Ухвала суду № 34248907, 10.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 р. Справа № 32782/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представника позивача Флистої Н.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Крос - 2003» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року у адміністративній справі №2а-2734/10/1970 за позовом Приватного підприємства «Крос - 2003» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Крос-2003» звернулось в суд із позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ від 09 серпня 2006 року №0000082306/3/ 49759 та від 09 серпня 2006 року №0000012306/3/49760.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2006 року позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000082306/3/49759 та №0000012306/3/49760 від 09 серпня 2006 року, прийняті Тернопільською ОДПІ, якими зменшено ПП «Крос-2003» суму бюджетного відшкодування на 72453,00 грн. та визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2604,00 грн. та 1302,00 грн. штрафних санкцій.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 травня 2007 року постанову господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2006 року скасовано частково та прийнято нову постанову якою позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000012306/3/49760 від 09 серпня 2006 року в повному обсязі. Податкове повідомлення-рішення №0000082306/3/49759 від 09 серпня 2006 року визнано нечинним в частині 40142,83 грн., в решті постанову залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-16111/07 від 08.07.2010 р. касаційну скаргу Тернопільської ОДПІ було задоволено частково. Постанову господарського суду Тернопільської області від 31.10.2006 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2007 р. в частині задоволених позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 09.08.2006 р. в частині 40142,83 грн. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції з підстав недослідження судами першої та апеляційної інстанцій всіх обставин, що мають значення для справи, а саме доказів, які б підтверджували достовірність відомостей наведених в податкових накладних та перевезення товарно-матеріальних цінностей. В іншій частині постанову господарського суду Тернопільської області від 31.10.2006 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2007 р. залишено без змін.

Судом першої інстанції розглядалась справа про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000082306/3/49759 від 09 серпня 2006 року лише в частині зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 40142,83 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав того, що податковим органом безпідставно зроблено висновок, що позивач, в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, оскільки ці суми підтверджуються відповідними податковими накладними, що підтверджують факти постачання товарно-матеріальних цінностей.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права. Вважає, що наявність податкової накладної продавця є достатнім та належним документальним підтвердженням права покупця на податковий кредит, а сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця на суму бюджетного відшкодування. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в частині зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 40142,83 грн.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив постанову суду першої скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Тернопільська ОДПІ провела виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Крос-2003» за період з 01 січня 2005 року по 31 рудня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 10160/23-452/32386985 від 17 травня 2006 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем, зокрема, підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, пункту 18 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, яке полягало у завищенні суми бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року на 72453,00 грн. та заниженні податку на додану вартість за вересень 2005 року на суму 2604,00 грн.

На підставі вказаного акту 09 серпня 2006 року Тернопільською ОДПІ, поряд з іншим, було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082306/3/49759, яким згідно підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшено ПП «Крос-2003» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 72453,00 грн., з яких 40142,83 грн. оскаржується позивачем.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у ПП «Крос - 2003» податкових накладних ПП «Багро», необхідних відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» для віднесення певних сум до податкового кредиту не є підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки податкові накладні виписані платником, який фактично не виступав продавцем товарів, зазначених в податкових накладних, не здійснював їх поставку та відвантаження, та, відповідно, не формував податкові зобов'язання.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

21 вересня 2005 року між ПП «Багро» (продавець) та ПП «Крос-2003» (покупець) було укладено договір постачання, відповідно до пункту 1.1 статті 1 якого продавець передає, а покупець приймає товар і оплачує його вартість на підставі накладних. На виконання умов вказаного договору ПП «Багро» надав позивачу накладну б/н від 23 вересня 2005 року та податкову накладну № 20 від 23 вересня 2005 року на суму 350222,05 грн. з ПДВ, сума податку на додану вартість у розмірі 58370,34 грн. по якій була включені останнім до складу податкового кредиту за вересень 2005 року. Оплату за вказану продукцію ПП «Крос-2003» було здійснено згідно платіжних доручень: № 1853 від 19 жовтня 2005 року в сумі 49450,00 грн., № 2002 від 25 листопада 2005 року в сумі 78220,00 грн., № 1808 від 12 жовтня 2005 року в сумі 45200,00 грн., № 1818 від 13 жовтня 2005 року в сумі 38500,00 грн., № 1778 від 07 жовтня 2005 року в сумі 35022,05 грн., № 1793 від 10 жовтня 2005 року в сумі 40000,00 грн. та № 1852 від 19 жовтня 2005 року в сумі 63830,00 грн.

Згідно пункту 3.2 статті 3 договору постачання від 21 вересня 2005 року, укладеного між ПП «Багро» та ПП «Крос-2003» доставка товару здійснюється силами покупця (ПП «Крос- 2003»).

В акті перевірки було встановлено, що в ході проведення перевірки ПП «Крос-2003» товарно-транспортних накладних по доставці матеріалів від ПП «Багро» не представило, тоді як ПП «Багро» не був власником переданого товару, а згідно отриманої інформації номенклатура товарів згідно податкової накладної №20 від 23 вересня 2005 року на реалізовані товари для ПП «Крос-2003» ПП «Багро» у постачальників не придбавалась.

Крім того, перевіркою також було встановлено, що ПП «Багро» не було власником переданого товару, а його постачальниками були: ТОВ «Мілвей», яке подавало останню звітність з податку на додану вартість до податкового органу за березень 2004 року, а після вказаного періоду звітність не подавалась; ТОВ «Лана-ЛТД», яке не звітує до податкового органу з 01 грудня 2004 року; ТОВ «Промрезерв-2004», яке не звітує до податкового органу з 01 вересня 2004 року; ТОВ «Спецтранс-2004», яке не звітує до податкового органу з 01 жовтня 2004 року; ТОВ «Промхімресурс-2004», яке не звітує до податкового органу з 01 серпня 2004 року; ТОВ «Про-Маркет», яке з дати державної реєстрації звітувало про відсутність фінансово-господарської діяльності, а з лютого 2005 року не звітує; ТОВ «Вістолон-2000», яке з дати державної реєстрації звітувало про відсутність фінансово-господарської діяльності, а з липня 2004 року не звітує; ТОВ «Універсал Про», яке з дати державної реєстрації звітувало про відсутність фінансово-господарської діяльності; ТОВ «Комерц-Трейд», яке з дати державної реєстрації звітувало про відсутність фінансово-господарської діяльності, а з січня 2005 року не звітує; ТОВ «Ферон-Т», яке з дати державної реєстрації звітувало про відсутність фінансово-господарської діяльності.

Також в акті перевірки вказано, що згідно пояснень директора ПП «Багро» документи фінансово-господарської діяльності втрачені під час пожежі, яка виникла 13 жовтня 2005 року в приміщенні, де вони зберігалися, за адресою: Підволочинський район, м. Скалат, вул. Коновальця, 36/а (акт про пожежу від 14 жовтня 2005 року, довідка РВУ МВС України в Тернопільській області від 17 жовтня 2005 року № 1339). При цьому також було зазначено, що органом податкової служби було направлено керівнику ПП «Багро» лист № 6187/23 від 26 жовтня 2005 року, яким зобов'язано останнього упродовж 10-денного терміну відновити втрачені документи.

Приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення податковий орган виходив з того, що попри наданні податкові накладні позивачу постачальники товарно-матеріальних цінностей у відповідному податковому періоді не декларували сплати ПДВ та до бюджету ПДВ не сплачували, перевезення будматеріалів не підтверджується відповідними накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей та товарно-транспортними накладними.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки податкового органу вірними, виходячи з наступного.

Згідно із пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону передбачено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх апорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пункту 1.4 статті 1 Закону (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

В ході проведення перевірки та судового розгляду, позивачем не було надано документів, які б підтверджували поставку та зберігання придбаного нею товару, тобто реальне виконання господарських операцій, зокрема такі документи як товарно - транспортні накладні, акти приймання - передачі товарів, книга доручень, документи які б засвідчували кількість та якість поставленої продукції, документи складського обліку поставлених товарів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскільки доказів фактичного постачання та отримання товару позивачем не надано, то є підстави вважати, що придбання таких товарів або послуг не відбулося.

Таким чином, оскільки товар ПП «Багро» не вироблявся та у своїх постачальників не придбавався, то поставка товару в розумінні п. 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» не відбувалась. Відсутність поставок будматеріалів також підтверджується ненаданням позивачем жодних товарно-транспортних документів.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Крос - 2003» - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року у адміністративній справі №2а-2734/10/1970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 15.10.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

С.М. Кузьмич