Постанова № 34245144, 16.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 905/2122/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 13.08.2013у справіГосподарського суду Донецької областіза позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Авдіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарствадо Комунального підприємства "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської радипрозобов'язання укласти договір

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 15.05.2013 р. господарського суду Донецької області позов задоволено, зобов'язано відповідача укласти договір від 27.12.2012 року про надання послуг з питного водопостачання та водовідведення в редакції Авдіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП "Компанія "Вода Донбасу".

Постановою від 13.08.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду, КП "Компанія "Вода Донбасу" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, 28.12.2012р. позивач з супровідним листом № 11-1293 на адресу відповідача направив договір №0313-134 від 27.12.2013р. про надання послуг з питного водопостачання та водовідведення на 2013 рік, факт отримання якого відповідачем підтверджується відміткою про отримання 28.12.2012 р. на супровідному листі № 11-1293 від 28.12.2012р.

Вказаний вище проект договору відповідачем підписано не було, протокол розбіжностей в порядку ч.4 ст.181 ГК України не складався, а листом від 31.12.2012 р. № 01-09/1964 останній повідомив позивача про безпідставність та незаконність пропозиції щодо укладення спірного договору.

Листом від 26.04.2013 р.№ 02/327 позивач повідомив відповідача про те, що не надання необхідних документів та розрахунків, необхідних для укладення договору про надання послуг з питного водопостачання та водовідведення на 2013р., розглядаються ним як ухилення від укладення договору.

Листом від 26.04.2013 р.№ 01-09/0635 КП "Служба єдиного замовника" заявило про відсутність намірів ухилятися від укладення проекту оспорюваного договору та готовність розглянути та укласти відповідний проект на взаємовигідних умовах.

Проте, жодних дій в порядку ст. 181 ГК України відповідачем здійснено не було, що і стало підставою для звернення КП "Компанія "Вода Донбасу" з позовом у даній справі.

Судами з'ясовано, що відповідно до п. 1.1 статуту Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" останнє створене на підставі рішення Донецької обласної ради від 28.12.2004р. №4/24-557, шляхом перетворення Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому постачанню "Укрпромводчормет". Метою діяльності підприємства згідно з п.3.1 статуту є забезпечення технічною та питною водою населення, підприємств, міст, інших населених пунктів та споживачів води, надання послуг з водовідведення.

Отже, судами встановлено, що позивач є виробником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно п. 2.1. Статуту Комунального підприємства "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради, метою діяльності відповідача, зокрема, є задоволення суспільних потреб в організації надання споживачам житлово-комунальних послуг належної якості.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У частині 4 цієї статті зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: типового договору, затвердженого КМУ чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виробник зобов'язаний укласти з виконавцем (споживачем) договір про надання житлово-комунальних послуг.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному випадку зважає на приписи п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яким передбачено обов'язок споживача житлово-комунальних послуг укласти з виконавцем послуг письмовий договір на основі типового договору.

Судом апеляційної інстанції в даному випадку обґрунтовано взято до уваги наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" (далі - Правила), згідно з яким Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з яким виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги" (п.2.1 Правил).

Отже, виходячи із зазначених вище приписів, спірний договір є обов'язковим та повинен містити законодавчо визначені умови та відповідати типовому договору.

В той же час, запропонований позивачем проект спірного договору, як встановлено апеляційним господарським судом, не відповідає зазначеним вище Правилам, зокрема, передбачений в пункті 3.4. договору порядок розрахунку об'ємів поверхневих стічних вод (згідно пунктів 4.10.- 4.13. Правил користування) не може застосовуватися у спірних відносинах, оскільки відповідно до п.5.1 Правил №190 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

В разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел (п.5.14 Правил №190 ).

Пунктом 5.29 Правил №190 передбачено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вказана вище норма Правил містить вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, який розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, як вірно зауважено апеляційним господарським судом, позивачем нормативно не доведено обґрунтованість вказаних ним у зазначеному спірному пункті розрахунків.

З врахуванням зазначеного вище, приписів ст. 179, 181 ГК, відсутності між сторонами згоди щодо всіх істотних умов спірного договору, вмотивованим є висновок суду апеляційної інстанції про відмову в позові, а відтак, постанову Донецького апеляційного господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 13.08.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі № 905/2122/13 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.