Постанова № 34245306, 15.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року Справа № 5021/890/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:прокурора Романов Р.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачаМарку А.Г. - довіреність від 15.07.2013 р. відповідачівСтеценко Т.М. - довіреність від 16.01.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"на постановувід 24.07.2013 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 5021/890/12 господарського суду Сумської областіза позовомКонотопського транспортного прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Сумській області, Служби автомобільних доріг у Сумській областідо 1) Глухівської районної державної адміністрації 2) Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"провизнання недійсним договору оренди землі та повернення її в натуріВ С Т А Н О В И В :

У червні 2012 року Конотопський транспортний прокурор Сумської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Сумській області та Служби автомобільних доріг у Сумській області звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Глухівської районної державної адміністрації та ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації № 206 від 10.05.2006 р.;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 22.05.2006 р. між Глухівською райдержадміністрацією та ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп";

- застосування наслідків недійсності договору та зобов'язання ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звільнити земельну ділянку площею 0,01га, розташовану на території Сопицької сільської ради Глухівського району;

- зобов'язання Глухівську РДА повернути Службі автомобільних доріг у Сумській області земельну ділянку площею 0,01га, розташовану на території Сопицької сільської ради Глухівського району.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на статті 116, 122, 142, 149 Земельного кодексу України, статті 203, 215 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що на підставі оспорюваного розпорядження райдержадміністрації між відповідачами 22.05.2006 р. було укладеного договір оренди земельної ділянки площею 0,01 га на території Сопицьокї сільської ради, яка згідно акта про право постійного користування перебуває в постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Сумській області, яка в свою чергу не надавала дозволу на вилучення земельної ділянки з постійного користування.

Прокурор також зазначав, що в силу частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, вилучення земельних ділянок наданих у постійне користування, та надання у користування земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, із земель державної власності для потреб, пов'язаних із здійсненням комерційної діяльності, не входить до компетенції районної державної адміністрації.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.08.2012 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги прокурора задоволені, в редакції, викладеній у позовній заяві.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2013 р. рішення господарського суду Сумської області та постанова Харківського апеляційного господарського скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції з посиланням на залишення судами поза увагою, зокрема, статут Служби автомобільних доріг в Сумській області, норм законодавства на предмет того, хто має погоджувати вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування Службі автомобільних доріг в Сумській області, а також відсутність доказів на підтвердження наявності відповідних повноважень Фокіна О.В., яким підписано з боку Служби автомобільних доріг акт про погодження меж земельної ділянки, акт вибору та обстеження земельної ділянки та висновок.

Під час нового розгляду справи Конотопський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері подав суду уточнення позовних вимог, та просив суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації №206 від 10.05.2006 р.;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,01 га, розташованої на території Сопицької сільської ради Глухівського району Сумської області, укладений 22.05.2006 р. між Глухівською районною державною адміністрацією та Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуаранс Груп";

- зобов'язати ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуаранс Груп" звільнити земельну ділянку площею 0,01 га, розташовану на території Сопицької сільської ради Глухівського району Сумської області та повернути її Службі автомобільних доріг у Сумській області.

Прокурор звертав увагу на відсутність у Глухівської районної державної адміністрації, в силу частини 3 статті 122 та пунктів 5, 6 статті 149 Земельного кодексу України, повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, а відтак і перевищення райдержадміністрацією повноважень при прийнятті розпорядження № 206 від 10.05.2006 р., на підставі якого укладено оспорюваний договір.

Крім того, прокурор наголошував на тому, що Службою автомобільних доріг в Сумській області, якій 25.01.2001 р. Сопицькою сільською радою Глухівського району Сумської області було видано державний акт на право постійного користування землею для розміщення державної магістральної автомобільної дороги, заяви про добровільну відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою не надавалось, як й не надавалось згоди на вилучення спірної земельної ділянки, що передбачено статтею 149 Земельного кодексу України.

При цьому, твердження відповідача стосовно отримання погодження Служби автомобільних доріг в Сумській області не відповідає дійсності, оскільки висновок про погодження відведення земельної ділянки, на який посилаються відповідачі, підписаний працівником філії "Глухівська дорожно - експлуатаційна дільниця" ДП "Сумський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Фокіним О.В., та скріплений кутовим штампом цього підприємства, проте, Фокін О.В. не був наділений, тобто не мав повноважень на розпорядження майном, яке належить Службі автомобільних доріг в Сумській області.

Служба автомобільних доріг в Сумській області та Державна інспекції сільського господарства в Сумській області у поясненнях просили позовні вимоги задовольнити вказуючи на прийняття розпорядження та укладення договору райдержадміністрацією за відсутності відповідних повноважень, а також наголошуючи на вилученні земельної ділянки у постійного землекористувача за відсутності його згоди.

Глухівська районна державна адміністрація у відзиві на позовну заяву просила відмовити у її задоволенні вказуючи на необґрунтованість доводів про відсутність погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, оскільки висновок Служби автомобільних доріг у Сумській області від 02.02.2006 р., яким погоджується відведення земельної ділянки і є згодою, тобто землекористувачем було погоджено передачу частини земельної ділянки.

ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, вказувало на пропуск позивачами строку позовної давності, на отримання підприємством всіх необхідних дозволів, у тому числі від Служби автомобільних доріг у Сумській області, а також вказувало на те, що в межах справи № 5021/498/12 господарським судом за аналогічним позовом Сумському транспортному прокурору відмовлено у позові про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку, що, на думку відповідача, свідчить про чинність і законність оспорюваного договору оренди землі від 22.05.2006 р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.05.2013 р. (суддя Коваленко О.В.) позовні вимоги задоволені, а саме:

- визнано незаконним та скасувано розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації № 206 від 10.05.2006 р. "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок Глухівській районній державній адміністрації для подальшого надання в оренду на конкурентних засадах для комерційного використання на території Сопицької та Соснівської сільських рад";

- визнано недійсним договір оренди землі, укладений 22.05.2006 р. між Глухівською районною державною адміністрацією та Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуаранс Груп";

- зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуаранс Груп" звільнити земельну ділянку площею 0,01 га, розташовану на території Сопицької сільської ради Глухівського району Сумської області та повернути її Службі автомобільних доріг у Сумській області.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог встановивши, зокрема, що Глухівська райдержадміністрація прийнявши розпорядження № 206 від 10.05.2006 р. щодо передачі земельної ділянки для комерційного використання, що не відповідає меті надання земельних ділянок в оренду чи в користування в порядку частини 3 статті 122 Земельного кодексу України, перевищила свої повноваження щодо вилучення земельної ділянки з постійного користування Служби автомобільних доріг України у Сумській області, порушивши приписи статті 149 вказаного Кодексу.

За апеляційною скаргою ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуаранс Груп" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Бондаренко В.П., Ільїн О.В., Россолов В.В.) переглянувши рішення господарського суду Сумської області від 16.05.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 24.07.2013 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуаранс Груп" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що судами безпідставно не були взяті до уваги доводи відповідача про пропуск прокурором строку позовної давності, а також залишенням поза увагою наявності судових рішень у справі № 5021/498/12 предметом спору у якій були це ж саме розпорядження райдержадміністрації № 206 від 10.05.2006 р. та договір оренди землі від 22.05.2006 р., укладений між відповідачами, за результатами розгляду якої суди відмовили прокурору у задоволенні позовних вимог та встановили отримання товариством всіх необхідних дозволів та винесення розпорядження райдержадміністрацією законно.

Заявник касаційної скарги зазначає також, що власником землі, якому надано право на володіння, розпорядження та користування майном, є Сопицька сільська рада, яка і розпорядилась земельною ділянкою шляхом погодження розміщення об'єкту ПТА "СУК Княжа Вієнна Іншуаранс Груп", при цьому, Служба автомобільних доріг отримала спірну земельну ділянку у користування.

Висновки судів стосовно того, що спірна земельна ділянка надана товариству для комерційного використання, на думку скаржника, не в повній мірі відповідають дійсності, оскільки товариством здійснюється діяльність для задоволення потреб громади. При цьому, перелік будівництва об'єктів з обслуговування жителів громади не є вичерпним, а відтак продаж полісів страхування здійснюється в першу чергу для задоволення потреб жителів територіальної громади, а відповідно до пункту в) частини 3 статті 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі, тощо).

У відзиві на касаційну скаргу Конотопська прокуратура з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення у даній справі залишити без змін вказуючи на те, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 25.01.2001 р. користувачем земельної ділянки є Служба автомобільних доріг у Сумській області, якою, як правильно було встановлено судами, погодження на вилучення частини земельної ділянки не надавалось, а Глухівською райдержадміністрацією, в порушення пунктів 5-6 статті 149 Земельного кодексу України, виданим оспорюваним розпорядженням було перевищено свої повноваження щодо вилучення земельної ділянки.

Крім того, прокурор зауважив, що предметом спору у даній справі є оскарження розпорядження голови Глухівської райдержадміністрації № 206 від 10.05.2006 р. та визнання недійсним договору, в той час, як у справі № 5021/498/12, на яку посилається відповідач, розглядались вимоги Сумського транспортного прокурора в особі Служби автомобільних доріг про визнання недійсним договору та вчинення певних дій. При цьому, як було встановлено судом апеляційної інстанції, предметом спору у справі № 5021/498/12 була земельна ділянка під іншим кадастровим номером.

Служба автомобільних доріг у Сумській області у відзиві на касаційну скаргу також просила залишити її без задоволення наголошуючи на тому, що всупереч статті 141 Земельного кодексу України оспорюване розпорядження Глухівської райдержадміністрації № 206 не містить підстав припинення права користування земельною ділянкою, в той час як землекористувач - Служба автомобільних доріг у Сумській області не надавала (і не могла надати відповідно до Положення про Службу автомобільних доріг у Сумській області) згоди на вилучення земельної ділянки з постійного користування і не надавала заяви про добровільну відмову від права постійного користування землею, а Фокін О.В., яким підписані надані відповідачами на підтвердження наявності погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки документи, не мав жодних повноважень на підписання від імені Служби будь - яких юридичних документів, в тому числі й погодження щодо вилучення земельної ділянки.

Служба автомобільних доріг у Сумській області зазначала, що в матеріалах справи містяться докази, а саме довідки, надані філією ДП "Сумський облавтодор", з яких вбачається, що в період підписання Фокіним О.В. "згоди" від імені Служби автомобільних доріг, останній перебував на посаді головного інженера філії "Глухівська ДЕД" ДП "Сумський облавтодор", яка в свою чергу не є структурною відокремленою частиною і не перебуває у підпорядкуванні Служби автомобільних доріг у Сумській області, а є сторонньою організацією, якій довіреності на будь - які дії та повноваження Службою не надавались.

Крім того, як зазначив позивач, спірним розпорядженням в порушення частини 3 статті 122 Земельного кодексу України, райдержадміністрацію передано земельну ділянку для комерційного використання, про що зазначено в тексті самого розпорядження, що не відповідає меті надання земельних ділянок в порядку вказаної норми, а також передано земельну ділянку для розміщення пункту по наданню страхових послуг, а не для будівництва об'єкту, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади району, тобто райдержадміністрацією при прийнятті розпорядження, на підставі якого в подальшому було укладено спірний договір, перевищено повноваження, надані законом.

Державна інспекція сільського господарства в Сумській області у відзиві на касаційну скаргу просила відмовити у її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін посилаючись на обставини та підстави, аналогічні тим, що викладені у відзивах на касаційну скаргу прокурором та Службою автодоріг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідно до рішення 13 сесії 23 скликання Сопицької сільської ради народних депутатів від 10.11.2000 р. Адміністрації автомобільних доріг в Сумській області (Службі автомобільних доріг в Сумській області) згідно державного акта на право постійного користування землею серії СМ № 0033 від 25.01.2001 р., було надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 8,2572 га для розміщення Державної магістральної автомобільної дороги М-02 Кіпті-Глухів-Бачівськ.

10.05.2006 р. розпорядженням голови Глухівської районної державної адміністрації № 206 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для надання в оренду на конкурентних засадах для комерційного використання за рахунок земель державної власності, що знаходяться в постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Сумській області біля прикордонного пункту - пропуску "Бачівськ" на території Сопицької сільської ради за межами населеного пункту та за рахунок земель державної власності, що знаходяться в постійному користуванні служби автомобільних доріг у Сумській області прикордонного пункту-пропуску "Катеринівка" на території Сопицької сільської ради за межами населеного пункту.

Пунктом 2 вказаного розпорядження райдержадміністрації припинено право користування земельною ділянкою Службі автомобільних доріг у Сумській області, загальною площею 0,01 га, розташованої біля прикордонного пункту-пропуску "Бачівськ" на території Сопицької сільської ради за межами населеного пункту, та загальною площею 0,005 га, розташованої біля прикордонного пункту-пропуску "Катеринівка", на території Соснівської сільської ради за межами населеного пункту, які перебували в постійному користуванні.

22.05.2006 р. на підставі розпорядження № 206, між Глухівською районною державною адміністрацією та ЗАТ "Українська страхова компанія Княжа" (ПАТ "Українська Страхова компанія "Княжна Вієнна Іншуранс Групп") було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення для комерційного використання, яка розташована на території Сопицької сільської ради за межами населеного пункту, біля прикордонного пункту-пропуску «Бачівськ», Глухівського району Сумської області. В оренду надано земельну ділянку площею 0,01 га строком на 10 років.

Спірна земельна ділянка була передана ПАТ "УСК Княжа" відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 26.05.2006 р.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Конотопського транспортного прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Сумській області та Служби автомобільних доріг у Сумській області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації № 206 від 10.05.2006 р., визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 22.05.2006 р. та зобов'язати ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуаранс Груп" звільнити земельну ділянку з поверненням її Службі автомобільних доріг у Сумській області, посилаючись на відсутність у Глухівської районної державної адміністрації, в силу частини 3 статті 122 та пунктів 5, 6 статті 149 Земельного кодексу України, повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, перевищення райдержадміністрацією повноважень при прийнятті розпорядження № 206 від 10.05.2006 р., на підставі якого укладено оспорюваний договір, а також відсутність погодження постійного землекористувача щодо вилучення земельної ділянки.

Згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За приписами частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного розпорядження та укладення договору) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтями 125 та 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

При цьому, статтею 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Право постійного користування земельними ділянками посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Статтею 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з частинами 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок вилучення земельних ділянко визначено у статті 149 Земельного кодексу України, якою передбачено (частини 1, 2, 5, 6 вказаної норми), що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що в оскаржуваному розпорядженні голови Глухівської райдержадміністрації № 206 від 10.05.2006 р., в порушення приписів статті 141 Земельного кодексу України, не зазначено на якій саме підставі припинено право користування земельними ділянками Службі автомобільних доріг України в Сумській області.

Доказів на підтвердження того, що Служба автомобільних доріг у Сумській області надавала заяви про добровільну відмову від права постійного користування або згоду на вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування, матеріали справи не містять.

При цьому, як було встановлено судами, у матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, на підставі яких було прийнято розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації № 206 від 10.05.2006 р., документи Служби автомобільних доріг у Сумській області щодо погодження вилучення земельної ділянки відсутні, а висновок про погодження відведення земельної ділянки підписаний представником "Облавтодора" та має печатку і кутовий штамп "Глухівської дорожньо-експлуатаційної дільниці" ДП "Сумський облавтодор", який в свою чергу є структурним підрозділом ДАК "Автомобільні дороги України", яка є господарським товариством і жодним чином не підпорядковується Службі автомобільних доріг України, тобто є сторонньою організацією, яка не має ані права, ані повноважень на погодження вилучення земельних ділянок від імені вказаної Служби.

Судами встановлено, що з довідки філії "Глухівська ДЕД" ДП "Сумський облавтодор" № 162 від 22.04.2013 р. вбачається, що Фокін Олександр Володимирович, яким підписано висновок про погодження на вилучення земельної ділянки з постійного користування Служби автомобільних доріг у Сумській області, перебував на посаді головного інженера з 16.05.1988 р. по 03.04.2008 р.

Проте, в посадовій інструкції головного інженера Фокіна О.В. відсутні повноваження щодо підписання від імені Служби автомобільних доріг у Сумській області будь-яких висновків, угод, актів. Довіреності на вчинення подібних дій на ім'я Фокіна О.В. від імені Служби автомобільних доріг у Сумській області не видавалось.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, згідно з Державного акта на право постійного користування землею, Адміністрації автомобільних доріг у Сумській області землю надано у постійне користування для розміщення державної магістральної автомобільної дороги М-02 Кіпті-Глухів-Бачівськ відповідно до рішення 13 сесії 23 скликання Сопицької сільської ради від 10.11.2000 р., тобто в силу статті 69 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року, чинній на момент видачі державного акта на землю) вказана земельна ділянка відноситься до земель транспорту.

Пунктом 16 спірного договору оренди землі від 22.05.2006 р., укладеного між відповідачами, цільове призначення земельної ділянки визначено як комерційне використання.

Відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження) районні державні адміністрації на їх території районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Обласні державні адміністрації власності надають у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (частина 4 статті 122 Земельного кодексу України).

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування, та надання у користування земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, із земель державної власності для потреб, пов'язаних із здійсненням комерційної діяльності, не входить до компетенції районної державної адміністрації, і є самовільною зміною цільового призначення спірної земельної ділянки, а відтак Глухівська районна державна адміністрація не мала повноважень на припинення права користування земельною ділянкою, наданою у постійне користування Служби автомобільних доріг у Сумській області, та розпорядження земельною ділянкою щодо надання її в оренду ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" за договором від 22.05.2006 року.

Крім того, згідно з пунктом в) частини 5 статті 149 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, тощо).

Проте, як вбачається з пункту 4 розпорядження № 206 від 10.05.2006 р., земельна ділянка ЗАТ "УСК "Княжа " надається для комерційного використання (розміщення пунктів по наданню страхових та брокерських послуг), а пунктами 15 та 16 договору оренди землі від 22.05.2006 р. встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для надання страхових послуг з цільовим призначенням земельної ділянки - комерційне використання.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поняття "розміщення" пунктів по наданню страхових та брокерських послуг та "будівництво" об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району, не є тотожними, що в свою чергу, свідчить про безпідставність тверджень відповідача про те, що на спірній земельній ділянці розташовано саме підприємство торгівлі, яке використовується для обслуговування жителів територіальної громади району.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції або законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

При цьому, дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 вказаної норми).

Статтею 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Здійснюючи судовий розгляд справи суди першої та апеляційної інстанції, з огляду на встановлення обставин щодо незаконності прийнятого Глухівською райдержадміністрацією розпорядження № 206 від 10.05.2006 р. у зв'язку з перевищенням повноважень, дійшли правомірного висновку, що договір оренди землі від 22.05.2006 р., який був укладений на підставі даного розпорядження, також підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги викладене та встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а доводи викладені у касаційній скарзі вважає непереконливими та такими, що спростовуються встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами справи.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 р. у справі № 5021/890/12 та рішення господарського суду Сумської області від 16.05.2013 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач