Ухвала суду № 34241659, 10.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/30211/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський хлібозавод" до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Котовський хлібозавод" (далі - ТОВ "Котовський хлібозавод") звернулось до суду з позовом до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області (далі - Котовська ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року позов ТОВ "Котовський хлібозавод" задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року апеляційну скаргу Котовської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Котовська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Котовський хлібозавод" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Котовською ОДПІ була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ "Котовський хлібозавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за вересень, грудень 2010 року та січень 2011 року. За результатами перевірки був складений акт від 13 квітня 2011 року №481/23-02/26364417.

Перевіркою встановлено, що про заниження позивачем ПДВ в грудні 2010 року в сумі 339940, 45 грн.

На підставі акта перевірки Котовською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2011 року №0000112302 про донарахування позивачу ПДВ в сумі 280000, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 100516, 06 грн.

За результатами апеляційного оскарження ДПА в Одеській області було прийнято рішення від 25 травня 2011 року №18199/10/25-0007, відповідно до якого була збільшена сума основного платежу з ПДВ, визначену у податковому повідомленні-рішенні на 122064, 45 грн., скасована фінансова санкція, визначена у податковому повідомленні-рішенні частково в сумі 21200, 06 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

На підставі рішення ДПА в Одеській області, Котовською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2011 року №0000142302 про донарахування ПДВ в сумі 280000, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 79316, 00 грн. та від 30 травня 2011 року №0000152302 про донарахування ПДВ в сумі 122064, 45 грн.

Статтею 20 ПК України не передбачено право органів державної податкової служби на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними.

Згідно з ч.1 ст. 207, ч.1 ст. 208 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Разом з тим, положення ст. 207 та ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що органи державної податкової служби можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що висновки про нікчемність правочинів відноситься до компетенції судів а не податкових органів, а також слідує, що у випадку, коли у податкового органу є підстави вважати господарську угоду такою, що не відповідає вимогам Закону, або вчинену з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то він звертається до суду з позовом про стягнення з платників податків (сторін угоди) в доход держави коштів, одержаних за цією угоду, проте не визначає платнику податків податкове зобов'язання.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податкові повідомлення-рішення, які прийняті на підставі висновків податкового органу про нікчемність правочинів не можуть вважатися обґрунтованими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем і ПП "Лесік Т", а також між позивачем і ТОВ "Ростзернопродукт" були укладені відповідно договір купівлі-продажу сільгосппродукції та договір комісії, за якими ПП "Лесік" доставляло до Херсонського морського торгівельного порту сільгосппродукцію, яку ТОВ "Ростзернопродукт" оформляв та відправляв на експорт. Реальність, товарність та виконання зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

Підпунктами 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку,

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту), а право на податковий кредит виникає або з дати розрахунку платника податку за товари (роботи послуги), або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ВАТ "Кримхліб" були укладені договори постачання: обладнання від 28 грудня 2010 року №1058-10/ю та продукції від 30 січня 2011 року №547-11/ю, за якими позивач не виконав своїх зобов'язань щодо оплати товарів, у зв'язку з чим він повернув ці товари постачальникам та подав до Котовської ОДПІ розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової декларації від 29 грудня 2010 року №6090.

Відповідно до п. 4.5. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що коригуючи кількісні та вартісні показники податкової декларації від 29 грудня 2010 року №6090 у зв'язку з поверненням товарів, позивач діяв на підставі Закону, а доводи податкового органу про відсутність фактичної поставки цих товарів позивачу є необґрунтованими.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Котовський хлібозавод".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров