Рішення № 34245328, 08.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р.Справа № 922/2939/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ АФ "Астарта", смт. Козача Лопань до ТОВ "Богодухівський молзавод", м. Богодухів про стягнення коштів за участю :

Представник позивача - Камінська А.А., дов. б/н від 01.07.2013 р.

Представник відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Астарта" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" про стягнення основної заборгованості у розмірі 101076,09 грн., інфляційних втрат у розмірі 303,13 грн. та 3% річних у розмірі 2013,68 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань з оплати поставленої продукції.

В письмових поясненнях від 11.09.2013 р. вх. № 33075 позивач просив суд стягнути з відповідача 101076,09 грн. основної заборгованості, 3% річних в розмірі 1891,25 грн. та інфляційні втрати в розмірі 425,56 грн., при цьому загальний розмір позовних вимог не змінився.

Виходячи із змісту вказаних пояснень, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд розцінює їх як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Суд встановив, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат не суперечить чинному законодавству України, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів та підписана повноважним представником.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач наданим йому диспозитивним правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.спр. 91, 101, 128).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

ТОВ Агрофірма «Астарта» (позивач) в період з 31 січня 2012 року по 27 листопада 2012 року постачало, а ТОВ "Богодухівський молзавод" (відповідач) приймало товар (молоко).

Позивач стверджує, що за вказаний період він поставив відповідачу товар на загальну суму 1 074 120,91 грн., втім останній розрахувався за отриманий товар не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 101 076,09 грн.

Позивач, враховуючи прострочення відповідачем оплати отриманого товару, на підставі ст. 625 ЦК України нарахував останньому 3% річних в розмірі 1891,25 грн. та інфляційні втрати в розмірі 425,56 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши правову природу взаємовідносин між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що між ними було у спрощеній формі укладено договір поставки товару, відповідно до якого позивач є постачальником, а відповідач - покупцем.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання вказаних положень позивач в період з 31 січня 2012 року по 27 листопада 2012 року поставив, а відповідач прийняв товар (молоко) на загальну суму 1 074 120,91 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними та довіреностями (арк.спр. 13-24, 131-153).

Підписання відповідачем вказаних вище видаткових накладних фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин між позивачем та відповідачем, та є підставою виникнення у останнього обов'язку щодо здійснення розрахунків з позивачем за отриманий товар.

Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, враховуючи те, що сторонами в договірному порядку або законодавчим актом не передбачено строк оплати вартості отриманого товару, то застосуванню підлягає положення ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Як стверджує позивач, відповідач станом на момент розгляду даної справи не розрахувався за наступними накладними:

- № 14/10 від 31.10.2012 р. на суму 51396,92 грн., строк оплати по якій настав 01.11.2012 р.

- № 29/11 від 27.11.2012 р. на суму 54887,72 грн., строк оплати по якій настав 28.11.2012 р.

При цьому, позивач стверджує, що за накладною № 14/10 від 31.10.2012 р. заборгованість відповідача становить 46188,37 грн. (з урахуванням оплати платіжним доручення від 21.01.2013 р. в розмірі 5208,55), а загальний розмір заборгованості по обох накладних - 101 076,09 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази оплати вказаної вище суми загальної заборгованості частково або в повному обсязі.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив виконання грошового зобов»язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару, а від так і про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 101 076,09 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦГ України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов»язання щодо оплати вартості поставленого позивачем товару, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість в цілому позовних вимог в частині стягнення 3% та інфляційних втрат.

Втім, перевіривши розмір нарахованих штрафних санкцій суд встановив, що позивач завищив їх загальний розмір, оскільки здійснив їх обчислення не по кожній накладній окремо, а на загальну суму заборгованості по обох накладних, а також не врахував, що нарахування штрафних санкцій (відповідно до ст.ст. 253-255 ЦК України) здійснюється з наступного дня, коли зобов»язання мало бути виконане.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що 3% річних підлягають стягненню в розмірі 1852,34 грн. в наступному співвідношенні за видатковими накладними:

- № 14/10 від 31.10.2012 р. на суму 51396,92 грн. за період з 02.11.2012 р. по 21.01.2013 р. - в розмірі 342,18 грн.

на залишок заборгованості в розмірі 46188,37 грн. за період з 21.01.2013 р. по 22.06.2013 р. - в розмірі 580,83 грн.

- № 29/11 від 27.11.2012 р. на суму 54887,72 грн. за період з 29.11.2012 р. по 22.06.2013 р. - в розмірі 929,33 грн.

Інфляційні втрати підлягають стягненню в розмірі 373,74 грн., в наступному співвідношенні за видатковими накладними:

- № 14/10 від 31.10.2012 р. на суму 51396,92 грн. за період з 02.11.2012 р. по 21.01.2013 р. - в розмірі 154,19 грн.

на залишок заборгованості в розмірі 46188,37 грн. за період з 21.01.2013 р. по 01.06.2013 р. - інфляційне збільшення не відбулося.

- № 29/11 від 27.11.2012 р. на суму 54887,72 грн. за період з 29.11.2012 р. по 01.06.2013 р. - в розмірі 219,55 грн.

Здійснюючи вказані вище розрахунки при визначенні початкової дати, суд керувався положеннями ст.ст. 253-255, 692 ЦК України, кінцеві дати нарахування визначені відповідно до розрахунку позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. Даною нормою визначено, що судовий збір при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2066,05 грн.

З огляду на наведене вище, відповідно до ст.ст. 175, 181 ГК України, ст.ст. 253, 255, 625, 692, 712 ЦК України та керуючись ст.ст. ст.ст. 1, 3-4, 4, 32, 33, 36, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богодухівський Молзавод» (62103, Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів, провулок Харківський, будинок 6, код ЄДРПОУ 36537542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Астарта» (62310, Харківська область, Дергачівський район, смт. Козача Лопань, вул.. Ворошилова, будинок 1, код ЄДРПОУ 31618993) грошові кошти в розмірі 103 302,17 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 101 076,09 грн., інфляційні втрати у розмірі 373,74 грн. та 3% річних у розмірі 1852,34 грн., а також судовий збір в розмірі 2066,05 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 10.10.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.