Ухвала суду № 34259826, 14.10.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справи:105/1823/12 Головуючий суду першої інстанції:Старова Н.А. № провадження:22-ц/190/4730/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В. _______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Синельщікової О.В., суддів:Курської А.Г., Чистякової Т.І. при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2013 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, задоволено частково.

Поділено житловий будинок АДРЕСА_1, який належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Виділено у приватну власність ОСОБА_6 у житловому будинку та допоміжних будівлях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 1-1 коридор, приміщення 1-4 житлову кімнату, приміщення 1-5 коридор, приміщення 1-6 котельну, літню кухню літера «В», прибудову літера «в», вартістю 16868 грн., що менше ніж належить на 1889 грн., та складає 45/100 часток.

Виділено у приватну власність ОСОБА_7 у житловому будинку та допоміжних будівлях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 1-2 кухню, приміщення 1-3 житлову кімнату, гараж літера «Е», сарай літера «Б», вбиральню літера «Г», навіс літера «Д», погріб літера «Ж», сарай літера «З», сарай літера «И», сарай літера «К», навіс літера «Л», вартістю 20646 грн., що більше ніж належить на 1889 грн. та складає 55/100 часток.

Стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 компенсацію за зменшення ідеальної частки в розмірі 1889 грн.

Право спільної сумісної власності сторін на житловий будинок та допоміжні будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, припинено.

Зобов'язано сторін виконати наступні переобладнання, які погодити в установленому законом порядку: встановити тамбур літера «а-1», закласти дверний отвір між приміщеннями 1-1 та 1-2, в приміщенні 1-2 влаштувати кухню, в приміщенні 1-3 на місці віконного отвору встановити дверний отвір для входу в проектований тамбур, у приміщенні 1-3 влаштувати новий віконний отвір, влаштувати дверний отвір для виходу у двір в гаражі літера «Е», влаштувати самостійні електропостачання, опалення, газопостачання, каналізацію, холодне та гаряче водопостачання.

Автомобіль ВАЗ 210700-20 державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску залишено у власності ОСОБА_7.

В рахунок частки ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на автомобіль ВАЗ 210700-20 державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 19442 грн.

Право спільної сумісної власності сторін на автомобіль ВАЗ 210700-20 державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску припинено.

ОСОБА_6 виділено у власність: кухонні стільці 4 штуки вартістю 20 грн. кожний, всього на суму 80 грн., котел газовий вартістю 500 грн., меблеву стінку вартістю 600 грн., крісла 2 штуки по 25 грн. кожне, всього на суму 50 грн., диван вартістю 1000 грн., шафу вартістю 150 грн., стіл письмовий вартістю 70 грн., дитяче ліжко вартістю 50 грн., люстри 3 штуки вартістю по 50 грн. кожна, всього на суму 150 грн., а всього на суму 1750 грн.

ОСОБА_7 виділено у власність: газову плиту вартістю 500 грн., холодильник LG вартістю 1500 грн., а всього на суму 2000 грн.

Стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 компенсацію за зменшення частки у спільному сумісному майні у розмірі 125 грн.

Стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування судових витрат 1951 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_7 ставить питання про зміну рішення суду в частині поділу житлового будинку та допоміжних будівель та просить в цій частині ухвалити нове рішення, яким виділити йому 45/100 часток, а позивачці - 55/100 часток, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що судом не було прийнято до уваги, що позивачка не має наміру проживати у спірному будинку, оскільки проживає в іншому місті, поділ будинку вимагає переобладнання і перепланування, які не узгоджені в установленому порядку, та не визначено їх участь в цьому, йому виділено частку житлового будинку, де не має газо,-водопостачання, каналізації. Також, посилається на те, що суд виділив у користування позивачки земельну ділянку, яка необхідна йому для вирощування сільськогосподарських культур. Вважає, що житловий будинок взагалі не може бути поділений, тому що їх частки стали не рівними, і грошова компенсація на користь позивачки стягнена без його згоди. Крім того, зазначає, що судом безпідставно було відмовлено у задоволенні його клопотання про виклик свідків для встановлення факту припинення ними шлюбних відносин з 2000 року.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що відповідач оскаржує судове рішення лише в частині вирішення позовних вимог про поділ житлового будинку та допоміжних будівель, саме в зазначеній частині законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення є предметом апеляційного перегляду справи.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок з допоміжними будівлями, придбаний під час зареєстрованого шлюбу між сторонами у справі, є спільною сумісною власністю подружжя, отже позивачка має право на його 1/2 частку. Також, суд посилався на те, що за висновком судової будівельно-технічної експертизи запропоновано лише один варіант поділу, згідно якого співвласникам пропонується виділити 45/100 і 55/100 часток. Виділивши у власність позивачці 45/100 часток, а відповідачу - 55/100 часток, суд врахував, що у власності ОСОБА_7 залишається автомобіль, отже йому доцільно виділити ту частину житлового будинку, до якої примикає гараж.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які відповідають обставинам справи, яку вирішив відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права.

При розгляді справи судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 25 червня 1988 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний за рішенням Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 05 жовтня 2012 року (а.с.5,6).

Під час шлюбу з позивачкою відповідач ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу, укладеним 07 березня 1989 року, придбав житловий будинок з надвірними побудовами АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Відповідно до частини 1 статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, який діяв на час виникнення спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 - сторін у справі, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про визначення зазначеного спірного житлового будинку з надвірними побудовами як об'єкта спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7.

Враховуючи, що на час вирішення спору про поділ спільного майна подружжя діють положення Сімейного кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Пленум Верховного Суду України у пункті 22 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69- 72 Сімейного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини 1 статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 1 статті 71 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, ухвалою від 23 січня 2013 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

За висновком судової будівельно-технічної експертизи № 9 від 12 березня 2013 року запропоновано лише один варіант поділу житлового будинку, згідно якого першому співвласнику на 1/2 частку виділяються приміщення 1-1 коридор, площею 3,9 кв.м., приміщення 1-4 житлова кімната, площею 13,0 кв.м., приміщення 1-5 коридор, площею 5,2 кв.м., приміщення 1-6 котельна, площею 2,4 кв.м., літня кухня літера «В», прибудова літера «в», вартістю 16868 грн., що менше ніж належить на 1889 грн., і відповідає 45/100 часткам.

Другому співвласнику на 1/2 частку виділяються приміщення 1-2 кухня, площею 10,2 кв.м., приміщення 1-3 житлова кімната, площею 9,9 кв.м., гараж літера «Е», сарай літера «Б», вбиральня літера «Г», навіс літера «Д», погріб літера «Ж», сарай літера «З», сарай літера «И», сарай літера «К», навіс літера «Л», вартістю 20646 грн., що більше ніж належить на 1889 грн., і відповідає 55/100 часткам (а.с.31-48).

Виділяючи у власність позивачці 45/100 часток, а відповідачу - 55/100 часток, судом першої інстанції враховано, що у власності ОСОБА_7 залишається автомобіль, отже йому доцільно виділити ту частку житлового будинку, до якої примикає гараж.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідним обставинам справи.

Із матеріалів справи вбачається, що за висновком судової будівельно-технічної експертизи для поділу житлового будинку в натурі між двома співвласниками, а не сторонами у справі, як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, необхідно виконати запропоновані перепланування та переобладнання, які суд поклав на обидві сторони спору разом, визначивши таким чином їх участь у витратах.

Відповідно до статті 152 Цивільного кодексу України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з того, що на час вирішення спору у суді повноваження органів місцевого самоврядування в сфері містобудування змінилися, і такі зміни внесені законами, що прийняті пізніше в часі.

Так, передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування» повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності на сьогодні викладені у такій редакції, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок (підпункт 9 пункту «а» частини 1 статті 31 Закону).

Відповідно до статті 28 Закону України «Про архітектурну діяльність» власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов'язаних з реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури.

Зазначений порядок отримання дозволів на будівництво та повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування в цих питаннях визначені Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про основи містобудування» в редакціях, що діють на час вирішення спору у суді.

Такі дозвільні функції щодо будівництва віднесені до компетенції органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Із матеріалів справи вбачається, що висновок судової будівельно-технічної експертизи № 9 від 12 березня 2013 року був предметом перевірки органу державного архітектурно-будівельного контролю, і за висновком сектора містобудування і архітектури Джанкойської районної державної адміністрації № 18/01-25 від 08 травня 2013 року можливо провести поділ домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за запропонованим експертом варіантом, за умови забезпечення наскрізного проїзду на 1/2 частку земельної ділянки з вул. Будівельної через гараж або передбачити знесення гаражу (а.с.56).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність перешкод для поділу спірного житлового будинку з переобладнанням і переплануванням відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Доводи відповідача, що спірний будинок є неподільним, спростовуються вищенаведеним, а посилання на неможливість поділу, виходячи з положень частин 4, 5 статті 71 Сімейного кодексу України, засновані на їх помилковому тлумаченні.

Та обставина, що позивачка не має наміру проживати у спірному будинку, оскільки проживає у м. Севастополь, не впливає на правильне вирішення спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Доводи апеляційної скарги, що суд не врахував порядок користування, що склався, колегія судів не приймає до уваги, тому що апеляційним судом встановлено, що відповідач користується всім житловим будинком.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд виділив у користування позивачки земельну ділянку, яка необхідна йому для вирощування сільськогосподарських культур, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з вимогами про встановлення порядку користування земельною ділянкою позивачка до суду не зверталася, і відповідно рішення за цими вимогами не ухвалювалося.

Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача про те, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про виклик свідків для встановлення факту припинення шлюбних відносин з позивачкою з 2000 року, то колегія суддів виходить з того, що встановлення зазначеного факту не впливає на вирішення спору про поділ житлового будинку, придбаного у 1989 році під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не мають правового значення для вирішення спору, а тому також не приймаються до уваги апеляційного суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення не має.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: