Ухвала суду № 34263042, 21.10.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/13939/13-ц Провадження № 22-ц/772/3384/2013Головуючий в суді першої інстанції:Венгрин О.О.Категорія: 31Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Медяного В.М., Шемети Т.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 вересня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, -

В с т а н о в и л а :

В червні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, в якому просила стягнути з відповідача на її користь 46 864,70 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином та 4 100 грн. у відшкодування витрат за проведення експертиз.

12 вересня 2013 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову, якою просила забезпечити її позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль «Форд Скорпіо», 1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належать на праві власності відповідачу ОСОБА_3 Також просила заборонити відповідачу проводити дії, направлені на відчуження квартири або інші неправомірні дії з її використання, реєстрацію третіх осіб в спірній квартирі до розгляду позову по суті у всіх інстанціях, про що повідомити Ленінський ВДВС Вінницького міського управління юстиції, реєстраційну службу Вінницької міської ради, та ухвалу направити на виконання в порядку встановленому для виконання судових рішень.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 вересня 2013 року заяву задоволено частково.

З метою забезпечення позову накладено арешт на квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_1 та на автомобіль «Форд Скорпіо», 1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належать відповідачу ОСОБА_3

Виконання ухвали доручено Ленінському ВДВС Вінницького МУЮ. Ухвалу звернуто до негайного виконання.

В решті заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу та зняти арешт з квартири та автомобіля.

Зазначив, що ухвалу суду вважає незаконною та необґрунтованою, оскільки 13 вересня 2013 року він був присутнім в судовому засіданні, однак питання про забезпечення позову в тому судовому засіданні не вирішувалось; Оскаржувану ухвалу суд постановив без його участі, в зв'язку з чим він не міг повідомити суд про те, що з 12 вересня 2013 року згідно з договором дарування власником квартири АДРЕСА_1 стала ОСОБА_4.

В судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Позивач заперечила апеляційну скаргу, просить залиши ухвалу суду без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, виділені із цивільної справи, оглянувши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом ст. 151 ЦПК України підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої письмової заяви будь-кого із осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України та відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 3 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

У п. 4 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином. Згідно з вимогами цивільного процесуального закону позов майнового характеру може бути забезпечено шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.

Своєю заявою від 12 вересня 2013 року позивач ОСОБА_2 просила забезпечити її позов шляхом накладення арешту на належне відповідачеві ОСОБА_3 майно: квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль «Форд Скорпіо», 1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що під час проведення досудового слідства по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України постановами слідчого СВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області від 30 травня 2000 року, від 18 грудня 2000 року було накладено арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого (підозрюваного) ОСОБА_3, де б воно не знаходилось; постановою слідчого СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 19 січня 2001 року було накладено арешт на майно, що належить особисто ОСОБА_3, а саме: на 1/3 долі квартири по АДРЕСА_2 та на автомобіль «Форд Скорпіо», 1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2; постановою ст. слідчого прокуратури Ленінського району м. Вінниці від 15 грудня 2003 року накладено арешт на автомобіль, що належить ОСОБА_3 марки «Форд Скорпіо», 1995 року випуску; постановою ст. слідчого прокуратури Ленінського району м. Вінниці від 16 грудня 2003 року накладено арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_3, який проживає у АДРЕСА_1, де б воно не знаходилось.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 8 лютого 2013 року задоволено заяву ОСОБА_3 про скасування арешту майна та грошових коштів. Скасовано арешт, накладений постановами слідчого СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 30 травня 2000 року, від 18 грудня 2000 року, від 19 січня 2001 року. Скасовано арешт, накладений постановами ст. слідчого прокуратури Ленінського району м. Вінниці від 15 грудня 2003 року та 16 грудня 2003 року.

Таким чином, враховуючи ті обставини, які були відомі суду на час постановлення оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, належне відповідачу ОСОБА_3, а саме: на квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_1 та на автомобіль «Форд Скорпіо», 1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Доводи апеляційної скарги в тому, що судом першої інстанції не враховано те, що згідно з договором дарування від 12 вересня 2013 року власником квартири АДРЕСА_1 стала ОСОБА_4, спростовуються вищевикладеним, зокрема тим, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали про забезпечення позову від 13 вересня 2013 року суду першої інстанції не було відомо про те, що 12 вересня 2013 року відповідачем квартиру було подаровано дочці ОСОБА_4 Копія такого договору була надана відповідачем в додатку до апеляційної скарги.

Зі змісту договору дарування квартири від 12 вересня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 549, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7 30 червня 1997 року по реєстру № 2657, зареєстрованого КП «Вінницьке ООБТІ» 31 січня 2001 року, реєстровий № 1731 в реєстраційній книзі № 456.

Доводи апеляційної скарги в тому, що ухвала суду є незаконною з тих підстав, що її було постановлено без участі відповідача ОСОБА_3 спростовуються тим, що за правилами ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1). У разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання (ч. 7).

Як вбачається із матеріалів справи заява про забезпечення позову надійшла до суду першої інстанції 12 вересня 2013 року, однак була передана судді, у провадженні якого перебуває справа, 13 вересня 2013 року. Тому згідно з вимогами ст. 153 ЦПК України судом першої інстанції було розглянуто заяву про забезпечення позову у день її надходження.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог процесуального закону, а тому згідно з п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а ухвала суду підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ В.М. Медяний /підпис/ Т.М. Шемета

Згідно із оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська