Ухвала суду № 34249784, 16.10.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.Н.

Суддя-доповідач:Хаюк С.М.

УХВАЛА

іменем України

"16" жовтня 2013 р. Справа № 817/1666/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Хаюка С.М.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні у м.Житомирі апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" липня 2013 р. у справі за позовом Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Ріненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" звернулося з позовною заявою до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022201 від 27.02. 2013 року та № 0000012201 від 27.02. 2013 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" № 0000022204 від 27.02. 2013 року та форми "Р" № 0000012201 від 27.02. 2013 року.

Присуджено на користь позивача Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Не погоджуючись з даною постановою податкова інспекція звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити .

Представники сторін в засідання суду не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення сторонам рекомендованою кореспонденцією судових повісток та копій ухвал суду.

Згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З врахуванням приписів вищевказаних статей, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Ферріт-Д" було укладено усний договір поставки запчастин. На виконання даного договору ТОВ "Ферріт-Д" поставило позивачу матеріальні цінності на загальну суму 8678,88 грн., крім того ПДВ - 1735,77 грн. Вказані обставини підтверджуються:

- видатковими накладними: № 1165 від 28.03. 2012 року на загальну суму 7196,93 грн., у т.ч. ПДВ - 1199,49 грн.; № 6380 від 20.09. 2012 року на загальну суму 711,50 грн., у т.ч. ПДВ - 118,58 грн., № 6381 від 24.09. 2012 року на загальну суму 711,50 грн., у т.ч. ПДВ - 118,58 грн., № 7500 від 09.11. 2012 року на загальну суму 1794,72 грн., у т.ч. ПДВ - 299,12 грн.;

- податковими накладними: № 327 від 28.03. 2012 року на загальну суму 7196,93 грн., у т.ч. ПДВ - 1199,49 грн.; № 167 від 20.09. 2012 року на загальну суму 711,50 грн., у т.ч. ПДВ - 118,58 грн., № 168 від 24.09. 2012 року на загальну суму 711,50 грн., у т.ч. ПДВ - 118,58 грн., № 13 від 09.11. 2012 року на загальну суму 1794,72 грн., у т.ч. ПДВ - 299,12 грн. Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень, вересень та листопад 2012 року та відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за березень, вересень та листопад 2012 року (а.с. 33, 34, 35, 36, 38, 39, 41, 42).

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю, що підтверджено копіями платіжних доручень та банківських виписок (а.с. 43-49).

Перевезення матеріальних цінностей від ТОВ "Ферріт-Д" здійснювалося транспортом "Нова пошта" та ФОП Габрусь Р.В. (а.с. 50-51). Фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей придбаних позивачем у ТОВ "Ферріт-Д" підтверджено долученими до матеріалів справи копією журналу реєстрації довіреностей, який підтверджує отримання посадовою особою позивача запасних частин від ТОВ "Ферріт-Д" (а.с. 106-108).

Факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "Ферріт-Д" товарно-матеріальних цінностей та отримання доходу від їх використання, підтверджується долученими до матеріалів справи актом дефектності обладнання від 21.03. 2012 року, актами на списання запасних частин на обладнання та поясненнями представників позивача (а.с. 109-111).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вбачається, що контрагент позивача ТОВ "Ферріт-Д" знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі. Види діяльності ТОВ "Ферріт-Д" за КВЕД: 18.12 Друкування іншої продукції, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (а.с. 104-105).

Крім того, ТОВ "Ферріт-Д" у встановленому порядку було зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мало свідоцтво платника податку на додану вартість за № 100223124, індивідуальний податковий номер 364412004625 видане 16.04. 2009 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (а.с. 81).

Дубенською ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП "РКХ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Ферріт-Д" за березень, вересень, листопад 2012 року. За наслідком перевірки був складений акт № 42/22/00955791 від 13 лютого 2013 року (а.с. 12-25).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000012201 від 27 лютого 2012 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2003,66 грн., з яких 1735,77 грн. - основного платежу та 867,89 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 29) та податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000022201 від 27 лютого 2012 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123, п. 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2994,24 грн., з яких 1996,16 грн. - основного платежу та 998,08 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 28).

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що контрагент ТОВ "Ферріт-Д" володів необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів. Відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару. Придбання позивачем матеріальних цінностей у ТОВ "Ферріт-Д" здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що підтверджується долученими до матеріалів справи актом дефектності обладнання від 21.03. 2012 року, актами на списання запасних частин на обладнання.

Наявними первинними документами, підтверджуються обставини реального придбання позивачем, матеріальних цінностей у ТОВ "Ферріт-Д", а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику.

Підставою для формування валових витрат є наявність первинного документа, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Поставка запасних частин для використання у власній господарській діяльності ДП "РКХ" від ТОВ "Ферріт-Д" мала реальний характер і підтверджена належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, тому позивач правомірно та обґрунтовано відніс витрати на придбання запасних частин до складу валових витрат за І та IV квартал 2012 року.

Оцінюючи таку позицію суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

ТОВ "Ферріт-Д" знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі.

Крім того, ТОВ "Ферріт-Д" у встановленому порядку було зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мало свідоцтво платника податку на додану вартість за № 100223124, індивідуальний податковий номер 364412004625 видане 16.04. 2009 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (а.с. 81).

Вказані обставини доводять, що контрагент ТОВ "Ферріт-Д" володів необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару, а лише свідчить про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Чинним законодавством не передбачено, що товарно-транспортна накладна є документом на підставі якого податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання або податкового кредиту з ПДВ платнику податків.

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п. 201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "Ферріт-Д" товарно-матеріальних цінностей та отримання доходу від їх використання, підтверджується долученими до матеріалів справи актом дефектності обладнання від 21.03. 2012 року, актами на списання запасних частин на обладнання та поясненнями представників позивача (а.с. 109-111).

Таким чином, придбання позивачем матеріальних цінностей у ТОВ "Ферріт-Д" здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, підтверджуються обставини реального придбання позивачем, матеріальних цінностей у ТОВ "Ферріт-Д", а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01. 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинного документа, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Із матеріалів справи вбачається , що поставка запасних частин для використання у власній господарській діяльності ДП "РКХ" від ТОВ "Ферріт-Д" мала реальний характер і підтверджена належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно та обґрунтовано відніс витрати на придбання запасних частин до складу валових витрат за І та IV квартал 2012 року.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову судом першої інстанції винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" липня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М.Хаюк

судді: І.Ф.Бондарчук І.Г. Охрімчук

З оригіналом згідно: суддя _______ С.М.Хаюк

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Державне підприємство "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України вул. Волковенка,11,м.Радивилів,Рівненська область,35500

3- відповідачу Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Ріненської області Державної податкової служби вул. Грушевського, 134,м.Дубно,Дубенський район,35600