Рішення № 34257009, 10.10.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11764/13-ц

Провадження № 2/161/3608/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 жовтня 2013 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кихтюка Р.М.

при секретарі - Тратнікову Я.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Луцької міської ради про визнання права власності,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2006 року набув право власності на земельну ділянку площею 0,2873 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

На вказаній земельній ділянці він збудував майстерню по ремонту автомобілів за власні кошти та згідно проектної документації.

11.05.2013р. за його заявою КП «Волинське обласне Бюро технічної інвентаризації» здійснило виміри вище згадуваного об'єкта нерухомого майна і 21.05.2013р. був виготовлений технічний паспорт, де вказано що даний об'єкт самовільно збудований.

Після чого він звернувся до проектної організації «ЛОКО» для проведення обстеження вище згадуваної будівлі на відповідність усім архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та протипожежним нормам та правилам. Згідно матеріалів обстеження проектної організації, дана будівля відповідає усім архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та протипожежним нормам та правилам.

Оскільки право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації, 23.05.2013р. він звернувся в реєстраційну службу міста Луцька, де отримав усну відмову в реєстрації права власності на вищевказане майно, мотивуючи свою відмову тим, що фактично належна йому майстерня по ремонту автомобілів не була введена в експлуатацію в передбачений законом спосіб.

З метою отримання дозволу на введення в експлуатацію даного об'єкту він звернувся до Луцької міської ради, однак отримав відмову з посиланням на те, що для введення в експлуатацію вище згадуваного нерухомого майна йому необхідно подати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації до Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Волинській області. Після чого він подав вищевказану декларацію про готовність об'єкта до експлуатації до Інспекції архітектурно-будівельного контролю, однак декларацію повернуто на доопрацювання з формальних причин.

Зазначає, що на даний час, він не можу ввести в експлуатацію та оформити право власності в установленому порядку, в зв'язку з чим просить визнати за ним право власності на вказаний об'єкт.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав з підстав, викладених в ній та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним був повідомлений про час та місце слухання справи. А тому суд, зі згоди представника позивача, ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України», звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявних даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Як слідує з п. 3 згаданої Постанови право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

Статтею 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно з ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить 0,2873 га земельної ділянки, що стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІЯД №277254 від 13.04.2007 року (а.с. ).

На вказаній земельній ділянці позивачем збудовано майстерню по ремонту автомобілів та Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Волинській області подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яку повідомленням від 14.06.2013 року повернуто на доопрацювання(а.с. ).

Проте, як вбачається із заключення проектної організації від 01.08.2013 року про проведення технічного огляду об'єкта - приміщення майстерні по ремонту автомобілів по АДРЕСА_1, остання відповідає пожежним, санітарним і будівельним нормам (а.с. ).

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, враховуючи, що суду не представлено доказів невідповідності збудованого майна діючим держаним стандартам і нормам чи порушення прав чи інтересів інших осіб і водночас надано докази стосовно звернення до компетентного органу щодо визнання права власності на збудовану споруду і у цьому фактично було відмовлено, то суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

А тому, на підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст. 375, 376 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про основи містобудування», Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України», суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення - майстерню по ремонту автомобілів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк