Рішення № 34253746, 16.10.2013, Лисичанський міський суд Луганської області

У.н. 415/3125/13-ц

Н.п. 2/415/1354/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2013 року Лисичанський міський суд Луганської області

в складі: головуючої судді Чернобривко Л.Б.,

при секретарі судового засідання Дьоміновій О.М.

з участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути заборгованість у сумі 29039,78 грн., посилаючись на те, що відповідачка не виконала зобов'язань за кредитним договором № LGXRR518890025від 02.01.2008року за яким отримала грош ові кошти в сумі 7949грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцем терміном повернення 02.02.2010 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, позов підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи, справу просила розглядати за його відсутність, про що надав суду письмову заяву.

Відповідачка у судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що вона дійсно отримала грошові кошти відповідно кредитного договору, погашала кредит, але на даний час , оскільки пройшов певний час , квитанції про оплату кредиту не береглися. Крім того просить застосувати до позову строк позовної давності і відмовити позивачу у задоволені позовних вимог та приєднати до справи письмові пояснення.

У судовому засіданні досліджені докази: розрахунок заборгованості за договором № LGXRR518890025від 02.01.2008року, копія заяви позичальника № LGXRR518890025від 02.01.2008року на отримання кредиту та Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («розстрочка») ( «Стандарт») , копія паспорту відповідачки, копія довідки з ЄДРПОУ, копія банківської ліцензії №22 від 05.10.2011 року, витяг зі Статуту ПАТ КБ «Приватбанк», копія довіреності представника позивача, довідка з адресно-довідкового підрозділу УДМС у Луганській області, заява представника позивача, письмові пояснення відповідачки.

Суд, дослідивши докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що між сторонами у справі 02.01.2008 року було укладено кредитний договір № LGXRR518890025 від 02.01.2008року згідно з яким позивач надав відповідачці ОСОБА_1 кредит в розмірі 7949грн.зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 02.02.2010 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов'язань за договором станом на 21.03.2013 року виникла заборгованість в розмірі 29039,78 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 6443,01 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 5,68 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором - 20732,05 грн., штрафних санкцій - 500 грн.(фіксована частина) та 1359,04 грн. (процентна складова).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором (а.с.59-60), вбачається, що відповідачкою було здійснено останню операцію зі сплати заборгованості по кредиту 13.08.2008 року в розмірі 1160,67грн. Цей факт підтверджується і самою відповідачкою в письмових поясненнях.

Доказів більш пізнього внесення коштів, наданих позивачем додатків до позову не надано. Строк повного погашення кредиту становить 02.02.2010 року.

Відповідно п.6.1 Договору кредиту строк договору діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором.

Суд вважає, що сама по собі умова про дію договору «до повного виконання сторонами всіх зобов'язань», не є строком договору.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України). Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст..ст.251,252 ЦК України).

Умови договору про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк його припинення в розумінні ст.251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню загальні норми щодо строку договору. Отже наявність вказівки у договорі про те, що він діє до повного виконання сторонами зобов'язань, що випливають з договору, за наявності одночасної вказівки про строк дії договору, не свідчать про те, що строк дії договору продовжується після настання терміну, зазначеного у договорі.

Зміст укладеного між сторонами Договору свідчить про існування між Банком та ОСОБА_1 правовідносин, що виникли з надання Банком клієнту ОСОБА_1 послуг.

Таким чином, до кредитних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, крім положень цивільного законодавства застосовуються і положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з п. 7 ч.13 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

У пункті 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року зазначено, що: «враховуючи положення п. 7 ч.13 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки тощо), положення пункту 7 частини 13 статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Загальний строк позовної давності, що передбачений ст..257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 ст.267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що строк позовної давності, передбачений чинним законодавством, позивачем пропущений, оскільки строк дії Договору, укладеного між сторонами 02.01.2008 року, було встановлено у два роки, тобто до 02.02.2010 року включно, однак, як свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості, з часу останнього виконання ОСОБА_1 обов'язків за Договором спливло 3 роки і з часу останнього погашення відповідачкою кредиту - з 13.08.2008 року. З даним позовом позивач звернувся лише 03.04.2012 року, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

Керуючись ст.ст. 251,252,257,267 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду апеляційної скарги у 10-тиденний строк з моменту його проголошення, а особами, що брали участь у справі але не були присутні на його проголошенні, в тому самому порядку та в той самий строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя: Л.Б.Чернобривко