Постанова № 34263617, 22.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року № 813/5613/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

за участю секретаря - Галійчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання неправомірних дій та скасування постанови ВП №36918547 від 24.05.2013 року, -

Встановив :

Управління пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, в якому просить визнати дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції неправомірними; скасувати постанову державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 24.05.2013 р ВП №36918547 про повернення виконавчого документа стягувачуі. В обґрунтування позовних вимог вказує, що державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого листа стягувачу без достатніх на те підстав. В ході примусового виконання рішення не використано усіх наданих державному виконавцю прав для примусового стягнення боргу, а також не виконано обов'язків, покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження», не вжито всіх заходів з примусового стягнення коштів. Вважає такі дії державного виконавця неправомірними, а постанову про повернення виконавчого листа стягувачу протиправною.

Представники сторін у судове засідання не з'явились. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання представника позивача про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні. Покликається на норму ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою рішення про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються виключно органами Державного казначейства України в установленому законом порядку. Відповідний порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року (в ред. від 30.01.2013 року). Таким чином, державний виконавець не може звернути стягнення на кошти боржника на рахунках відкритих в органах казначейства. Відповідач просив проводити розгляд справи без уповноваженого представника.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Львівським окружним адміністративним судом 10.01.2013 року видано виконавчий лист № 2а-10767/12/1370, за яким зобов'язано стягнути з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (код ЄДРПОУ: 01432606) на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Самборі та Самбірському районі Львівської області 320270,63 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування.

УПФ України у м. Самборі та Самбірському районі 28.02.2013 року подано до Галицького ВДВС ЛМУЮ заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-10767/12/1370.

Державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ Зеленецьким В.М. 02.03.2013 року відкрито виконавче провадження ВП №36918547 про примусове виконання виконавчого листа № 2а-10767/12/1370, виданого 10.01.2013 року.

24.05.2013 року державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ Макаровим Ю.Ю. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з обґрунтуванням обставин, що виключають можливість виконання відповідного рішення та зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачеві.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби передбачені ст. 181 КАС України, згідно з ч.1 якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), згідно зі ст. 1 Закону № 606-XIV, - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень, відповідно до ст. 2 Закону № 606-XIV, покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. У частині 2 цієї статті зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-XIV).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 11 Закону № 606-XIV передбачено обов'язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. У частині другій цієї ж статті, зокрема. передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Заходами примусового виконання рішень, відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону. Згідно з частиною другою зазначеної вище статті державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Перелік підстав, за наявності який виконавчий документ повертається стягувачу наведено у частині першій статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», однією із яких є наявність встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Вирішуючи даний спір суд враховує наступне.

УПФ України в м. Самборі та Самбірському районі є державним органом. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-IV, його дія не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація. Відтак, суд не бере до уваги покликання сторін на норми цього Закону.

Судячи ж зі змісту спірної постанови від 24.05.2013 року, державний виконавець при примусовому виконанні рішення суду про стягнення з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» заборгованості обмежився лише фактом існування Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року (в ред. від 30.01.2013 року) На цій підставі державний виконавець повернув виконавчий лист стягувачеві.

Дійсно, згідно з п.3 вказаного Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або боржників (визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах казначейства), виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства в установленому порядку.

Однак слід зазначити, що згідно з відповіддю Державної податкової служби України № 1086010 від 17.05.2013 року на запит державного виконавця № 1522373 від 16.05.2013 року про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах - боржниками юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями, у ДП «Західукргеологія» (код ЄДРПОУ: 01432606) є 70 обслуговуючих рахунки в комерційних банках та органах казначейства, з яких лише два рахунки відкрито в ГУ ДКС України у Львівській області, а решта 68 - у комерційних банках.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що висновок державного виконавця про неможливість стягнення коштів з боржника державний виконавець не врахував усіх обставин, які мають істотне значення для її прийняття і попри свій обов'язок не вжив усіх належних заходів, необхідних для належного та своєчасного виконання рішення суду, на примусове виконання якого було видано виконавчий лист № 2а-10767/12/1370 від 10.01.2013 року, зокрема, не застосував заходів спрямованих на виявлення у боржника коштів, необхідних для погашення такої заборгованості, як це передбачено згаданими вище ст.ст. 2, 6, 11, 17, 32, 47, 52 Закону України «Про виконавче провадження».

У цій ситуації факт накладення постановою від 10.04.2013 року винесеною державним виконавцем при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ВП № 37462006 арешту на обслуговуючі боржника рахунки у комерційних банках та ГУ ДКС України у Львівській області суд не вважає достатніми для належного та своєчасного виконання рішення суду у справі №2а-10767/12/1370 заходами.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та системного аналізу норм законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління ПФУ у м.Самборі та Самбірському районі є обґрунтованими, тому позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати у цій справі стягувати не належить.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Постановив:

Адміністративний позов задоволити повністю.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо повернення виконавчого документа стягувачеві з виконання виконавчого листа № 2а-10767/12/1370 від 10.01.2013 року, виданого Львівським окружним адміністративним судом про стягнення із дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» на користь Управління пенсійного фонду України у м.Самборі та Самбірському районі Львівської області 320270,63грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ВП № 336918547 від 24.05.2013 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гулкевич І.З.