Постанова № 34248093, 19.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2013 р. об 11:15 Справа №2а-11301/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., ., при секретарі судового засідання Лоза М.С., за участю представника позивача - Салькова Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісопівденбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Ялті ГУ Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дісопівденбуд» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003572301 від 17.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на загальну суму 469199 грн.; податкового повідомлення-рішення №0003602301 від 17.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 276203 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з сумнівними контрагентами, а також висновку відповідача щодо нікчемності угод позивача з контрагентами, зробленого на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів.

Ухвалами суду від 15.10.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 08.11.2011 року призначена у справі судово-економічна експертиза та зупинено провадження по справі у зв'язку з призначенням експертизи до одержання її результатів.

Ухвалою суду від 29.07.2013 року провадження по справі поновлено з 07.10.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.10.2013 року відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Ялті ГУ Міндоходів в АР Крим.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 17.10.2013 року не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача у зв'язку з наявністю в матеріалах справи заперечень відповідача на позов (т. 1 а.с. 121-128).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, письмові заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований як юридична особа, ідентифікаційний код 31592829 (т. 1 а.с. 11-12).

Видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво житлових і нежитлових будівель; діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; організування інших видів відпочинку та розваг; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; купівля та продаж власного нерухомого майна; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (т. 1 а.с. 11).

Посадовими особами податкового органу проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ 32468182), ТОВ «Бренд Строй» (код за ЄДРПОУ 36165567), ПП «Комманд» (код за ЄДРПОУ 37081766), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36693441), за період з 01.01.09 по 31.03.11.

За результатами перевірки складено акт від 29.08.2012 року №1224/22-01/31592829/150 (далі - Акт) (т. 1 а.с. 17-39).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п. 1.31, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3, ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами та доповненнями, в результаті чого заниження податку на прибуток за 2010 рік в сумі 37931 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 421784 грн.

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 за №2756-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого заниження ПДВ на загальну суму 276047 грн., у тому числі: за листопад 2010 року в сумі 308 грн., за грудень 2010 року в сумі 312 грн., за січень 2011 року в сумі 17482 грн., за лютий 2011 року в сумі 155206 грн., за березень 2011 року в сумі 102739 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0003602301 від 17.09.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 276203 грн. (у тому числі 276047 грн. за основним платежем та 156 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0003572301 від 17.09.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 469199 грн. (у тому числі 459715 грн. за основним платежем та 9484 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. 1 а.с. 41,43).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток, податком додану вартість за період 01.01.2009 року по 31.03.2011 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом III цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, а Розділом V цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на додану вартість.

В п. 1 Розділу XIX Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ III цього Кодексу набирає чинності 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі -Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону №334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з п.п.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону №334 під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі. (п.п .8.1.2. п. 8.1 ст. 8 Закону №334).

Відповідно до п.п.8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону №334 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Норми аналогічного змісту встановлено й розділом IV Податкового кодексу України,, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону № 168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст.198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168 у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду". Починаючи з 01.01.2011р. згідно п.199.1 ст.199 розділу V Податкового кодексу України діє аналогічна норма: "У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях".

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Під час розгляду справи судом перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів для формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» 04.01.2011 року було укладено договір субпідряду №25, відповідно до умов якого субпідрядник приймає зобов'язання по виконанню робіт, передбачених цим договором на будівництво «Реконструкція з розширенням багатоквартирного жилого дому №27 по вул. Садова в м. Ялта» відповідно до проектно-кошторисної документації та у строки, передбачені цим договором (т. 1 а.с. 236-239).

На підставі цього договору ТОВ «Бренд Строй» було видано податкові накладні №227 від 21.02.2011 року на суму 780997,60 грн., у тому числі ПДВ 130166,27 грн., №389 від 28.02.2011 року на суму 150238,40 грн., у тому числі ПДВ 25039,73 грн., №78 від 17.03.2011 року на суму 500000,00 грн., у тому числі ПДВ 83333,33 грн., №130 від 25.03.2011 року на суму 116434,00 грн., у тому числі ПДВ 19405,67 грн. (т.1 а.с. 249, 250, т. 2 а.с. 1, 2).

Отримання податкових накладних підтверджується реєстрами виданих та отриманих накладних (т. 2 а.с. 156, 157, 176, 177), що відображено в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість у податковому кредиті (т. 2 зв.бік а.с. 164).

Виконання робіт підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та витрат за січень, лютий та березень 2011 року (т. 1 а.с. 246-248).

Оплата здійснювалась шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача, а також карткою рахунку 631 (т. 2 а.с. 88, 92, 93, 170-172).

04.01.2011 року між позивачем та КП «Альянс» було укладено договір поставки №25/981, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця будівельні матеріали на суму 103000,80 грн. (т. 2 .а.с. 3).

На підставі цього договору КП «Альянс» було видано видаткові накладні №4735 від 20.12.2010 року на суму 178350,00 грн., у тому числі ПДВ 29725,00 грн., №104 від 17.01.2011 року на суму 103000,08 грн., у тому числі ПДВ 17166,68 грн. (т. 2 а.с. 8, 10).

Позивач отримав від КП «Альянс» податкові накладні №4735 від 20.12.2010 року на суму 178350,00 грн., у тому числі ПДВ 29725,00 грн.№104 від 17.01.2011 року на суму 103000,08 грн., у тому числі ПДВ 17166,68 грн. (т. 2 а.с. 9, 122).

Отримання податкової накладної підтверджується реєстром виданих та отриманих накладних (т. 2 а.с. 117, 134), що відображено в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість у податковому кредиті (т. 2 а.с. 125, 141).

Оплата здійснювалась шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача, а також карткою рахунку 631 (т 2 а.с 81, 83, 88, 91, 126).

Також, у перевіряємий період позивач мав відносини з ПП «Комманд», що підтверджується видатковими накладними б/н від 16.11.2010 року на суму 1850,40 грн., у тому числі ПДВ 308,40 грн., №1979 від 17.12.2010 року на суму 1870,00 грн., у тому числі ПДВ 311,67 грн., №73 від 19.01.2011 року на суму 1890,00 грн., у тому числі ПДВ 315,00 грн. (т. 2 а.с. 15-17).

На підставі зазначених видаткових накладних ПП «Комманд» видало податкові накладні №1484 від 16.11.2010 року на суму 1850,40 грн., у тому числі ПДВ 308,40 грн., №1979 від 17.12.2010 року на суму 1870,00 грн., у тому числі ПДВ 311,67 грн., №73 від 19.01.2011 року на суму 1890,00 грн., у тому числі ПДВ 315,00 грн. (т. 2 а.с. 18-20).

Отримання податкових накладних підтверджується реєстром виданих та отриманих накладних (т. 2 зв.бік а.с. 103, 117, 134), що відображено в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість у податковому кредиті (т. 2 а.с. 110, 125, 141).

Оплата здійснювалась шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача, а також карткою рахунку 631 (т. 2 а.с. 81, 84, 88, 90, 111, 127).

Придбані товари та роботи були використані позивачем у власній господарській діяльності, з метою виконання умов договору будівельного підряду №17/08/09 від 17.08.2009 року, укладеного між позивачем та «Евробуд-ВП» на реконструкцію з розширенням жилого будинку за адресою: м. Ялта, вул. Садова 27, відповідно до умов якого генпідрядник виконує власними та залученими силами всі, затверджені замовником роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, здає по акту замовнику розпорядженні ним роботи та об'єкт будівництва в обумовлені терміни, бере участь у здачі об'єкта Держкомісії, ліквідує недоробки і дефекти, які виникли не з вини замовника, виявлені в ході приймання робіт і в гарантійні терміни (т. 1 а.с. 145-151), що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за січень, лютий та березень 2011 року (т. 2 а.с. 143-146, 166-169, 187-188).

Досліджені під час розгляду справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача мають всі необхідні реквізити, повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні".

З метою визначення правомірності відображення позивачем у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій по взаємовідносинам з КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд», судом також були з'ясовані обставини щодо наявності у контрагентів цивільної дієздатності.

Так, згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи названі вище контрагенти зареєстровані як юридичні особи та не перебувають у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Юридична особа є такою, що припинилася, лише з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (п. 2 ст. 33 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755).

На підставі вказаного судом встановлено, що контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Отже, у відповідності до положень Закону України "Про податок на додану вартість" названі вище контрагенти мали право на складення податкових накладних.

Підсумовуючи зазначене вище, суд зазначає, що наданими позивачем доказами, висновками проведеної у справі судово-економічної експертизи підтверджується фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд» їх оплата та подальше використання у господарській діяльності.

Відтак, під час розгляду справи спростовано висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за зазначеними правочинами.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд» були реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток за 2010 рік в сумі 37931 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 421784 грн.

А у зв'язку з тим, що КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд» зареєстровані як юридичні особи та не перебувають у процесі припинення, то й висновки відповідача про заниження податку на додану вартість на загальну суму 276047 грн., у тому числі: за листопад 2010 року в сумі 308 грн., за грудень 2010 року в сумі 312 грн., за січень 2011 року в сумі 17482 грн., за лютий 2011 року в сумі 155206 грн., за березень 2011 року в сумі 102739 грн. суд вважає необґрунтованими та помилковими.

Позиція ДПІ щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та контрагентами (КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд») сформована на підставі висновків Актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки» №29/22/36165567 від 06.04.2012 року, №36/22/32468182 від 11.04.2012 року, №32/22/37081766 від 06.04.2012 року.

Такі факти як відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата ним відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника (покупця) та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди. Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб". Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зазначеної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 16.05.2012 року по справі №К-9991/6724/12, від 17.07.2012 року №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 року №К-15283/09 ВАСУ ; від 24.01.2013 року по справі №К-20928/10.

Вищий адміністративний суд України у Постанові від 03.04.2013 року по справі №К/9991/32753/12 дотримується наступної думки: "Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат і з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою".

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у контрагентів (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 року по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 року по справі №К-26345/10, від 13.01.2011 року по справі №К-28642/10, від 23.11.2011 року по справі №К/9991/49204/11).

На підставі викладеного суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами, а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач, при проведенні господарських операцій зі своїми постачальниками, оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Враховуючи викладене, матеріалами справи спростовано висновки перевірки про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 459715 грн.; заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 276047 грн. по правочинах, здійснених з контрагентами КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд».

Отже, збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 276203 грн. (у тому числі 276047 грн. за основним платежем та 156 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), визначене у податковому повідомленні-рішенні №0003602301 від 17.09.2012 року; збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 469199 грн. (у тому числі 459715 грн. за основним платежем та 9484 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), визначене у податковому повідомленні-рішенні №0003572301 від 17.09.2012 року суперечить матеріалам справи та діючому законодавству.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій у спірних податкових повідомленнях-рішеннях обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 17.09.2012 року №0003602301 та №0003572301 визнаються протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2500 грн. (Дві тисячі п'ятсот гривень).

Відповідно до пп. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 17.10.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 22.10.2013 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби №0003602301 від 17.09.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Дісопівденбуд» (ідентифікаційний код 31592829) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 276203 грн. (у тому числі 276047 грн. за основним платежем та 156 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби №0003572301 від 17.09.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Дісопівденбуд» (ідентифікаційний код 31592829) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 469199 грн. (у тому числі 459715 грн. за основним платежем та 9484 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісопівденбуд» (ідентифікаційний код 31592829) судовий збір у розмірі 2500 грн. (Дві тисячі п'ятсот гривень) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті ГУ Міндоходів в АР Крим).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.