Рішення № 34256117, 21.10.2013, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/1187/13-ц

Провадження №2/377/426/13

21 жовтня 2013 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Орла А.С., при секретарі Прохоровій О.О., з участю:

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про встановлення порядку користування квартирою, -

УСТАНОВИВ:

18 вересня 2013 року до суду звернулася ОСОБА_4 із зазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5 з вимогами встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_4 в користування житлову кімнату 11,5 кв.м., відповідачам - житлову кімнату 17,5 кв.м. з балконом 1,1 кв.м., а кухню 8,6 кв.м., ванну 2,6 кв.м., вбиральню 1,0 кв.м. та коридор 9,9 кв.м. залишити у спільному користуванні.

Позивач зазначала, що вона та відповідачі є співвласниками приватизованої квартири згідно свідоцтва про право власності на житло від 16 грудня 1996 року. 22 серпня 2013 року шлюб з відповідачем ОСОБА_2 розірвано. Перебуваючи у шлюбі, відповідач ОСОБА_2 відносно неї поводився неправомірно, у зв'язку з чим вона зверталася до міліції для притягнення його до відповідальності. Після розірвання шлюбу своєю поведінкою відповідач ОСОБА_2, якого підтримує їх син відповідач ОСОБА_5, продовжує створювати неможливі умови для спільного проживання в одній квартирі. Оскільки спірна квартира має дві кімнати загальною жилою площею 29 кв.м. на трьох співвласників та з врахуванням порядку користування, який фактично склався між ними, позивач просила встановити зазначений порядок користування спірною квартирою.

Відповідачі подали заперечення на позовну заяву про встановлення порядку користування квартирою, згідно яких просили відмовити у задоволенні позову. Посилалися на те, що позивач не бере участі в утриманні квартири, яка є неподільною річчю і не може бути розділена в натурі. Виділення у користування позивача кімнати розміром 11,5 кв.м. порушує їх з сином права, оскільки обмежує їх право користування квартирою відповідно до їх часток у праві спільної власності на неї.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов, пославшись на те, що за обставин неможливості спільного користування квартирою внаслідок неправомірної поведінки відповідача ОСОБА_2 виділення у користування відповідачів кімнати площею 17,5 кв.м. разом з балконом площею 1,1 кв.м. істотно не порушуватиме їх права, оскільки іншого способу вирішити спір про користування жилим приміщенням немає.

Позивач ОСОБА_4 у судове засідання особисто не з'явилась без повідомлення причин.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що не згодний з рівністю часток його та позивача у праві спільної власності, оскільки у період після припинення ведення спільного господарства він за свої особисті кошти провів поліпшення квартири, поміняв віконний блок та два дверні блоки, самостійно оплачує комунальні послуги, виконує необхідні ремонти та заміну обладнання і тому вважає, що позивач має право на меншу частку квартири, ніж одна третя, а він на більшу. Крім того, виділення у користування позивача кімнати розміром 11,5 кв.м. порушує їх з сином права, оскільки обмежує їх право користування квартирою відповідно до їх права на частки у праві спільної власності на неї. Цією кімнатою позивач фактично не користувалася, а користувався їх син, який на даний час навчається у м. Києві, але періодично приїздить додому. У кімнаті площею 17,5 кв.м. та на балконі перебувають меблі та речі позивача, які обмежують можливість користування нею. Фактичних перешкод у користуванні квартирою він позивачці не створює, оскільки конфлікти між ними мали місце лише до розірвання шлюбу.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, подавши заяву про невизнання позову та розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідачів просила відмовити у позові, пославшись на те, що спірна квартира перебуває у спільній сумісній, а не частковій власності, у зв'язку з чим немає відповідної правової підстави для встановлення порядку користування нею. Крім того, виділення у користування відповідачів кімнати розміром 17,5 кв.м., хоч і разом з балконом площею 1,1 кв.м., порушить їх права, оскільки обмежує право користування жилою площею квартири відповідно до їх права на частки у праві спільної власності на квартиру.

Перевіривши надані сторонами докази, встановивши відповідні їм правовідносини, суд вважає, що підстав для задоволення позову немає.

При розгляді справи встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 16 грудня 1996 року, виданого ВП «Чорнобильська АЕС», копія якого долучена до справи, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, дійсно належить на праві спільної сумісної власності громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 52,2 кв.м.. Зареєстровано у бюро технічної інвентаризації агентства з розвитку бізнесу м. Славутича Київської області за № 169/89 від 25.02.1997 р..

Згідно наданого суду витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності 2811584 від 07.10.2013 р., форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна сумісна, власники: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

З технічного паспорту на спірну квартиру видно, що квартира посімейного спільного заселення, розташована на 2 поверсі 5-ти поверхового будинку і складається з двох кімнат жилою площею 29 кв.м., у т.ч.: 1-а кімната - 17,5 кв.м.; 2-а кімната - 11,5 кв.м.; кухні площею 8,6 кв.м.; ванної кімнати 2,6 кв.м.; вбиральні 1,0 кв.м.; коридору 9,9 кв.м.. Облаштована балконом 1,1 кв.м.. Загальна площа квартири 52,2 кв.м..

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 22 серпня 2013 року у справі № 377/955/13-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили 2 вересня 2013 року, розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований 1 лютого 1992 року відділом запису актів громадянського стану Славутицького міськвиконкому Київської області, актовий запис № 21.

Згідно довідки ф. 3 про місце проживання та реєстрацію від 25.09.2013 р. у спірній квартирі проживають і зареєстровані з відміткою у паспорті: ОСОБА_2 - наймач, з 24.12.1993 р., постійно; ОСОБА_4 - дружина, з 24.12.1993 р., постійно; ОСОБА_5 - син, з 24.12.1993 р. по 25.09.2010 р., з 10.06.2012 р., постійно.

Довідкою Київського національного університету технологій та дизайну від 8 жовтня 2013 року підтверджено, що ОСОБА_5 є студентом IV-го курсу денного відділення факультету мехатроніки та комп'ютерних технологій. Навчається за державним замовленням. Стипендію не призначено. Термін навчання з 1 вересня 2012 року по 30 червня 2014 року.

Як видно з довідки Славутицького МВ ГУ МВС України в Київській області від 03.09.2013 р. та доданих до неї копій постанов та відповідей заявнику, які надані представником позивача, ОСОБА_4 зверталася:

- 24.02.2011 р. із заявою про те, що за місцем спільного проживання колишній чоловік ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в ході сварки висловлював погрози на її адресу, кидався битися. За даним фактом відмовлено у порушенні кримінальної справи за п. 2 ст. 6 КПК України. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 173-2 КУпАП;

- 13.08.2011 р. із заявою аналогічного змісту. За даним фактом відмовлено у порушенні кримінальної справи за п. 2 ст. 6 КПК України. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП;

- 25.10.2012 р. із заявою про те, що за місцем спільного проживання колишній чоловік ОСОБА_2 в ході сварки висловлював погрози на її адресу, спричинив тілесні ушкодження. За даним фактом відмовлено у порушенні кримінальної справи за п. 2 ст. 6 КПК України. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.

З виписного епікризу СМСЧ-5 м. Славутича, хірургічне відділення стаціонару, карта стаціонарного хворого № 2368, видно, що ОСОБА_4 поступила 31.07.2010 р., виписана 16.08.2010 р.. Діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку. Зі слів була побита 30.07. в 23.00. Травма в побуті.

Згідно запису лікаря в амб. карті ОСОБА_4 від 31.07.2010 р. вона звернулася зі скаргами на головний біль, біль в руках, спині. Зі слів пацієнтки вчора в 23.30. її побив чоловік, викликала міліцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (частина друга цієї статті).

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом (частина третя цієї статті).

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта цієї статті).

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Згідно ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 цього Кодексу кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ч. 1 ст. 368 цього Кодексу спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 цього Кодексу співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як встановлено судом, спірна квартира при приватизації була передана сторонам у спільну сумісну власність і належить позивачці та відповідачам на праві спільної сумісної, а не часткової власності, оскільки їх частки у праві спільної власності не були виділені.

За правилом ч. 2 ст. 370 Цивільного кодексу України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Вимогу про визнання права власності на частку у праві спільної сумісної власності на квартиру позивачем не заявлено, незважаючи на те, що між сторонами існує спір про право на рівність часток у праві спільної сумісної власності на квартиру.

До визначення частки позивача у праві спільної сумісної власності на квартиру та вирішення спору про розмір її частки у праві спільної сумісної власності на квартиру підстав для застосування до спірних відносин ч. 3 ст. 358 Цивільного кодексу України та встановлення порядку користування спірною квартирою немає.

За таких обставин підстав для задоволення позову про встановлення порядку користування квартирою, яка знаходиться у спільній сумісній власності сторін у спорі, немає.

Керуючись ст. 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі але не були присутні при його проголошенні - у той же строк з дня одержання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі складено 22 жовтня 2013 року.

Суддя А. С. Орел