Постанова № 34264002, 16.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 року 810/5052/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Заверуха Г.В. (за довіреністю)

від відповідача: Ступак Р.В. ( за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Елтех» Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елтех» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 26 червня 2013 року № 0000672203 та від 26 червня 2013 року №0000682203

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та зміну предмету позову позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 вересня № 0001272203 та № 0001262203 від 17 вересня 2013 року

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняті на основі помилкових висновків про порушення ТОВ «Елтех» вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Вівол» та ТОВ ІК «Будинок Металу» та пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України при формуванні валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Вівол» та ТОВ ІК «Будинок Металу» . Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські операції між ТОВ «Елтех» та ПП «Вівол» і ТОВ ІК «Будинок Металу» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, видатковими накладними, банківськими виписками, податковими накладними, технічною документацією, товарно-транспортними накладними, накладними на внутрішнє переміщення.

Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ТОВ «Елтех», а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо безтоварності операцій про які йдеться в акті перевірки. Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки ТОВ «Елтех» від 12 червня 2013 року № 763/22-03/19423720 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Допитані в судовому засіданні у якості свідків директор ТОВ «Елтех» ОСОБА_3 та директор ПП «Вівол» ОСОБА_4 пояснили, що між ТОВ «Елтех» та ПП «Вівол» було укладено усний договір поставки проволоки, на виконання якого ПП «Вівол» поставлено за допомогою власного автомобіля директора ТОВ «Елтех» ОСОБА_3 на склад ТОВ «Елтех», що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши ,що посадові особи Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області при проведення перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що позбавляє ТОВ «Елтех» права на формування показників податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям з ПП «Вівол» і ТОВ ІК «Будинок Металу».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елтех» зареєстроване 25 січня 1994 року виконавчим комітетом Васильківської міської ради, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 .с.55-56).

На податковому обліку ТОВ «Елтех» перебуває у Васильківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 1 по 6 червня 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області на підставі статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України та згідно наказу від 1 червня 2013 року №358 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Елтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Вівол» за період з 1 грудня 2009 року по 31 грудня 2011 року та ТОВ ІК «Будинок Металу» за період з 1 січня 2011 року по 30 червня 2012 року. Результати перевірки оформлено актом від 12 червня 2013 року № 763/22-03/19423720 (далі по тексту - Акт перевірки) (т.1 а.с. 15-40).

На виконання запиту від 18 квітня 2013 року № 3152/10/22-107 ( т.1 а.с. 43) позивачем надано до перевірки первині документи за господарськими операціями з ПП «Вівол» та ТОВ ІК «Будинок Металу»

У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано акт Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 2 квітня 2013 року № 1207/22,8/37701112 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПП «Вівол» щодо підтвердження господарських відносин, в якому стверджується про безтоварність господарських операцій з купівлі-продажу між ПП «Вівол» та його контрагентами та акт Обєднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 2 квітня 2013 року №270/222-35381031 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ІК «Будинок Металу» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Імперіум плюс» в якому зазначено, що діяльність ТОВ ІК «Будинок Металу» була спрямована на здійснення операцій пов'язаних з отриманням податкової вигоди.

Використавши зазначену інформацію відповідач дійшов висновку, що господарські відносини між ТОВ «Елтех та ПП «Вівол» і ТОВ ІК «Будинок Металу» укладений без мети настання реальних наслідків та є нікчемним відповідно до частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України.

На основі висновків Акту перевірки, 26 червня 2013 року Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000672203, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Елтех» з податку на прибуток у сумі 23 227,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 2549,75 грн.(т.1 а.с.41) та податкове повідомлення-рішення № 0000682203, яким збільшену суму грошового зобов'язання ТОВ «Елтех» з податку на додану вартість на суму 19816,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 3579,50 грн.(т.1 а.с.42).

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки та прийнятими на їх основі податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Київській області із скаргою від 3 липня 2013 року №17.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 2 вересня 2013 року №703/10/10-36-10-01-206-554 податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2013 року № 0000672203, № 0000682203 скасовані та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 вересня №0001272203, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Елтех» з податку на додану вартість на суму 17301,00 та застосовано фінансову санкцію у розмірі 2 950.75 грн.(т.1 а.с.81) та податкове повідомлення-рішення № 0001262203, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Елтех» з податку на прибуток у розмірі 21 173,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 1 969.50 грн.(т.1 а.с.82).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, ТОВ «Елтех» звернулось до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «Елтех» та ПП «Вівол» і ТОВ ІК «Будинок Металу» при здійсненні господарських операцій, які на переконання відповідача є нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до матеріалів справи, між ТОВ «Елтех» та ПП «Вівол» було укладено усний договір, відповідно до якого ПП «Вівол» (постачальник) зобов'язувалось поставити на користь ТОВ «Елтех» (покупець) товар(проволоку), а покупець приймає та оплачує товар у кількості, якості та асортименті, зазначених у специфікації та видаткових накладних.

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт передачі, перевезення та оплати товару може бути доказано податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На виконання усного договору поставки ПП «Вівол» передано ТОВ «Елтех» проволоку кантал, що підтверджується:

- видатковими накладними (т.1 а.с. 85, 98, 110ё122, 135, 149, 154, 164, 176, 187, 198, т.2 а.с. 229, т.3 а.с. 8, 26, 43, 49, 65, 80, 96, 111)

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Розрахунки за поставлений ПП «Вівол» товар здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується рахунками-фактурами (т.1 а.с. 84, 97, 109, 121, 134, 148, 153, 163, 175, 186, 197, т.2 а.с. 228, т.3 а.с. 7, 25, 42, 48, 64, 79, 95, 110) та банківськими виписками (т.1 а.с.100, 112, 124, 137, 151, 156, 166-167, 178, 189, 196, т.2 а.с. 34-35, 62, 134, 139 231, т.3 а.с. 10, 28, 45, 51, 67, 82, 98, 113, 125).

Товар від ПП «Вівол» для ТОВ «Елтех» отримував начальник відділу постачання Савчук П.М., що підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: від 21 жовтня 2010 року № 194 (т.1 а.с.125), від 28 вересня 2010 року № 169 (т.1 а.с.138), від 23 липня 2010 року № 132 (т.1 а.с.152), від 5 липня 2010 року № 115 (т.1 а.с.157), від 18 травня 2010 року № 86 (т.1 а.с.168), від 20 квітня 2010 року № 64 (т.1 а.с.179), від 25 березня 2010 року № 42 (т.1 а.с.190), від 11 лютого 2010 року № 20 (т.1 а.с.200) та журналом реєстрації довіреностей за 2006-2010 рік (т.4 а.с. 36-80) і журналом реєстрації довіреностей за 2011 рік (т.4 а.с. 2-35).

ТОВ «Елтех» отримано від ПП «Вівол» податкові накладні (т.1 а.с. 86, 99, 111, 123, 136, 150, 155, 165, 177, 188, 199, т.2 а.с. 230, т.3 а.с. 9, 27, 44, 50, 66, 81, 96, 112).

Також, між ТОВ «Елтех» та ТОВ ІК «Будинок Металу» було укладено усний договір поставки труб, згідно умов якого Постачальник (ТОВ ІК «Будинок Металу») передає у власність Покупцеві (ТОВ «Елтех») товар (труби н/ж) , а Покупець приймає та оплачує товар у кількості, якості та асортименті, зазначених у специфікації та видаткових накладних.

На виконання усного договору поставки ТОВ ІК «Будинок Металу» передано ТОВ «Елтех» труби н/ж, що підтверджується:

- видатковими накладними (т.1 а.с. 214, 219, 235, т.2. а.с. 26, 31, 38, 54, 60, 77, 93, 108, 113, 118, 132, 137, 151).

Розрахунки за поставлений ТОВ ІК «Будинок Металу» товар здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується рахунками-фактурами (т.1 а.с. 213, 218, 234, т.2 а.с. 25, 30, 37, 53, 59, 76, 92, 107, 112, 117, 131, 136, 150), банківськими виписками (т.1 а.с. 216, 221, 237, т.2 28, 34, 35, 40, 56-57, 62, 79, 95, 110, 115, 120, 134, 139).

Товар від ТОВ ІК «Будинок Металу» для ТОВ «Елтех» отримували: менеджер з реклами ОСОБА_5 начальник відділу постачання Савчук П.М., що підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: від 10 квітня 2012 року № 71 (т.1 а.с.217), від 25 квітня 2012 року № 87 (т.1 а.с. 222), від 23 травня 2012 року № 100(т.1 а.с.239), від 13 лютого 2012 року № 27 (т.2 а.с.29), від 13 лютого 2012 року № 25 (т.2 а.с.33), від 19 серпня 2011 року № 198 (т.2 а.с.36), від 31 серпня 2011 року № 215 (т.2 а.с.41), від 24 жовтня 2011 року № 263 (т.2 а.с.58), від 24 жовтня 2011 року № 263 (т.2 а.с.63), від 29 квітня 2011 року № 107 (т.2 а.с.80), від 8 червня 2011 року № 146 (т.2 а.с.96) та журналом реєстрації довіреностей за 2006-2010 рік (т.4 а.с. 36-80) і журналом реєстрації довіреностей за 2011 рік (т.4 а.с. 2-35).

ТОВ «Елтех» отримано від ТОВ ІК «Будинок Металу» податкові накладні (т.1 а.с.215, 220, 236, т.2 а.с. 27, 32, 39, 55, 61, 78, 94, 109, 114, 119, 133, 138, 152).

Перевезення придбаного у ПП «Вівіол», ТОВ ІК «Будинок Металу» товару, відповідно до пояснень представника позивача, здійснювалось позивачем на власному транспорті.

Отриманий товар був поставлений на Виробничу базу позивача (Київська область, місто Васильків, вулиця Володимирська, буд 57/1), яка згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17 жовтня 2007 року належить позивачу (т.3 а.с. 232) та знаходиться на земельній ділянці, якою відповідно до договору оренди від 22 липня 2004 року володіє позивач.

Товар, отриманий від ПП «Вівіол», ТОВ ІК «Будинок Металу» було оприбутковано, що підтверджується: прибутковими накладними та накладними-вимогами на внутрішнє переміщення товару (т.2 а.с. 181-212, т.3 а.с. 136-206)

Відповідно до матеріалів справи, основним видом економічної діяльності ТОВ «Елтех» є оброблення металів та нанесення покриття на метали, виробництво електричних побутових виробів, виробництво інших машин і устаткування загального призначення.

Придбаний у ПП «Вівол» та ТОВ ІК «Будинок Металів» товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчить довідка про калькуляцію собівартості ТЕН (т.2 а.с. 153-176).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладені між ТОВ «Елтех» та ТОВ ІК «Будинок Металів», ПП «Вівол» відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо твердження відповідача про безтоварність договорів поставки, укладених між позивачем та ТОВ ІК «Будинок Металів», ПП «Вівол», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договорів з поставки товару, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договорів, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.

Разом з тим, відповідачем на підтвердження позиції щодо безтоварності господарських операцій не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для визнання безтоварними господарських операцій ТОВ «Елтех» та ТОВ ІК «Будинок Металів», ПП «Вівол» є відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів та послуг у підприємств-постачальників та по операціям з продажу цих товарів підприємствам-покупцям, не встановлено факту реального здійснення господарських операцій, відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань у ТОВ ІК «Будинок Металів», ПП «Вівол» та безтоварність операцій між ТОВ ІК «Будинок Металів», ПП «Вівол» та їх контрагентами. У зв'язку з цим відповідачем зроблено висновок про нікчемність операцій з поставки по ланцюгу до «вигодонабувача».

Суд звертає увагу на те, що змістом господарських операцій між позивачем та ТОВ ІК «Будинок Металів», ПП «Вівол» є поставка проволоки та труб. Як встановлено судом, відповідачем не досліджувався зміст господарських операцій між ТОВ ІК «Будинок Металів», ПП «Вівол» та їх контрагентами. Тому, твердження про нікчемність операції між ТОВ ІК «Будинок Металів», ПП «Вівол» та їх контрагентами не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій позивача.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Спростовуючи викладене в акті перевірки твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ ІК «Будинок Металів», ПП «Вівол» суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності поставок товару до ТОВ «Елтех» відповідач не надав.

Натомість, первинними документами з поставки товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій поставки, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність господарських операцій.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Елтех» товарно-транспортних накладних, як доказ на підтвердження відсутності поставок товару від контрагентів, суд не бере до уваги враховуючи наступне.

Статтею 48 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ « Про автомобільний транспорт» встановлений перелік документів, ні підставі яких здійснюються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії, повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень є: для автомобільного перевізника-ліцензія і документ, що свідчить про законне використання транспортного засобу; для водія-посвідчена копія, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна чи інший визначений законодавством документ на вантаж.

Пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні від 25 лютого 2009 року № 207, встановлено, що для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб:- накладна або інший документ,який підтверджує право власності на вантаж;- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право

керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; - талон про проходження державного технічного огляду; - поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення перед рейсових медичного огляду водія та огляд технічного стану транспортного засобу.

Отже, враховуючи, що позивач перевозив товар, придбаний у ТОВ ІК «Будинок Металів», ПП «Вівол» на власному транспорті, товарно-транспортні накладні не оформлялись відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, у наданих позивачем видаткових і податкових накладних зазначено перелік товарів, що відповідає умовам усних договорів поставки та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договорів підтверджується також подальшим використанням придбаних товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ ІК «Будинок Металів» та ПП «Вівол» не відповідає дійсним обставинам справи.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Таким чином, висновки відповідача про порушення ТОВ «Елтех» вимог пункту 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та грошових зобов'язань з податку на доходи приватних підприємств за господарськими операціями з ТОВ ІК «Будинок металів» та ПП «Вівол» є безпідставними. Податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 17 вересня 2013 року № 0001262203 та № 0001272203 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 17 вересня 2013 року № 0001262203 та № 0001272203.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 22 жовтня 2013 року.