Рішення № 34247264, 15.10.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

15.10.2013 року

Справа № 127/22575/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря Пророк О. С.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось ПАТ «Універсал Банк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.08.2008 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL77280, відповідно до якого банк надав останній кредит у сумі 7 500, 00 гривень. Відповідно до п. 1.1, 2.2. договору, додатку № 1 до договору, проценти нараховуються на щомісячній основі на суму несплаченого щоденного залишку кредиту, а саме 38, 60 % річних. Відповідно до п. 2.3. договору, додатку № 1 до договору за користування кредитом понад встановлений строк встановлюється підвищена процентна ставка у розмірі 115, 80 % річних. Станом на 19.08.2013 року заборгованість відповідача становить 17 602, 93 гривень, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 6 882, 52 гривень, відсотки - 6 173, 23 гривень, підвищені відсотки - 4 547, 18 гривень.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 17 602, 93 гривень.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. В прохальній частині позовної заяви представник позивача зазначив про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судовому засіданні позов визначала частково, а саме в сумі 6 882, 52 гривень. Суму заборгованості по відсотках відповідач не визнала і просила зменшити нарахування відсотків.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

15.08.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL77280, відповідно до якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 7 500, 00 гривень до 20.07.2013 року із сплатою 38, 6 % річних. (а.с. 7-13)

Додатком № 1 до кредитного договору було визначено між сторонами договору індивідуальні умови надання та погашення кредиту, а додатком № 2 - графік щомісячних платежів, супутні витрати позичальника. (а.с. 13-15)

Згідно п. 1.1. кредитного договору № CL77280 від 15.08.2008 року кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти у сумі та на умовах, визначених у цьому договорі, додатку 1 та додатку 2, а позичальник зобов'язується погасити кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором, додатком 1 та додатком 2.

Пунктом 2.3. кредитного договору передбачено нарахування підвищеної процентної ставки у випадку прострочення оплати суми основної заборгованості протягом перших трьох днів з дати прострочення сплати суми основного боргу. Додатком № 1 до цього кредитного договору визначено розмір підвищеної процентної ставки - 115, 8 %.

15.08.2008 року, згідно меморіального ордера, відповідачем отримано кредит в сумі 7 500, 00 гривень, що також підтверджується випискою з особового рахунку відповідача та заявою на видачу готівки. (а.с. 16-17, 23)

Згідно Статуту Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», банк є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний», який було перейменовано на Відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк». (а.с. 28)

Статтею 5 кредитного договору № CL77280 від 15.08.2008 року сторонами договору визначено умови погашення кредиту і сплати процентів.

Відповідач в судовому засіданні визнала отримання вимоги позивача про погашення заборгованості по кредитному договору. Враховуючи неможливість належного виконання зобов'язань по кредитному договору між позивачем та відповідачем 28.03.2012 року було укладено угоду про припинення зобов'язань за договором № CL77280 від 15.08.2008 року. (а.с. 38-40)

Згідно п. 1 вище зазначеної угоди сторони визнали, що станом на 28.03.2012 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 (без врахування суми неустойки) перед кредитором за кредитним договором № CL77280 від 15.08.2008 року становить 18 002, 94 гривень. Підписанням цієї угоди сторони погодили можливість припинення зобов'язань позичальника за основним договором за умови повного виконання всіх зобов'язань позичальника визначених п. 2.1.- п. 2.4. цієї угоди.

Відповідно до п. 3 угоди про припинення зобов'язань від 28.03.2012 року прощення боргу вважається таким, що відбулось, лише після фактичного виконання позичальником умов, передбачених п.п. 2, 2.1. - 2.4. цієї угоди, та з моменту підписання акту обома сторонами заборгованість позичальника за основним договором у сумі, зазначеній в акті, вважається погашеною шляхом прошення кредитором такої заборгованості позичальником, та позичальник вважається таким що виконав в повному обсязі свої зобов'язання за основним договором. У випадку прострочення позичальником сплати хоча б одного платежу та/або неналежного виконання ним своїх зобов'язань згідно п. 2.1. цієї угоди, з першого дня такого прострочення та/або неналежного виконання автоматично втрачають свою чинність п.п. 2, 2.1. - 2.4. цієї угоди, а інші умови цієї угоди та основного договору зберігають свою чинність протягом строку дії основного договору, а позичальник зобов'язується виконувати свої зобов'язання за основним договором в повному обсязі і надалі.

Однак, відповідачем було порушено умови угоди про припинення зобов'язань від 28.03.2012 року: позичальник порушила графік платежів, що було визнано ОСОБА_1 в судовому засіданні. Відповідно, враховуючи умови п. 3 угоди про припинення зобов'язань від 28.03.2012 року, п.п. 2, 2.1. - 2.4. цієї угоди втратили свою чинність.

Згідно розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем, наданим ПАТ «Універсал Банк», станом на 19.08.2013 року відповідач має заборгованість за кредитним договором № CL77280 від 15.08.2008 року в розмірі 17 602, 93 гривень, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 6 882, 52 гривень, відсотки - 6 173, 23 гривень, підвищені відсотки - 4 547, 18 гривень. (а.с. 15-16)

Судом перевірено розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем і встановленого його відповідність умовам кредитного договору № CL77280 від 15.08.2008 року. При цьому судом враховано, що позивачем правомірно нараховано підвищені відсотки за користування кредитом, оскільки договір укладено сторонами на власний розсуд із дотриманням вимог чинного законодавства на той час. Тому, суд вважає, що підвищення відсотків за користування кредитом, в дану випадку, не є односторонньою зміною умов договору, оскільки в договорі чітко визначено обставини, за якими застосовується інша процентна ставка та її розмір.

Судом встановлено неналежне виконання умов кредитного договору № CL77280 від 15.08.2008 року ОСОБА_1

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 15.08.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL77280, відповідно до якого банк надав останній кредит у сумі 7 500, 00 гривень строком до 20.07.2013 року. Відповідач отримала кошти в кредит, зобов'язувалась повернути їх, сплатити проценти, на умовах визначених договором, але взяті на себе зобов'язання не виконала, що підтверджується доказами, наданими позивачем.

Предметом виконання як невід'ємним елементом виконання договору є ті конкретні суб'єктивні права і конкретні юридичні обов'язки для набуття, здійснення і виконання яких конкретні суб'єкти права вступають в конкретні правовідносини і, відповідно, до вимог норми права, що реалізується, вчиняються належні правомірні дії.

Клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих відсотків не підлягає задоволенню, оскільки положення ч. 3 ст. 551 ЦК України може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з умовами кредитного договору, які мають іншу правову природу, тобто до процентів за користування кредитними коштами. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, оскільки, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача згідно кредитного договору № CL77280 від 15.08.2008 року загальної суми заборгованості в розмірі 17 602, 93 гривень, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 6 882, 52 гривень, відсотки - 6 173, 23 гривень, підвищені відсотки - 4 547, 18 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 229, 40 гривень.

Враховуючи наведене, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 15, 16, 192, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 536, 610, 611, 612, 627, 629, ч. 1 ст. 1046, ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ч. 1-ч. 2 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, ч. 1 ст. 64, ст.ст. 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (р/р № 29093000203333 в ПАТ «Універсал Банк», м. Київ, МФО 322001, код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19) заборгованість за кредитним договором № CL77280 від 15.08.2008 року в сумі 17 602 (сімнадцять тисяч шістсот дві) гривні 93 копійки та судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: