Рішення № 34250895, 15.10.2013, Сімферопольский районний суд Автономної Республіки Крим

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 116/4029/13-ц

Провадження № 2/116/1975/13

15.10.2013 рокум. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючої судді Пакули М.Р.

при секретарі Єрмаковій Г.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернувся до Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивую тим, що 18 лютого 2012 року о 14.00 год. собака відповідачів за кличкою «Тоша» зробивши підкоп під огорожею, проникла на територію його (ОСОБА_1І.) домоволодіння і напала на собаку за кличкою «Бісер», почала її рвати. Побачивши це, палкою він відбив тварину і дружина змогла взяти їх собаку та побігти в сторону будинку. Однак сусідська собака кинулася на жінку. Якимось чудом йому вдалося палкою затримати собаку, а жінка тим часом сховалася у сараї. Після цього сусідська собака накинулася на нього і лише завдяки тому, що він вхопив лопату та зміг відбитися від неї, зазначена собака втекла до себе у двір. Після зазначених подій він (ОСОБА_1І.) відвіз свою собаку до ветеринара, який протягом трьох годин її рятував, після чого собака перебувала у тяжкому стані і ще декілька тижнів він був змушений доглядати за нею та нести витрати на її лікування. На підставі викладеного просить стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 матеріальну шкоду, повязану із витратами на лікування собаки у розмірі 1 611 гривень, шкоду у розмірі 1 300 гривень, повязану із втратою собакою своєї вартості у наслідок отриманих ушкоджень, та судові витрати; зобовязати ОСОБА_2, ОСОБА_3 за власний рахунок умертвити належну їм собаку. Також просить відшкодувати моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 2 000 гривень, оскільки в результаті нападу на його собаку і спричинення їй тяжких ушкоджень, що привело до тривалого лікування та втрати товарного виду, він переніс душевні страждання, його постійно непокоять головні болі та безсоння.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обємі.

Відповідачі та їх представник до суду не зявилися. Про день, час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причин неявки суду не повідомили, заяв про відкладення слухання справи чи розгляд справи у їх відсутності не подавали. У судовому засіданні 30 вересня 2013 року представник відповідачів позов не визнав, вказавши на його необґрунтованість.

Вислухавши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали цивільної справи суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в силу наступних підстав.

Частиною 5 ст. 55 Конституції України регламентовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу ч.ч. 1, 3 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. У ст. ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Так, судом встановлено, що 18 лютого 2012 року близько 14.00 год. собака породи «ротвейлер», що належить ОСОБА_2, залізла у двір будинку № 8 по вул. Підгірній в с. Мирне Сімферопольського району, де вкусила собаку ОСОБА_1 За зазначене порушення правил тримання собак, що спричинили заподіяння шкоди, постановою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2012 року, яка набрала чинності 27 березня 2012 року, ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 154 КУпАП та їй було призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 68 гривень з конфіскацією тварини - собаки породи «ротвейлер» (а.с. 72).

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу ч. ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

На підставі ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. п. 3, 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому моральна шкода може полягати: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, беручи до уваги встановлені судом факти та оцінюючи надані докази, суд вважає, що саме з відповідачки ОСОБА_2, яка відповідно до постанови Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2012 року, була визнана винною у порушенні правил тримання належної їй собаки службової породи «ротвейлер», що спричинило заподіяння шкоди позивачу ОСОБА_1, на користь останнього підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 1 505 гривень 63 копійок, витрачених на придбання ліків та ветеринарні послуги відповідно до наданих квитанцій та чеків (а.с. 23-28, 77-82).

Вимоги позивача ОСОБА_1 щодо відшкодування витрат на придбання туалетного паперу на суму 5 гривень 55 копійок та на придбання скочу на суму 9 гривень 20 копійок, а також щодо зобовязання відповідачів умертвити собаку породи «ротвейлер», суд находить безпідставними. Не підлягаючими задоволенню суд находить і вимоги позивача ОСОБА_1 щодо відшкодування вартості безпородної собаки за кличкою «Бісер» на суму 1 300 гривень, оскільки як встановлено у судовому засіданні на даний час її стан відновлено.

Відповідно до ст. 23, ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, розяснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у постанові від 31 березня 1995 року № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», враховуючи характер та обсяг спричинених позивачу ОСОБА_1 у наслідок нападу на його собаку за кличкою «Бісер» душевних переживань, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вимоги щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 700 гривень, що на думку суду буде достатнім для поновлення його морального стану.

В силу ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 344 гривень 10 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу ОСОБА_1 належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Підгорна, 7-7а, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Підгорна, 8, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, матеріальну шкоду у розмірі 1 505 гривень 63 копійок, моральну шкоду у розмірі 700 гривень, судовий збір у розмірі 344 гривень 10 копійок, а усього 2 549 гривень 73 копійки (дві тисячі пятсот сорок девять гривень сімдесят три копійки).

У задоволенні решта вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, у відсутності якої воно була постановлено, - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21 жовтня 2013 року.

Суддя М.Р. Пакула