Рішення № 34243732, 18.10.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

_______________________________

справа № 201/6762/13-ц

пр. 2/201/2043/2013

РІШЕННЯ

іменем України

18 жовтня 2013 р. м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Нижник І.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Козакова К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Кредитної спілки «Взаємний Кредит», треті особи - ОСОБА_4, Драпата Ольга Миколаївна, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції «Про визнання свідоцтва про придбання майна недійсним, про скасування державної реєстрації права власності, про визнання права власності», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до Відповідача та просить визнати недійсним свідоцтво про придбання майна: квартири АДРЕСА_1, видане 30.07.2009 року Відповідачу державним нотаріусом Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Драпатою О.М., яке зареєстровано в реєстрі за №3-2287; скасувати державну реєстрацію права власності Відповідача на цю квартиру та визнати право власності на неї за Позивачем, а також стягнути з Відповідача відшкодування витрат Позивача по сплаті судового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що 23.11.2004 року він та Відповідач підписали договір кредитної лінії №231104-к. В цей же день, 23.11.2004 року між ними в забезпечення цього договору був укладений договір іпотеки №231104-3, за умовами якого ОСОБА_3 передав в іпотеку Відповідачу нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, належну йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.1994 року. 11.07.2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис №1817 про звернення стягнення на зазначену квартиру та він був пред'явлений до виконання до Жовтневого відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції (ЖВ ДВС ДМУЮ). Постановою про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, винесеною заступником начальника ЖВ ДВС ДМУЮ Буловацькою М.С., затвердженою начальником ЖВ ДВС ДМУЮ Водопян О.Г., зазначену квартиру передано Відповідачу в рахунок погашення боргу. 30.07.2009 року державний нотаріус Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Драпата О.М. видала Відповідачу Свідоцтво про придбання майна, яке зареєстровано в реєстрі за №3-2287, в якому зазначено, що Свідоцтво підлягає реєстрації в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради (КП ДМБТІ ДОР). 22.12.2009 року КП ДМБТІ ДОР зареєстровано право власності на зазначену квартиру Відповідачем, номер запису: 73 в книзі: 154п, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24871961 від 22.12.2009 року. Але рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.05.2013 року зазначений вище виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню з підстав того, що при вчиненні виконавчого напису були недотримані та порушені норми Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року N 20/5.

В судовому засіданні представник Позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник Відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що незважаючи на наявність рішення Апеляційного суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, яке на теперішній час набрало законної сили, правові механізми для задоволення заявлених вимог Позивача відсутні, оскільки виконавчий напис вже виконаний, до того ж, на теперішній час триває касаційне оскарження рішення Апеляційного суду з цього приводу.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, надавши суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи провести без її участі та винести рішення відповідно чинного законодавства України.

Третя особа - державний нотаріус Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Драпата Ольга Миколаївна в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином, при цьому на адресу Жовтневого районного суд м. Дніпропетровська надійшла письмова заява Завідувача Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Черненко І.М., в якій остання просить розгляд справи провести без участі представника нотаріальної контори у зв'язку з неможливістю направити представника до суду в наслідок великої завантаженості по роботі.

Треті особи: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» та Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки не повідомили.

Вислухавши пояснення Сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні обставини та визначив відповідні до них правовідносини:

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено в судовому засіданні, 23.11.2004 року Сторони підписали договір кредитної лінії №231104-к (а.с.5). В цей же день, 23.11.2004 року між ними в забезпечення цього договору був укладений договір іпотеки №231104-3, за умовами якого ОСОБА_3 передав в іпотеку відповідачу нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, належну йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.1994 року (а.с.6-7). 11.07.2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис №1817 про звернення стягнення на зазначену квартиру (а.с.8) та він був пред'явлений до виконання до Жовтневого відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції (ЖВ ДВС ДМУЮ). Постановою про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, винесеною заступником начальника ЖВ ДВС ДМУЮ Буловацькою М.С., затвердженою начальником ЖВ ДВС ДМУЮ Водопян О.Г., зазначену квартиру передано Відповідачу в рахунок погашення боргу (а.с.11). 30.07.2009 року державний нотаріус Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Драпата О.М. видала Відповідачу Свідоцтво про придбання майна (а.с.9), яке зареєстровано в реєстрі за №3-2287, в якому зазначено, що Свідоцтво підлягає реєстрації в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради (КП ДМБТІ ДОР). 22.12.2009 року КП ДМБТІ ДОР зареєстровано право власності на зазначену квартиру Відповідачем, номер запису: 73 в книзі: 154п, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24871961 від 22.12.2009 року (а.с.10). Але рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.05.2013 року зазначений вище виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню з підстав того, що при вчиненні виконавчого напису були недотримані та порушені норми Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 N 20/5 (а.с.12-13). Зазначене рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області покладено в основу іншого рішення цього ж суду - від 17.06.2013 р. (а.с.51-52), яким Відповідачу відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо усунення перешкод в користуванні та розпорядженні зазначеною квартирою шляхом зняття з реєстрації та виселення усіх зареєстрованих там осіб, у тому числі й Позивача по даній справі.

Правовідносини, що виникли між сторонами законодавчо врегульовані наступним чином:

Відповідно до ч.4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Зазначене положення Конституції України закріплено також і в ч.1 ст. 321 ЦК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відноситься неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.346 ЦК України, право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

Відповідно до ч.2 ст.346 ЦК України, право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ч.2 ст.388 ЦК України, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до ч.3 ст.388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

На момент реєстрації права власності на квартиру відповідачем порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно було затверджено наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 року «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно».

Відповідно до п.2.1. вказаного Тимчасового положення в редакції від 01.06.2009 року, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі документи згідно додатку 1, їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Додатком 1 до пункту 2.1 вказаного Тимчасового положення затверджено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідно до п.5 зазначеного Переліку, реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється на підставі Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусами.

Наказ Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 року «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1844/5 «Про затвердження Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно. Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна».

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ч.1. п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 2008- 2009 років, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі написи нотаріусів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 2008- 2009 років, виконавче провадження підлягає закінченню у випадку визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

В даному ж випадку, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню тільки 17.05.2013 року, коли виконавче провадження було вже закінчено, а документ повернутий стягувачеві на підставі п.6 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 2009 року, про що мається відмітка на Виконавчому написі. З цього випливає, що квартира, належна ОСОБА_3 безпідставно передана Кредитній спілці «Взаємний кредит» в рахунок погашення боргу на підставі ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідач набув право власності на зазначену квартиру незаконно. При цьому слід взяти до уваги, що право власності на цю квартиру перейшло до Відповідача в рахунок погашення боргу Позивача, а не продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, тому на даний випадок положення ч.2 ст.388 ЦК України не розповсюджується.

Враховуючи, що виконавчий напис визнаний рішенням суду таким, що не підлягає виконанню, його виконання не мало відбуватись, але воно відбулося і судом встановлено, що відбулося всупереч закону. Отже, якщо виконавчий напис не підлягав виконанню, відповідно квартира належна ОСОБА_3 не підлягала реалізації та передачі стягувачу в рахунок погашення боргу. Відповідно відсутні правові підстави для видачі відповідачу свідоцтва про придбання майна, яке є незаконним та підлягає скасуванню. За цієї умови відсутня й правова підстава реєстрації права власності на квартиру за Кредитною спілкою «Взаємний кредит».

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат: згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, у зв'язку з чим, з Кредитної спілки «Взаємний Кредит» на користь ОСОБА_3 має бути стягнуто 3441 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.328,346,387,388,391,392 ЦК України, ст.ст.3,10,11,57-61,88,209,212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Кредитної спілки «Взаємний Кредит», треті особи - ОСОБА_4, Драпата Ольга Миколаївна, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції «Про визнання свідоцтва про придбання майна недійсним, про скасування державної реєстрації права власності, про визнання права власності» - задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про придбання майна: квартири АДРЕСА_1, видане 30.07.2009 року Кредитній спілці «Взаємний кредит» державним нотаріусом Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Драпатою О.М., яке зареєстровано в реєстрі за №3-2287.

Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, що зареєстровано за Кредитною спілкою «Взаємний кредит», ЄДРПОУ 25927330, адреса: 49000. Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, Жовтневий район, Проспект Карла Маркса, буд.41-г.

Визнати право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Стягнути з Кредитної спілки «Взаємний Кредит» на користь ОСОБА_3 3441 грн. в рахунок відшкодування його витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: С.С. Федоріщев