Постанова № 34245158, 16.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 5021/1569/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи підприємця ОСОБА_4на постановуХарківського апеляційного господарського судувід18.06.2013р.у справі№5021/1569/12Господарського судуСумської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта"доФізичної особи підприємця ОСОБА_4простягнення сумиза участю:

- позивача:Кравченко Р.В. (довіреність від 25.12.2012р.)- відповідача:ОСОБА_6 (довіреність від 15.10.2013р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись із даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (далі - позивач) просило стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) 370 516,00 грн. збитків та 7 003,60 грн. сплаченого авансу, всього - 377 519,60 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повинен відшкодувати матеріальні збитки у зв'язку з пошкодженням автомобіля позивача, що був переданий відповідачу для технічного обслуговування, а також повинен повернути 7 003,60 грн. авансу, сплаченого за договором про надання послуг з обслуговування та технічного ремонту автомобілів МАН, укладеним в позивачем.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 09.04.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Заєць С.В., судді Резніченко О.Ю., Левченко П.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., судді Гребенюк Н.В., Слободін М.М.), позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 26.03.2012 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 04-12/25 про надання послуг з обслуговування та технічного ремонту автомобілів МАН з напівпричепами FАВRЕQUІРА, відповідно до п.1.1 якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) зобов'язується протягом дії всього терміну цього договору на свій ризик, якісно і в обумовлені позивачем терміни надати послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту автомобілів МАН з напівпричепами FАВRЕQUІРА, що належать позивачу, з урахуванням зафіксованої вартості конкретної послуги згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 5.1.1. вищевказаного договору передбачено, що позивач перераховує 40% від вартості послуг протягом 30 банківських днів при умові надання відповідачем правильного оформленого рахунку.

У пункті 5.1.2. договору передбачено, що позивач перераховує 60% від вартості послуг, по факту надання послуг.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, відповідачем позивачу було надано рахунок-фактуру № СФ-0000149 від 11.04.2012р. на суму 17 509 грн., і платіжним дорученням від 09.07.2012р. за № 0000029921, позивач перераховав відповідачу аванс в розмірі 40% на суму 7 003,60 грн.

Пунктом 3.1.1. договору передбачено, що позивач в письмовій формі заявляє відповідачу про необхідність виконання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту із заміною запасних частин по кожній одиниці техніки згідно Специфікації.

На адресу відповідача позивачем було направлено заявку від 20.07.2012р. за № 313/1 з приводу надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту автомобіля МАN 33.463 FDLS.

Судом першої інстанції також встановлено, що 23.07.2012р. за актом передачі відповідач прийняв від позивача автомобіль МАN 33.463 FDLS для проведення технічного обслуговування та поточного ремонту.

31.07.2012 року на адресу позивача надійшов лист відповідача з приводу того, що автомобіль МАN 33.463 FDLS, кузов номер НОМЕР_1 2004 р/в д/н № НОМЕР_2, в ночі з 23 на 24.07.2012р. був пошкоджений пожежею.

01.08.2012 року за №1юр-5940 позивач направив на адресу відповідача вимогу з приводу повідомлення про порядок відшкодування збитків за пошкоджений автомобіль та повернення авансу у сумі 7 003,60 грн.

Листом від 06.09.2012р. відповідач повідомив позивача про неможливість відшкодування збитків.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача матеріальних збитків за пошкоджене майно у розмірі 370 516,00 грн. та сплаченого авансу в сумі 7 003,60 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що матеріалами справи підтверджується обґрунтованість позовних вимог.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками виходячи з наступного.

Як встановлено судами, пунктом 10.5 укладеного між сторонами договору визначено, що відповідач зобов'язується у випадку порчі, пошкодження, викрадення автомобіля або агрегату, який знаходиться у ремонті, відшкодувати позивачу спричинені збитки в повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином саме відповідач повинен відшкодувати шкоду, завдану позивачу пошкодження його речі, незалежно від того, чи сам він її пошкодив чи ні. Вказані положення, при цьому, не позбавляють права відповідача в разі встановлення винної у пожежі особи, звернутись з позовом до неї в порядку регресу.

Судами також встановлено, що замовником на виконання умов договору був сплачений аванс в розмірі 7003,60 грн.

Відповідно до ч.1 ст.855 Цивільного кодексу України якщо предмет договору підряду до здачі його замовникові був випадково знищений або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу.

Відтак, правових підстав залишати в себе суму сплаченого авансу на виконання ремонтних робіт у відповідача немає, тому суди дійшли до правильного висновку що вона має бути повернута позивачу (замовнику).

Відповідач того, що аванс був сплачений в якості оплати ремонту і інших автомобілів, не довів.

Враховуючи наведене, доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків судів не спростовують, порушень судами норма права, що могли б бути підставою для скасування їх рішень, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2013р. у справі Господарського суду Сумської області №5021/1569/12, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський