Ухвала суду № 34260573, 04.10.2013, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6648/13-а

Провадження № 6-а/206/21/13

УХВАЛА

Іменем України

04.10.2013 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого судді Маштак К.С.

при секретарі Таран А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську подання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області в особі відділу примусового виконання рішень про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2011 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська винесено постанову, якою вимоги позивача було задоволено.

04 лютого 2013 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову від 13 квітня 2011 року винесену Самарським районним судом м. Дніпропетровська було залишено без змін.

Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області в особі відділу примусового виконання рішень звернулося в суд з поданням про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення немайнового характеру щодо зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплату пенсії дитині війни, посилаючись на те, що на примусовому виконанні у Головному управлінні юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження № 38928008 з виконання виконавчого листа № 2а-1376/11, виданого 22.03.2013 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська про зобов'язання УПФУ в Самарському районі м. Дніпропетровська перерахувати та виплачувати ОСОБА_1, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 22.10.2010 року та в подальшому до змін в діючому законодавстві, з урахуванням фактично виплачених сум.

Ознайомившись з поданням, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дане подання про зміну та встановлення порядку виконання рішення суду не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до постанови від 13 квітня 2011 року було зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 22.10.2010 року та в подальшому до змін в діючому законодавстві, з урахуванням фактично виплачених сум (а.с. 12).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2013 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

На підставі даної постанови було видано виконавчий лист, який було отримано представником позивача 22.03.2013 року (а.с. 26).

22.07.2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження. Разом з цим державним виконавцем боржнику надано строк для самостійного виконання рішення.

Боржником рішення суду у встановлений строк виконано лише в чатині здійснення перерахунку (нарахування) недоплаченої державної допомоги в сумі 1582,52 грн., але зазначені грошові кошти не виплачено.

Невиконання рішення суду боржником в частині виплати нарахованої суми обумовлено наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з Конституцією України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами (пункт 1 частини 2 статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік, Бюджетний кодекс України.

Згідно з частиною першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цих законів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України.

Таким чином рішення в частині здійснення виплат Пенсійним фондом є неможливим відповідно до твердження самого боржника та вищезазначених норм.

Згідно ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, якщо рішення про зобов'язання вчинити певні дії не виконано протягом 2-х місяців з дня винесення постанови про відкриття.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Звертаючись з поданням до суду про зміну способу виконання судового рішення, заявник, просив змінити спосіб і порядок виконання рішення суду з «зобов'язати» на «стягнути».

Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється прийняття судом нових заходів для виконання рішення у разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим, але при цьому не змінюючи його змісту. А зміна способу і порядку виконання рішення суду з «зобов'язати» на «стягнути» фактично потягне за собою зміну резолютивної частини судового рішення.

Таким чином, ст. 263 КАС України передбачено зміну чи встановлення способу виконання саме резолютивної частини рішення, яка містить висновки по суті позовних вимог, а тому суд не може змінювати змісту резолютивної частини судового рішення, що у відповідності з діючим законодавством є недопустимим.

Судом встановлено , що УПФУ в Самарському районі м. Дніпропетровська стягувачу було проведено перерахунок згідно постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, тобто рішення суду, що містить зобов'язальну норму, стосовно здійснення перерахунку пенсії , виконане управлінням добровільно.

Визначальним фактором при вчиненні заміни способу та порядку виконання судового рішення є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Підставою для заміни способу і порядку виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим судом способом.

Отже, викладені в заяві вимоги стосуються вчинення відповідних дій, які у випадку їх задоволення, можуть істотно змінити зміст резолютивної частини судового рішення, Відтак, зазначені в заяві вимоги не можуть бути обставинами, що є підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління юстиції у Дніпропетровській області в особі відділу примусового виконання рішень звернулося в суд з поданням про заміну порядку і способу виконання рішення немайнового характеру щодо зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в Самарському районі м.Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплату пенсії дитині війни, проте заявником не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які ускладнюють виконання судового рішення.

Крім того, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги, про що зазначено Європейським Судом з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх обов'язків.

Отже, саме від бюджетних призначень на відповідний рік цілком залежить виконання рішень судів, за якими боржником виступає орган державної влади. Відсутність належних бюджетних асигнувань або коштів та відсутність відповідних процедур, які б дозволяли забезпечити фінансування одразу ж, як тільки постала проблема відповідних виплат, призводить до невиконання або тривалого виконання судових рішень.

Такі обставини встановлені і Європейським судом з прав людини. Так, рішенням Європейського суду з прав людини «Войтенко проти України» визнано, що виконання рішення, про стягнення коштів з державної установи могло бути здійснено лише за умови, якщо б такі витрати були попередньо передбачені у законі про державний бюджет. Причина невиконання судового рішення про стягнення коштів з державної установи полягає саме у відсутності відповідних законодавчих заходів, які б забезпечували виконання цього рішення, а не у бездіяльності органу державної виконавчої служби.

До аналогічного висновку дійшов Європейський суд у справі «Ромашов проти України». Зокрема Суд зазначив, що виконання у відношенні державного органу може бути здійснене лише в тому випадку, якщо державою передбачені та визначені асигнування на відповідні видатки Державного бюджету України шляхом здійснення відповідних законодавчих заходів. Факти справи свідчать про те, що виконанню відповідного судового рішення перешкоджала саме відсутність законодавчих заходів, а не неналежне виконання своїх обов'язків державними виконавцями.

Таким чином, рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, встановлено відсутність бездіяльності органу державної виконавчої служби при виконанні рішень про стягнення коштів з бюджетної установи за відсутності відповідних бюджетних асигнувань.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області в особі відділу примусового виконання рішень про заміну порядку та способу виконання рішення.

Керуючись ст. ст. 160,165,263 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

В задоволені подання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області в особі відділу примусового виконання рішень про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя К.С. Маштак