Рішення № 34261916, 22.10.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

22.10.2013 року

Справа № 127/20127/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.

за участю: секретаря Пророк О.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за участю служби у справах дітей Вінницької міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з позовом про визнання права користування жилим приміщенням.

Позов мотивований тим, що 09.09.2011 року було зареєстровано шлюб позивача із ОСОБА_3, з яким з 2009 року вони перебували у фактичних шлюбних відносинах. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Рішенням виконкому ВМР від 23.02.2006 року за № 368 ОСОБА_3 було виділено квартиру АДРЕСА_1. На той час ОСОБА_3 перебував у першому шлюбі, в зв'язку з чим в ордері на житлове приміщення № 0070 від 02.03.2006 року членами сім'ї були зазначені: колишня дружина ОСОБА_5, донька та син дружини від іншого шлюбу. На підставі рішення виконкому та ордеру вказані особи були зареєстровані за даною адресою, але фактично відповідачі в квартиру не вселились, оскільки надані житлові приміщення потребували будівельно-ремонтних робіт. 02.11.2009 року шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було розірвано. В 2009 році, перебуваючи із ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах, позивачем із ним було розпочато будівельно-ремонтні роботи у спірній квартирі. Навесні 2011 року роботи були майже завершені, в зв'язку з чим сім'я позивача (вона, ОСОБА_3 та її неповнолітній син ОСОБА_8) остаточно оселились на постійне проживання в даній квартирі, яка є їх єдиним житлом. В листопаді 2011 року позивача з новонародженим сином ОСОБА_9 чоловік - ОСОБА_3 з пологового будинку перевіз до їх квартири за вище зазначеною адресою, де дитину спостерігали лікар та патронажна медсестра і до цього часу здійснюється медичне обслуговування. Проживаючи в квартирі позивач підтримує її належний стан, проводять поточні ремонти, оплачують комунальні послуги. Позивач вселилась в квартиру як дружина за згодою і волею чоловіка в якості його члена сім'ї. Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є членами сім'ї квартиронаймача, зберігають формальну прописку в квартирі, якою не користуються, участі в утриманні не приймають. Позивача безпідставно позбавляють права на житло. Будь-яка інша реєстрація місця проживання у позивача відсутня.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про визнання за ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_4 права користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 22.10.2013 року позовні вимоги в частині щодо визнання права користування жилим приміщенням малолітнім ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Позивач та її представник позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 права користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1 підтримали, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві, та просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Співвідповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Заяв про розгляд справи у їх відсутність не надали, про поважність причини неявки суду не повідомили.

Судом визнано неявку в судове засідання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без поважних причин.

По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ордеру № 0070, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради 02.03.2006 року на підставі рішення виконкому міської ради № 368 від 23.02.2006 року, вбачається, що ОСОБА_3 з сім'єю із чотирьох осіб (ОСОБА_3, ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_10 (син), ОСОБА_6 (дочка)) отримав право на заняття житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1, житловою площею 39,8 кв.м., яка складається з двох кімнат. (а.с. 79)

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, виданого відділом РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 18.03.2010 року, шлюб ОСОБА_3 і ОСОБА_5 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів 18.03.2010 року зроблено відповідний актовий запис № 327. (а.с. 9)

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.06.2010 року, яке набуло законної сили 29.06.2010 року, ОСОБА_10 визнано таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1. (а.с. 80-81)

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2, виданого відділом ДРАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 09.09.2011 року, цього ж дня зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_11, актовий запис № 2301. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_3. (а.с. 4)

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим відділом ДРАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 01.12.2011 року. (а.с. 5)

Відповідно до актів від 17.01.2012 року, від 22.08.2013 року, від 17.10.2013 року, складених мешканцями будинку АДРЕСА_1 та посвідчених МКП «ЖЕК № 12», в квартирі № 95 цього будинку проживають з 02.04.2011 року ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_12 (а.с. 8, 67-68)

Згідно акту від 02.09.2010 року, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_1 та посвідченого МКП «ЖЕК № 10», ОСОБА_3 проживає в квартирі № 95 цього будинку з грудня 2009 року де проводить ремонтні роботи, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з моменту прийняття будинку до експлуатації не проживали та не проживають по теперішній час. (а.с. 73)

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.06.2010 року встановлено факт створення перешкод ОСОБА_3 у користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 квартирою АДРЕСА_1. Судом вирішено вселити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вище зазначену квартиру. (а.с. 80-81)

07.12.2010 року Вишенський відділ ДВС ВМУЮ повідомив, що станом на 07.12.2010 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.06.2010 року про вселення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на виконання не надходило та на виконанні не перебуває. (а.с. 82)

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 13.06.2012 року затвердженим Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області, та довідки № 1658 від 13.06.2012 року, ОСОБА_3 проживав в АДРЕСА_2 з 2000 року по 2009 рік, а ОСОБА_5 проживає за цією адресою по даний час з дітьми. (а.с. 12-13)

З довідок вбачається, що ОСОБА_5 проживає в АДРЕСА_2 і є абонентом Замостянських ЕМ, платником за електроенергію з 2000 року; абонентська книжка з оплати за природний газ зареєстрована на ОСОБА_5 з 01.01.2001 року. (а.с. 71-72)

Згідно актів від 22.09.2011 року, від 22.08.2013 року, від 17.10.2013 року, складених мешканцями будинку АДРЕСА_1 та посвідчених МКП «ЖЕК № 12», ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не проживають в квартирі № 95 цього будинку з 02.03.2006 року по даний час. (а.с. 66-68)

МКП «ЖЕК № 12» на адвокатський запит повідомив, що станом на 28.08.2013 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані три особи, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 За вказаною квартирою рахується один особовий рахунок НОМЕР_4. (а.с. 69)

Судом встановлено, що після звернення позивача до суду з даним позовом малолітній ОСОБА_4 був зареєстрований в спірному житловому приміщенні. Згідно копії особового рахунку станом на 18.10.2013 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані чотири особи: ОСОБА_3 (квартиронаймач), ОСОБА_5, ОСОБА_6 (дочка), ОСОБА_4 (син). ОСОБА_10 та ОСОБА_14 зняті з реєстрації. (а.с. 70)

Згідно довідки № 206 від 23.07.2013 року ОСОБА_11, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1, 10.05.2011 року взята на облік та наглядалась з приводу вагітності в поліклініці УМВС м. Вінниці. (а.с. 65)

Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 1 31.07.2013 року повідомив, що ОСОБА_1 проживала, поступила на пологи та була виписина з дитиною для взяття на облік в дитячу поліклініку за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 64)

Відповідно до довідок № 118 від 26.06.2013 року, б/н від 04.04.3013 року та № 68 від 04.04.2013 року, виданих відділом соціального захисту населення № 2 (Вишенька), ОСОБА_1 з 01.10.2012 року по теперішній час отримує допомогу за фактичним місцем свого проживання (АДРЕСА_1) по догляду за дитиною до 3-х років на ОСОБА_4, 2011 р.н. (а.с. 10, 62-63)

23.07.2013 року адміністрацією КЗ «Центр первинної-медико санітарної допомоги № 3» повідомлено, що з 30.11.2011 року дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в КЗ «ЦПМСД № 3» і проживає за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 61)

Суд не приймає до уваги посилання позивача та її представника на проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 однією сім'єю з 2009 року без шлюбу, оскільки встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю пов'язується з набранням законної сили рішенням суду, яким такий факт встановлений.

Згідно із ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За положеннями ч. 2 ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Виходячи зі змісту норм ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності.

Виходячи з положень Конституції про гарантування громадянам свободи пересування і вільного вибору місця проживання, сама по собі наявність чи відсутність реєстрації не може бути підставою як для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка вселилася до наймача, так і для відмови в цьому.

Верховний Суд України у п. 9 Постанови Пленуму від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (зі змінами, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України № 2 від 10.03.89 року, № 13 від 25.12.92 року та № 15 від 25.05.98 року) звернув увагу на те, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати порядок, встановлений при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в цьому жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Досліджуючи надані сторонами докази, суд прийшов до висновку про наявність у позивача права на користування квартирою АДРЕСА_1.

Судом враховано, що відповідно до зазначеної у ст. 65 ЖК України письмову згоду на вселення іншої особи у жиле приміщення повинні надавати члени сім'ї квартиронаймача, які проживають разом з ним. З матеріалів справи вбачається і цього не заперечував ні позивач, ні відповідач ОСОБА_3, що в квартирі АДРЕСА_1 на час вселення ОСОБА_1 інші члени сім'ї ОСОБА_3 не проживали, що виключає необхідність отримання згоди на вселення.

Натомість, фактичні дії ОСОБА_3 та чисельні докази, що містяться в матеріалах справи, свідчать про згоду на вселення ОСОБА_1 у спірну квартиру як члена його сім'ї.

Верховний Суд України у п. 9 Постанови Пленуму від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (зі змінами, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України № 2 від 10.03.89 року, № 13 від 25.12.92 року та № 15 від 25.05.98 року) звернув увагу на те, що відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Іншою обставиною, що свідчить про постійне проживання позивачки у квартирі АДРЕСА_1 в якості члена сім'ї квартиронаймача є відсутність угоди між наймачем та іншими членами його сім'ї про певний порядок користування жилим приміщенням, а також тривалість їх сумісного проживання.

Обставин, які дають можливість стверджувати про наявність між ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 угоди про порядок користування позивачкою жилим приміщенням, під час розгляду справи не встановлено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вселилася у спірне жиле приміщення як член сім'ї наймача, за його згодою, проживає у цій квартирі, виконуючи обов'язки наймача, веде спільне господарство із ОСОБА_3 і є членом його сім'ї, у зв'язку з чим відповідно до ст. 64 ЖК України набула рівних з наймачем прав і обов'язків за договором найму.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Враховуючи визнання відповідачем ОСОБА_3 позовних вимог судом прийнято до уваги, що визнання позову повинно бути безумовним, а якщо у справі беруть участь кілька відповідачів, то ухвалення рішення про задоволення позову за наявності для цього законних підстав, враховуючи положення ст. 174 ЦПК України, можливе лише у разі визнання позову всіма відповідачами.

Судом встановлено, що визнання позовних вимог відповідачем ОСОБА_3 є безумовним.

Не з'явившись в судове засідання, відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 добровільно обмежили себе у використанні передбаченими процесуальними правами на надання суду доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову, добровільно виключили свою особисту участь в дослідження доказів у судовому засіданні.

Явка сторони в судове засідання є суб'єктивним процесуальним правом, і як кожне суб'єктивне право - це гарантовані законом вид і міра можливої або дозволеної поведінки особи і реалізація суб'єктивного права залежить від розсуду, бажання і волі уповноваженої особи.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованим і доведеним.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави для захисту прав позивача, шляхом визнання за ОСОБА_1 права користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачів солідарно на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 114, 70 гривень.

На підставі вище викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 15, 15, 29 ЦК України, ст.ст. 1, 6, 9, 61, 64, 65 ЖК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 64, 88, 209, 212-216, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1.

Стягнути солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 114, 70 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: