Постанова № 34261303, 16.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 р. Справа № 804/10768/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В.

при секретарі судового засіданняКалині В.М. за участю представників позивача Снітько Е.В., Свиридової Л.В. представника відповідача Ваховської Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003322201 та № 0003342201 від 30.07.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Варта» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року № 0003322201 та податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року № 0003342201, які видані Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 14, 21, 78, 79, 135, 139, 200 Податкового кодексу, ст. ст. 3, 43 Господарського кодексу України порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому позивач зазначає, що при проведенні перевірки було порушено сам порядок здійснення перевірки: ТОВ «Варта» отримало повідомлення про проведення перевірки та наказ про проведення перевірки звичайним листом 09.07.2013 року, що є порушенням порядку проведення перевірок, що дає підстави для визнання проведення даної перевірки безпідставною та незаконною. Крім того платник податків був позбавлений своїх прав бути присутнім під час проведення перевірки та надавати пояснення з питань, що виникають під час такої перевірки. При здійсненні порівняння ціни купівлі та продажу ДПІ було порівняно одну ціну, яка включала податок на додану вартість і іншу - без податку на додану вартість, що не відповідає загальному правилу визначення звичайних цін на товар. ТОВ «Варта» всю придбану партію соєвих бобів використало у оподатковуваних ПДВ операціях (ставка 0% при поставці на експорт) у власній господарській діяльності (отримало позитивне значення доходу), тому на законних підставах включило всю суму ПДВ у вартості придбаних соєвих бобів, їх транспортування, сертифікації та декларування до складу податкового кредиту.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання з'явилися представники позивача та представник відповідача.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30.07.2013 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форма № 0003342201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 212836,00 грн. (основний платіж 170269 грн., штрафні (фінансові) санкції - 42567 грн.), а також податкове повідомлення-рішення № 0003322201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі: - за березень 2013 року - 905069 грн.; - за квітень 2013 року - 863740 грн.; - за травень 2013 року 817932 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі Акту від 15.07.2013 року № 198/224/30982670 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Варта» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні експортних операцій та відображення у податковому обліку операцій з придбання товару (послуг) по товару, що реалізовувався на експорт, ціни продажу у 2013 році.

У вказаному акті зазначено, що в ході перевірки встановлено факт здійснення підприємством реалізації на експорт продукції не власного виробництва - бобів соєвих. ТОВ «Варта» було відображено придбання соєвих бобів у СТОВ «Зернова компанія «Хорс» за ціною 5743858,92 грн. (в т.ч. ПДВ 957309,82 грн.) та придбання транспортно-експедиторських послуг ТОВ «Укртрансхім» за ціною 185348,78 грн. (в т.ч. ПДВ - 30891,47 грн.), а реалізовано на експорт покупцю «InterchemprodandInvestLTD» - за ціною 5206400,41 грн. Встановлено, що головною метою ТОВ «Варта» було одержання доходу за рахунок податкового кредиту з податку на додану вартість, що є підставою для визнання одержання цієї податкової вигоди необґрунтованим. В наслідок перевірки встановлено: порушення п.198.3 ст. 198 п. 200.1, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, підприємством завищено податковий кредит на 988201,29 грн. за лютий, що спричинило завищення: - від'ємного значення поточного звітного періоду у лютому 2013 року р.19 Декларації по податку на додану вартість на суму 945617,0 грн.; - залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду р. 24 Декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року - на 905069,0 грн.; - за квітень 2013 року - на 863740,0 грн.; за травень 2013 року - на 817932,0 грн.; - заниження податку на додану вартість до сплати на суму 170269,0 грн. в т.ч. за лютий 2013 року на суму 42584,0 грн., за березень 2013 року - на 40548,0 грн.; за квітень 2013 року- на 41329 грн.; за травень 2013 року - на 45808,0 грн.

Статтею 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

У відповідності зі ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, документальна позапланова невиїзна перевірка позивача була здійснена відповідачем на підставі наказу № 11 від 04.07.2013 року та повідомлення № 1/22-1 від 04.07.2013 року.

Отримання вказаних наказу та повідомлення позивачем не оспорюються.

За таких умов доводи позивача про отримання ним наказу № 11 від 04.07.2013 року та повідомлення № 1/22-1 від 04.07.2013 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки звичайною поштою, а не рекомендованим листом із повідомленням про вручення, на думку суду, є недостатніми для визнання проведення даної перевірки безпідставною та незаконною.

Судом встановлено, що 07.02.2013 року між ТОВ «Укртрансхім» (Експедитор) та ТОВ «Варта» (Клієнт) було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів № 07/02-13-ТР, у відповідності з яким Клієнт доручає, а Експедитор приймає на себе зобов'язання від свого імені за рахунок Клієнта за винагороду організувати перевезення вантажів Клієнта всередині та за межі митної території України в вагонах загального парку, власних чи орендованих, та здійснити розрахунки з транспортними підприємствами та іншими причетними підприємствами за перевезення вантажів Клієнта по залізницям України.

08.02.2013 року між ТОВ «Варта» (Продавець) та компанією «InterchemprodandInvest LTD», Англія, було укладено Контракт № SB 08-02-2013, у відповідності з яким Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити соєві боби для технічних потреб українського походження, врожаю 2012 року. Кількість товару 1950 метричних тон. Ціна товару по цьому Контракту складає 530 доларів США за одну метричну тону.

14.02.2013 року між ТОВ «Зернова компанія «Хорс» (Продавець) та ТОВ «Варта» (Покупець) було укладено договір № 26-КП, у відповідності з яким позивачем була придбана сільськогосподарська продукція: соєві боби врожаю 2012 року вартістю 5743858,92 грн., в т.ч. ПДВ - 975309,82 грн.

У відповідності з вказаним договором позивачем було придбано 1227,95 тон соєвих бобів врожаю 2012 року по ціні 3898 грн./тн. на загальну суму 5743858,92 грн. (в т.ч. ПДВ - 957309,82 грн.).

На підставі податкових накладних, наданих ТОВ «Зернова компанія «Хорс», № 4/2 від 15.02.2013 року на суму 2443110,48 грн. (ПДВ - 407185,08 грн.), № 5/2 від 16.02.2013 року на суму 3300748,44 грн. (ПДВ - 550124,74 грн.), позивачем було віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість суму у розмірі 975309,82 грн.

На підставі Контракту від 08.02.2013 року № SB 08-02-2013, укладеному позивачем з компанією «InterchemprodandInvest LTD»,сільськогосподарська продукція, придбана позивачем у ТОВ «Зернова компанія «Хорс», була реалізована на експорт покупцю за ціною 5206400,41 грн.

Також на підставі договору на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів № 07/02-13-ТР від 07.02.2013 року позивачем було сплачено ТОВ «Укртрансхім» 173298,16 грн. (ПДВ - 28883,03 грн.) в оплату за надані транспортно-експедиційні послуги щодо перевезення спірного товару, а також сплачено 12050,62 грн. (ПДВ - 1008,44 грн.) компенсації понесених витрат на інспектування зерна, аналіз насіннєвого матеріалу та оформлення карантинного сертифікату.

Наведені обставини справи вказують на те, що укладення між позивачем та компанією «InterchemprodandInvest LTD» Контракту від 08.02.2013 року, в якому була визначена експортна ціна спірного товару, передувало укладенню ним Договору з ТОВ «Зернова компанія «Хорс» від 14.02.2013 року, за яким спірний товар було придбано позивачем для подальшого експорту.

Тобто, позивачу на час придбання спірного товару вже була відома ціна його подальшого продажу.

Реалізація товару відбулася у тому ж звітному періоді, в якому він був придбаний.

При цьому, спірний товар було придбано позивачем у ТОВ «Зернова компанія «Хорс» за ціною 5743858,92 грн. (в т.ч. ПДВ - 975309,82 грн.), а реалізовано на експорт покупцю -«InterchemprodandInvest LTD» - за ціною 5206400,41 грн., а також позивачем додатково було сплачено експедитору - ТОВ «Укртрансхім» винагороду за надання послуг та компенсовано супутні витрати на загальну суму 185348,78 грн. (в т.ч. ПДВ - 30891,47 грн.),

Згідно зі п. 14.1.181 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Отже зміст податкового кредиту полягає в отриманні платником податку податкової вигоди у вигляді можливості зменшення розміру податкового зобов'язання зі сплати в Державний бюджет України податку на додану вартість.

За змістом п. 195.1 ст. 195 ПКУ операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

З урахуванням викладеного, операція з реалізації позивачем товару компанії «InterchemprodandInvest LTD», отриманого від ТОВ «Зернова компанія «Хорс», за участі експедитора ТОВ «Укртрансхім» не має за своєю сутністю економічної доцільності оскільки фактичні витрати на придбання (5743858,92 грн.)та витрати, пов'язані з подальшою реалізацією (185348,78 грн.) цього товару, на 722807,29 грн. перевищують дохід від його реалізації на експорт, який складає 5206400,41 грн.

Фактичним джерелом вигідності цієї операції для позивача є лише податкова вигода у вигляді податкового кредиту на суму 988201,29 грн.,яка полягає у можливості несплати на цю суму до Державного бюджету України податку на додану вартість.

При цьому наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що здійснюючи вказані господарські операції, позивач був обізнаний про вказані обставини і свідомо планував їх саме вказаним чином.

Як передбачено частиною першою статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Пунктом 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності з п. 14.1.27. ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником

За змістом ст. 138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. До складу інших витрат, зокрема, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

В свою чергу статтею 139 ПКУ визначені витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, до яких, зокрема, відносяться суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Верховний Суд України в постанові від 01.04.2008 року № 08/91 зазначив, що на підставі системного аналізу чинного податкового законодавства можна дійти висновку про те, що ціна товару включає і ПДВ, який не враховується лише при визначенні бази оподаткування податком на прибуток. Необхідність виключення ПДВ зі складу витрат та доходів зумовлена лише правилами оподаткування податком на прибуток.

Таким чином, визначення витрат на придбання товарів без урахування витрат на сплату ПДВ ТОВ «Зернова компанія «Хорс» та експедитору ТОВ «Укртрансхім» призвело до помилкового висновку про отримання доходу від зазначених операцій, а тому в цьому випадку дохідність є умовною, оскільки досягнута за рахунок податкового кредиту.

Установлені судом обставини дають підстави стверджувати, що купівля соєвих бобів та їх подальша реалізація на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання, не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій.

Намір одержати дохід лише в обраний позивачем спосіб - шляхом отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з ПДВ - не можна розглядати як самостійну ділову мету.

За наведених обставин наявність у покупця-позивача належно оформлених документів, які відповідно до ПКУ необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є підставою для отримання податкового кредиту, оскільки позивачем не доведено і судом не встановлено об'єктивність та поважність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування витрат та податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що головною метою позивача було одержання доходу за рахунок податкового кредиту з податку на додану вартість, що є підставою для визнання одержання цієї податкової вигоди необґрунтованим.

Така правова позиція сформульована Верховним Судом України в Постановах від 01.04.2008 року у справі N 08/91 та від 03.06. 2008 року у справі N 08/121.

За таких обставин, відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 158-163, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003322201 та № 0003342201 від 30.07.2013 року - залишити без задоволення.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2013 року.

Суддя О.В. Серьогіна