Рішення № 34250231, 30.09.2013, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 30.09.2013

Справа № 334/1090/13-ц

Провадження № 2/334/1036/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя

у складі : головуючого - судді Лихосенко М.О.,

при секретарі Череп М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про виселення,

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 про виселення їх з квартири АДРЕСА_1, зняття їх з реєстрації за зазначеною адресою

В позові позивач зазначив, що між банком та ОСОБА_2, яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_2, 08.06.2005 р. було укладено кредитний договір № zрс0gf00000457. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору Банк надав Відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 28500.00 доларів США] строком до 05.06.2020 р., а вона зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором сторони 08.06.2005 р. уклали договір іпотеки № 389. Згідно з п. 6 договору іпотеки відповідач надав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме кв. АДРЕСА_1, яка належала їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 08.06.205 року за реєстровим номером 4151.

Відповідач свої забов`язння за кредитним договором не виконувала належним чином та у встановлені строки відповідно до умов договору та вимог закону, не погашала заборгованість за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору у зв`язку з чим станом на 02.10.2009р. у неї утворилася заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 251596, 32 грн.

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 26.01.2010 року № 2-759/ 2010р. їх позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, яка належить відповідачу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки банком.

Крім того, з відповідача стягнуто на їх користь заборгованість за вказаним кредитним договором в загальній сумі 253416,32 грн.

Вказане рішення відповідачем не оскаржено та набрало чинності, підлягає виконанню.

З моменту винесення рішення суду та до теперішнього часу відповідач не погасила заборгованість за кредитним договором та вони можуть задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна на яке звернуто стягнення.

Відповідно до ст. 40 ЗУ "Про іпотеку" та ст. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

25.12.2012р. вони направили відповідачу письмове повідомлення про виселення, однак вона не звільнила зазначену квартиру та не знялася з реєстрації.

Проживання відповідача з дітьми у квартирі на яку звернуто стягнення за рішенням суду чинить їм перешкоди у реалізації зазначеного іпотечного майна та погашення заборгованості за кредитним договором.

Просить виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з неповнолітніми дітьми : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири АДРЕСА_1, в якій вони зареєстровані та проживають, та зняти їх з реєстрації за зазначеною адресою.

Крім того, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 114 грн. 70 коп.

Представник відповідача заперечує проти позову, суду пояснив, що рішенням суду 2-759 від 26.01.10р. з відповідача стягнуто на корить банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 253416 грн. 32 коп. та вона щомісячно сплачує в рахунок погашення заборгованості грошові кошти, а тому немає підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, разом з відповідачкою у зазначеній квартирі проживають двоє малолітніх дітей, які не можуть бути позбавлені права проживання у зазначеній квартирі.

В порушення вимог ст.40 ЗУ «Про іпотеку» позивач не направляв позивачу та вона не отримувала письмової вимоги поро добровільне звільнення приміщення.

Просить відмовити в задоволені позову.

Розглянувши матеріли справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши всі надані докази у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що між банком та ОСОБА_2, яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_2, 08.06.2005 р. було укладено кредитний договір №zрс0gf00000457.

Відповідно до п.1.1. кредитного договору, банк надав відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 28500.00 доларів США строком до 05.06.2020 р., а вона зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором сторони 08.06.2005 р. уклали договір іпотеки № 389. Згідно з п. 6 договору іпотеки відповідач надав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належала їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 08.06.205 року за реєстровим номером 4151.

Відповідач свої забов»язння за кредитним договором не виконувала належним чином та у встановлені строки відповідно до умов договору та вимог закону, не погашала заборгованість за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору у зв»язку з чим станом на 2.10.09р. у неї утворилася заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 251596, 32 грн.

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказані обставини підтверджені рішенням Ленінського районного суду від 26.01.2010 року № 2-759/2010р., яким позов банку задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, яка належить відповідачу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки банком

Крім того, з відповідача стягнуто на їх користь заборгованість за вказаним кредитним договором в загальній сумі 253416, 32 грн.

Вказане рішення відповідачем не оскаржено та набрало чинності, підлягає виконанню.

З моменту винесення рішення суду та до теперішнього часу відповідач не погасила заборгованість за кредитним договором та банк може задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна на яке звернуто стягнення.

Згідно ст.33 ЗУ "Про іпотеку" у разі невиконання боржником забов`язання за кредитним договором, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним забов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи представника відповідача про те, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором з відповідача стягнуто на користь банку 253416, 32 грн. та відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки безпідставні, оскільки рішення суду в цій частині не оскаржувалося та позовні вимоги заявлені з приводу виселення відповідача. Крім того, з пояснень представника відповідача вбачається, що відповідач в рахунок погашення заборгованості вносить по 1500 грн. щомісячно та на сьогоднішній день заборгованість за кредитним договором не погашена. Суду не надано доказів в якій частині погашена заборгованість за вказаним кредитним договором.

Доводи представника відповідача про те, що разом з відповідачем зареєстровані малолітні діти та вони будуть позбавлені права користування житловим приміщенням, суд також вважає безпідставними.

Відповідач в порушення умов договору іпотеки зареєструвала неповнолітніх дітей у зазначеній квартирі в 2006р., без згоди іпотекодержателя.

Крім того, вказані неповнолітні діти не мають права власності на зазначену квартиру, а тому їх права не порушуються.

Відповідно до ст. 40 ЗУ "Про іпотеку" та сn. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Встановлений ст. 40 ЗУ "Про іпотеку" порядок виселення мешканців передбачає, що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Доводи представника відповідача про те, що банком така письмова вимога відповідача не направлялася та вона її не отримувала безпідставні

25.12.2012р. банк направив відповідачу письмове повідомлення про виселення, однак вона не звільнила зазначену квартиру та не знялася з реєстрації.

Зазначені обставини підтверджені оригіналом реєстру відправки листів.

Крім того, відповідачу відомо про зазначений позов та вона на протязі тривалого часу могла узгодити з банком зазначене питання, однак не зробила цього.

Проживання відповідача з дітьми у квартирі, на яку звернуто стягнення за рішенням суду, чинить їм перешкоди у реалізації зазначеного іпотечного майна та погашення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, у відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше. Наявність осіб, зареєстрованих по квартирі, на яку звертається стягнення , негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212, 213ЦПК України, ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, ст.109 ЖК України, ст. 40 ЗУ "Про іпотеку",

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, разом з неповнолітніми дітьми : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири АДРЕСА_1, в якій вони зареєстровані та проживають, та на яку звернуто стягнення та зняти їх з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" (р/р 64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299), витрати по сплаті судового збору в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Лихосенко М. О.