахунків загальновиробничих витрат до локального кошторису, 6 дефектних актів, 6 актів приймання виконаних робіт (форми КБ-2), 6 довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3), 6 підсумкових відомостей ресурсів, 6 накладних на передачу матеріалів у виробництво, 6 розрахунків загальновиробничих витрат до акту КБ-2в та 12 податкових накладних, які оформлено належним чином та у подальшому надано на перевірку.

Виконані позивачем роботи із залученням вказаного субпідрядника у подальшому прийнято й Відділом з питань фізичної культури та спорту Білоцерківської міської ради, на підтвердження чого сторонами підписано 2 акта передачі-прийняття, 2 рахунки-фактури, 4 довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3), 4 акта приймання виконаних робіт (форми КБ-2), 4 підсумкових відомостей ресурсів, 4 накладних на передачу матеріалів у виробництво, 4 розрахунків загальновиробничих витрат до акту КБ-2в та 4 податкових накладних, які оформлено належним чином та у подальшому надано на перевірку.

Оплата за надані будівельні послуги здійснювалась з позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на його рахунки з рахунків Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради та Відділу з питань фізичної культури та спорту Білоцерківської міської ради, що підтверджується виписками по рахунку.

З метою виконання укладених договорів з Управлінням освіти і науки Білоцерківської міської ради та з Відділом з питань фізичної культури та спорту Білоцерківської міської ради позивачем у подальшому також укладено договори поставки на отримана будівельних матеріалів.

Так, між позивачем (покупець) та ПП «Алстек» (продавець) 25 червня 2012 року укладено договір №ДГ-90, предметом якого є передача у власність покупцю товару. На виконання умов цього договору сторонами оформлено 4 рахунки-фактури, 4 видаткових та 6 податкових накладних. Оплата за поставку товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ПП «Алстек», що підтверджується виписками по рахунку.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Спортек» (постачальник) 2 жовтня 2012 року укладено договір поставки №15, предметом якого є передача у власність покупцю товару. На виконання умов цього договору сторонами оформлено 1 рахунок-фактуру, 1 накладну та 2 податкових накладних. Оплата за поставку товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ТОВ «Спортек», що підтверджується виписками по рахунку.

1 лютого 2012 року позивач (замовник) уклав з ПП «Іркан» (постачальник) договір поставки на №27 на поставку товару (будівельні матеріали). На виконання отриманої продукції від ПП «Іркан» сторонами оформлено 25 рахунків-фактур, 23 видаткових та 23 податкових накладних (т.1 а.с.128-144, а.с.175-190, а.с.229-238, а.с.246-248, т.2 а.с.5-7, а.с.37-44, а.с.50-59, а.с.95-102, а.с.109-111, а.с.148-156, а.с.186-189, а.с.223-225). Оплата за поставку товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ПП «Іркан», що підтверджується виписками по рахунку.

Крім того, на підтвердження прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів та прийняття в експлуатацію об'єктів позивачем надано експертні звіти та декларації про початок виконання будівельних робіт (т.3 а.с.16-39).

У судовому засіданні досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські та інші документи, якими підтверджується наявність та реальне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Тесей ЛТД». Згідно з цими документами зазначені у договорах між ТОВ «Трудовик» та ТОВ «Тесей ЛТД» роботи реально виконано і в подальшому у свою чергу передано кінцевим замовникам цих робіт.

Судом з'ясовано, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства з питань формування податкового кредиту та прибутку лише з діяльністю контрагента - ТОВ «Тесей ЛТД», та стверджує про фактичну відсутність цих господарських операцій.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулюються Податковим кодексом України та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими законами. Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно ч.1, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. (ч.2 ст.207 ЦК України).

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Тесей ЛТД», а також судового рішення щодо визнання договорів, укладеного між позивачем та вказаним підприємством недійсним, в матеріалах справи відсутні і відповідачем їх суду не надано.

З урахуванням наведеного суд також відкидає і посилання відповідача на відсутність мети у позивача і ТОВ «Тесей ЛТД» щодо відсутності реального настання правових наслідків та заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Суд відкидає твердження відповідача про невідповідність контракту підряду вимогам частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

Так, дослідженими судом первинними бухгалтерськими та іншими документами підтверджується реальне виконання умов укладених правочинів, зокрема, виконання ТОВ «Тесей ЛТД» робіт на об'єкті, оплата позивачем вартості наданих послуг, використання їх у власній господарській діяльності шляхом подальшої оплатної передачі цих послуг їх кінцевому замовнику. Суд вважає, що у разі відсутності реального виконання цих робіт позивач не міг би виконати свої зобов'язання перед Управлінням освіти і науки Білоцерківської міської ради та Відділом з питань фізичної культури та спорту Білоцерківської міської ради, проте, як встановлено судом, позивачем передано виконані роботи цим замовникам. На думку суду ці обставини свідчать про настання реальних наслідків, обумовлених правочином, як для позивача, так і для його контрагентів.

Отже, висновок відповідача в Акті перевірки про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Тесей ЛТД» договорів є безпідставним та необґрунтованим.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були дані Акта перевірки про завищення позивачем валових витрат і податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до їх складу сум коштів і сплаченого податку на додану вартість у складі придбаного товару та послуг. Із цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

Суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Тесей ЛТД» підтверджується дослідженими доказами у справі: договорами та належним чином оформленими первинними документами у межах його виконання: договірною ціною, локальним кошторисом на капітальні ремонти по об'єктах, розрахунками загальновиробничих витрат до локального кошторису, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3), актами приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2), розрахунками загальновиробничих витрат до акту КБ-2в та податковими накладними, а також актами приймання-передачі ТМЦ на виконання умов договорів та доказами подальшої передачі робіт (послуг) кінцевим замовникам.

Судом досліджено наявну в матеріалах справи копію актів приймання виконаних будівельних робіт за 2012 р. та довідок про вартість виконаних будівельних робіт за 2012 рік та встановлено, що наведені у них відомості є достатніми для встановлення суті цієї господарської операції. Вказані акти, довідки та інші первинні документи суд визнає належними та допустимими доказами, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Тесей ЛТД».

Суд також бере до уваги, що і позивач, і його контрагент мали чинні ліцензії на здійснення вказаного виду будівельних робіт.

Отже, під час судового розгляду справи представники позивача надали суду належні документи, що підтверджують здійснення підприємством витрат на придбання товарів (послуг) та їх подальшого використання в господарській діяльності.

Таким чином, твердження податкового органу про те, що валові витрати ТОВ «Трудовик» не підтверджено документально, не відповідають дійсності і не ґрунтуються на матеріалах справи та є безпідставними, а отже висновки про порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є помилковими.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013 № 0002262203/1327, на підставі якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, є протиправним і підлягає скасуванню.

Відносно правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.156, 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.2 статті 201 ПК України визначено, що форму та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Позивач до складу податкового кредиту включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання послуг, які підтверджені податковими накладними, придбаний товар і послуги сплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платники податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам чинного законодавства.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Тобто, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Судом для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість здійснено наступне: 1) встановлено факт здійснення господарської операції; 2) встановлено спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції; 3) встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлено дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Під час судового розгляду справи суду було надані необхідні первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Тесей ЛТД».

Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» в оплату за виконані роботи пов'язані з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Суд вважає, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг знати про те, що ТОВ «Тесей ЛТД», можливо, порушує вимоги податкового законодавства. Не надано відповідачем і доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування. В той же час, суд бере до уваги, що на час отримання податкової накладної від ТОВ «Тесей ЛТД», останній був належним чином зареєстрованим платником ПДВ.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог абзацу 1,2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, є безпідставними.

У судовому засіданні позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит і валові витрати є безпідставним. Відтак, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкової накладної, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Тесей ЛТД».

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних обставин, які б надавали підстави вважати неправомірним віднесення коштів сплачених за придбання товару (робіт та послуг) до валових витрат та податкового кредиту, відповідачем суду не доказано. Отже, твердження відповідача про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту є безпідставними.

Ураховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідач не довів правомірності оскаржуваних рішень, тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 06.06.2013 за №0002242203/1328 та №0002262203/1327, згідно з якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 72, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002242203/1328 та №0002262203/1327 від 06.06.2013, видані Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовик" судовий збір у сумі 822 (вісімсот двадцять дві) грн. 71 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 жовтня 2013 р.