Постанова № 34263109, 07.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року о/об 16 год. 13 хв.

Справа № 808/6142/13-а

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім»

до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області

про визнання протиправною відмови у поверненні з державного бюджету коштів та стягнення коштів, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» (далі – позивач або ТОВ «Техенергохім») до Запорізької митниці Міндоходів (далі – відповідач-1 ) та Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (далі – відповідач-2), в якому позивач просив визнати протиправною відмову Запорізької митниці Міндоходів у поверненні з державного бюджету коштів, сплачених відповідно до рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості №11200006/2010/002393/1 від 22.11.2010; визнати протиправною відмову Запорізької митниці Міндоходів у поверненні надміру сплачених сум, оформлену листом №071-04-10-24/2876 від 26.09.2013; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» 7 153, 92 грн. грошових коштів, надміру сплачених при митному оформленні товару за вантажно-митною декларацією №112000010/2010/009708 від 26.11.10.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Запорізька митниця Міндоходів безпідставно відмовляє у повернені коштів, сплачених відповідно до рішення про визначення митної вартості товарів №11200006/2010/002393/1 від 22.11.2010, яке було скасовано в судовому порядку. Також позивач зазначає, що посилання митного органу на положення Порядку виконання рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 помилкове, оскільки останнє визначає механізм повернення органами Державного казначейства помилкового та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджетів за рішенням суду, а в даному випадку на момент звернення позивача із заявою до Запорізької митниці від 27.12.2012 не існувало будь-якого судового рішення про стягнення суми надмірно сплачених платежів на користь ТОВ «Техенергохім».

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, Запорізька митниця Міндоходів зазначила, що дії по відмові у поверненні коштів є правомірними, оскільки митниця не є структурним підрозділом державної казначейської служби та не може повернути зазначені кошти з підстав відсутності їх у неї. Крім того, відповідач-1 зазначив, що позивачем при зверненні із заявою про повернення коштів не було дотримано вимог Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Деражвної митної служби України №618 від 20.07.2007.

Заперечуючи проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, відповідач – Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області зазначило, що Порядок повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митих платежів, затверджений спільним наказом Державної митної служби та Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147, який передбачає, що повернення митних платежів з бюджету здійснюється органами Державної казначейської служби України на підставі висновку митного органу. Оскільки відповідний висновок щодо повернення позивачу помилково або надмірно сплачених митних платежів у сумі 7 153,75грн. на адресу Головного управління від Запорізької митниці не надходив, тому підстави для перерахування коштів у Головного управління відсутні.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 07 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» звернулося до Запорізької митниці із заявою (вих. №1581/27-12), в якій просило повернути надмірно сплачені кошти з Державного бюджету України на депозитний рахунок Запорізької митниці для подальшого використання в рахунок наступних платежів в розмірі 7 153,92грн. (020-1375,75грн., 028-5778,17грн.) по МД №112000000/2011/009708, у зв’язку з набранням законної сили постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.201 по справі №2а-0870/4098/11. До заяви позивачем додано копію МД №112000010/2010/009708 від 26.11.2010.

29 грудня 2012 року за вих. №07-02-1424/12115 Запорізька митниця повідомила, що відповідно до п. 11 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 17.03.2008 №230, (який діяв на час митного оформлення) строк дії гарантійних зобов’язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг. Тільки у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів повертається декларанту в місячний строк. У період дії гарантійних зобов’язань митниця не приймала рішення про застосування митної вартості, заявленої ТОВ «Техенергохім», про що було повідомлено листом від 14.02.2011 за №07-02-09-24/1161.

17 вересня 2013 року за вих. №34/13-0908 ТОВ «Техенергохім» звернулося до Запорізької митниці Міндоходів із заявою, в якій, посилаючись на п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, просило повернути з Державного бюджету України надміру сплачені суми митних та інших платежів за ВМД №112000010/2010/009708 від 26.11.2010 для подальших розрахунків як передоплата, на депозитний рахунок 3734. Причина повернення коштів: скасоване Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2011 у справі №2а-0870/4098/11, яка набрала законної сили, рішення Запорізької митниці №112000006/2010/002393/1 від 22.11.2010. Реквізити банку: філія «Запорізьке РУ «АТ «Банк «Фінанси та Кредит», код ЄДРПОУ 25821086, МФО 313731, адреса: 69037, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39, р/р 26009002704601. Найменування та код за ЄДРПОУ платника податків: ТОВ «Техенергохім», код ЄДРПОУ 22161169. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість: №100331023 від 06.04.2011, ІПН 221611608288. Реєстраційний номер облікової картки платника податків – 112/2012/0000553 від 27.11.2012. До заяви позивачем додано документи: аркуш з позначенням «3/8» ВМД №112000010/2010/009708 від 26.11.2010; документ, що підтверджує суму надмірно сплачених митних та інших платежів – копія ВМД №112000010/2010/09708 від 26.11.2010. Заяву підписано Генеральним директором позивача та головним бухгалтером.

Листом №071-04-10-24/2876 від 26.09.2013 Запорізька митниця Міндоходів надала позивачу відповідь за змістом якої зазначено: відповідно до постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2011 по справі №2а-0870/4098/11, задоволено позов ТОВ «Техенергохім», визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 22.11.2010 №112000006/2010/002393/1. Дана постанова суду набрала чинності 06.09.2012 після розгляду в суді апеляційної інстанції, але станом на сьогоднішній день до Запорізької митниці Міндоходів не надходила. Розгляд питання щодо повернення з Державного бюджету України надміру сплачених сум митних та інших платежів за ВМД №112000010/2010/009708 від 26.11.2010 для подальших розрахунків як передоплата на депозитний рахунок 3734 можливе за умови отримання Запорізькою митницею Міндоходів рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі №2а-0870/4098/11.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

За змістом статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Повернення сум відповідних митних платежів здійснюється, зокрема, у разі, якщо митну декларацію змінено або визнано недійсною.

Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п’ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України визначає Порядок, затверджений наказом Держмитслужби України №618 від 20.07.2007 (далі – Порядок №618).

Так, за правилами п. 1 Розділу ІІІ Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів: а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку; б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на банківський рахунок 2603; До заяви додаються: аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Згідно приписів п. 11 Порядку №618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у заяві від 27 грудня 2012 року причиною повернення коштів з Державного бюджету України на депозитний рахунок Запорізької митниці зазначив набрання законної сили постановою Запорізького окружного адміністративного суду 07 вересня 2011 року у справі №2а-0870/4098/11, якою скасовано рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 22.11.2010 №112000006/2010/002393/1.

Водночас, відповідач у відповіді від 27 грудня 2012 року відмову у поверненні коштів мотивував посиланням на п. 11 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого Наказом Держмитслужби України від 17.03.2008 №230. При цьому, зі змісту постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2011 у справі №2а-0870/4098/11 не вбачається, що товар, який декларувало ТОВ «Техенергохім» було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов’язання.

Крім того, суд критично оцінює посилання представника Запорізької митниці в судовому засіданні на те, що позивачем при зверненні у грудні 2012 року не було дотримано вимог Порядку №618 щодо необхідних реквізитів заяви про повернення коштів, оскільки вказані обставини не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову у поверненні коштів.

При цьому слід зазначити, що в заяві від 17.09.2013 №34/13-0908 позивачем зазначено всі дані необхідність яких передбачена п. 1 Розділу ІІІ Порядку №618, а також додано всі необхідні документи. Разом з тим, відповідач обґрунтував відмову у поверненні коштів відсутністю у Запорізької митниці рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012.

Суд зазначає, що в силу ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, а відтак посилання відповідача на те, що у митного органу відсутнє рішення апеляційної інстанції не є обґрунтованою відмовою у поверненні коштів.

Статтею 14 КАС України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Слід зазначити, що частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі» означає, що суб’єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб’єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб’єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

В контексті вищевикладеного Суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України виявлення невідповідності діяльності суб’єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності слугує підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Суд звертає увагу на те, що дії митного органу при прийнятті оскаржуваних відмов у поверненні коштів аналізуються судом на предмет їх правомірності та відповідності вимогам чинного законодавства України станом на момент вчинення цих дій та обсягу доказів та інших фактичних обставин, які існували на цей момент.

Згідно із статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Складовою принципу верховенства є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: «Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід’ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов’язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)» (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: «Гасан і Чеус проти Болгарії» від 26.10.2000 року).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов’язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Таким чином, враховуючи те, що рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/002393/1 від 22 листопада 2010 року скасоване в судовому порядку і таке судове рішення набрало законної сили, Запорізька митниця зобов’язана була вчинити всі необхідні та достатні дії щодо повернення надмірно сплачених коштів за заявою позивача.

Окрім того, суд критично оцінює посилання Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затверджений Наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України 20.07.2007 №611/147, оскільки відповідно до пункту першого наведеного Порядку дія останнього не поширюється на повернення помилково та/або надмірно перерахованих (унесених) платниками коштів на депозитні рахунки, відкриті на ім'я митних органів в органах Державного казначейства України за балансовим рахунком 3734 "Депозитні рахунки органів стягнення" (далі - депозитний рахунок 3734) як передоплата, або на відповідний рахунок, відкритий митним органом у вповноваженому банку за балансовим рахунком 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарської діяльності" (далі - банківський рахунок 2603) як доплата або грошова застава.

Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. З матеріалів справи, а саме з Довідки від 03.01.2013 №114, вбачається, що у позивача відсутня заборгованість з податків і зборів (обов’язкових платежів). Крім того, щодо позивача не порушено справу про банкрутство, що підтверджується Інформаційною довідкою з Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенегохім» - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Запорізької митниці Міндоходів у поверненні з державного бюджету коштів, сплачених відповідно до рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості №11200006/2010/002393/1 від 22.11.2010.

Визнати протиправною відмову Запорізької митниці Міндоходів у поверненні надміру сплачених сум, оформлену листом №071-04-10-24/2876 від 26.09.2013.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» 7 153, 92 грн. грошових коштів, надміру сплачених при митному оформленні товару за вантажно-митною декларацією №112000010/2010/009708 від 26.11.10.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенегохім» судовий збір в розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 копійку).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова