Рішення № 34261444, 16.10.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/17087/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Дернової В.В., за участю секретаря Тронт М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання довіреності недійсною,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання довіреності недійсною та просила визнати недійсною довіреність від 16 липня 2003 року, видану від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2, посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровану в реєстрі за № 2976, мотивуючи свої вимоги тим, що лише у такий спосіб можливо відновити її права як власника квартири АДРЕСА_1, та що оспорювана довіреність є недійсною в силу вимог ст. ст. 203, 215 ЦПК України, оскільки ОСОБА_4 не видавалася.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується оголошенням у засобах масової інформації (газета «Вінниччина», 23 серпня 2013 року, № 65), а тому суд вважає за необхідне провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, оскільки позивач та її представник не заперечували проти такого порядку розгляду справи.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

16 липня 2003 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 2976 було посвідчено довіреність, якою ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси в усіх установах, організаціях з приводу приватизації на його ім'я квартири АДРЕСА_1.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду; способи захисту цивільних прав і інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За змістом ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При цьому, як вбачається зі змісту п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Зазначене повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-69цс13 від 11 вересня 2013 року, згідно якої «ухвалюючи рішення у справі за позовом особи, яка не була стороною оспорюваного договору, суд … не встановив, яке не визнане чи оспорюване цивільне право позивачки було порушено».

Згідно з ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України; невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Отже, оскільки ОСОБА_1 не була стороною договору доручення (правочину) від 16 липня 2003 року у формі довіреності, на момент видачі даної довіреності вона взагалі не мала жодних майнових чи немайнових прав щодо квартири АДРЕСА_1 (ОСОБА_1 придбала вказану квартиру лише 5 квітня 2006 року відповідно до рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Правовий центр підприємництва»), то вона не може заявляти вимогу про визнання даного правочину недійсним.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з вироку Апеляційного суду Вінницької області від 04.03.2005 року по обвинуваченню ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у вчиненні, у тому числі, злочину, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України, який було залишено без змін ухвалою Верховного Суду України від 15.12.2005 року, згідно висновку № 286 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 від 29.04.2004 року, давність настання смерті ОСОБА_4 в межах 7-8 місяців, тобто серпень 2003 року. Дана обставина також була встановлена рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 29.04.2010 року та рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 16.01.2012 року, які набули законної сили.

Посилання ж позивача на Постанову про виділення кримінальної справи в окреме провадження від 25.08.2004 року, за замістом якої ОСОБА_13 спільно з невстановленою слідством особою підробили паспорт ОСОБА_4 шляхом заміни фотокартки; з використанням підробленого паспорта ОСОБА_4, ОСОБА_13, діючи спільно з невстановленою слідством особою, 16.07.2013 року у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу здійснив оформлення довіреності від імені ОСОБА_4, якою ОСОБА_2 було уповноважено представляти інтереси ОСОБА_4 в усіх установах, організаціях з приводу приватизації на його ім'я квартири АДРЕСА_1, не ґрунтується на законі, оскільки зазначені обставини не є встановленими у розумінні ст. 61 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, твердження позивача на те, що станом на 16 липня 2003 року ОСОБА_4 був мертвим не є доведеним.

Крім того, на переконання суду, припущенням позивача є і те, що у разі визнання недійсною оспорюваної довіреності та скасування внаслідок цього приватизації квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_1 може претендувати на отримання вказаної квартири з комунальної власності у свою власність.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 224-225, 360-7 ЦПК України, на підставі ст. ст. 15, 16, 215, 216 ЦК України, п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем та третьою особою до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.

Суддя