Рішення № 34252193, 22.10.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа №22-ц/778/4621/13Головуючий у 1-й інстанції Апаллонова Ю.В. Суддя-доповідач Гончар О.С.РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончара О.С.

суддів Краснокутської О.М., Воробйової І.А.

при секретарі Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01 серпня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Відділ по Орджонікідзевському району Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, приватний нотаріус ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договорів позики та іпотеки недійсними та зобов'язання анулювання заборони на відчуження,

встановила:

ОСОБА_2 звернулась в суд із вказаним позовом, який згодом уточнювала та доповнювала. Зазначала, що на виконання договору позики від 29.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 того ж дня було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку належну на той час їй квартиру АДРЕСА_1. Проте, даний договір не можна було укладати без згоди Органу опіки та піклування, оскільки на момент його посвідчення в квартирі проживала і була зареєстрована на той момент неповнолітня донька позивача ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В зв'язку з наведеним, позивач, пославшись на ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», просила суд визнати недійсним вказаний договір, зобов'язавши нотаріуса вилучити з єдиного реєстру арештів і заборон відповідні записи.

Крім того, пославшись на те, що при укладенні договору позики між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 останній використав підробний паспорт, позивач просила визнати недійсним і договір позики.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його змінити.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорений договір позики не порушує прав позивача; вже існує рішення суду про стягнення заборгованості за вказаним договором і судом вже дана оцінка його відповідності вимогам закону.

Судова колегія повністю погоджується з наведеними в рішенні суду першої інстанції в цій частині висновками, оскільки вони повністю узгоджуються з матеріалами справи і встановленими судом в цій частині обставинами.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання недійсним іпотечного договору, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту проживання в спірній квартирі на момент укладення договору неповнолітньої особи.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до чч.1 і 2 ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Відповідно до п. 44 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" згідно зі статтею 32 ЦК України, статтею 177 СК України та статтею 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Відповідно до довідки, яку на вимогу апеляційного суду надав Орджонікідзевський районний відділ у м.Запоріжжя Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно інформації наданої ЦОП №1 (картка форми Б), була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 10.08.2008 року по 01.10.2008 рік. Копія картки форми Б надана суду апеляційної інстанції.

На переконання судової колегії саме інформація уповноваженого органу в особі відповідного підрозділу Міграційної служби України є об'єктивною і іншими матеріалами спростована бути не може.

Надана суду інформація свідчить про те, що у ОСОБА_7 було право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки від 29.08.2008 року.

Даних про те, що у вказаний час ОСОБА_7 мала інше житло, матеріали цивільної справи не містять.

Положення ст. 12 Закону України від 02 червня 2005 року № 2623-IV "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", яке вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти, чинне з 01 січня 2006 року, відтоді воно поширюється на договори, укладені після цієї дати, що свідчить про недотримання сторонами на час укладення договору іпотеки від 29 серпня 2008 року вимог законодавства щодо погодження у встановленому законом порядку органу опіки та піклування на передачу в іпотеку квартири, право користування якою мала неповнолітня ОСОБА_7

З урахуванням вказаного, судова колегія на підставі статей 203, 215 ЦК дійшла висновку про визнання вказаного договору недійсним.

Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, ухвалив рішення, яке на переконання судової колегії не відповідає в повній мірі вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01 серпня 2013 року у цій справі в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним іпотечного договору скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати недійсним нотаріально посвідчений іпотечний договір від 29 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_5 скасувати заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, яку було накладено у зв'язку з посвідченням іпотечного договору від 29 серпня 2008 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар О.С.Воробйова І.А. Краснокутська О.М.