Ухвала суду № 34241653, 15.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року м. Київ К/800/2/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р.

у справі № 2а-5488/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна»

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» (далі - позивач, ТОВ «АДМ Україна») звернулось до суду з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 18.01.2012 р. № 0000040700.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «АДМ Україна», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків провела позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АДМ Україна» з питань достовірності нарахування і сплати податку на додану вартість за 2009-2011 роки, за результатами якої складено акт № 1191/4040/7/33546533 від 27.12.2011 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про додаток на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 648 929,86 грн., яка підлягає зменшенню, а саме: за червень 2010 року -174 810,54 грн., липень 2010 року -192 407,68 грн., серпень 2010 року -10 413,86 грн., вересень 2010 року -49 001,85 грн., жовтень 2010 року -178 918,61 грн., листопад 2010 року -43 377,32 грн.; п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про додаток на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 648 929,86 грн., яка підлягає зменшенню, а саме: за липень 2010 року - 174 810,54 грн., серпень 2010 року -192 407,68 грн., вересень 2010 року -10 413,86 грн., жовтень 2010 року -49 001,85 грн., листопад 2010 року -178 918,61 грн., грудень 2010 року - 43 377,32 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «В1» № 0000040700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 648 929,86 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про додаток на додану вартість» (далі - Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Крім того, відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПП «АСТРА БП» (Продавець) було укладено ряд договорів купівлі-продажу, а саме: договір купівлі-продажу № 4425 від 18.06.2010 р., договір купівлі-продажу № 4434 від 21.06.2010 р., договір купівлі-продажу № 4452 від 30.06.2010 р., договір купівлі-продажу № 4463 від 04.07.2010 р., договір купівлі-продажу № 4473 від 13.07.2010 р., договір купівлі-продажу № 4483 від 16.07.2010 р., договір купівлі-продажу № 4488 від 24.07.2010 р., договір купівлі-продажу № 4503 від 27.08.2010 р.

На виконання умов договорів ПП «АСТРА БП» здійснило поставку товару, що підтверджується видатковими накладними № ас-0000004 від 18.06.2010 р., № ас-0000006 від 18.06.2010 р., № ас-0000007 від 19.06.2010 р., № ас-0000008 від 20.06.2010 р., № ас-0000013 від 21.06.2010 р., № ас-0000018 від 22.06.2010 р., № ас-0000026 від 23.06.2010 р., № ас-0000034 від 24.06.2010 р., № ас-0000045 від 25.06.2010 р., № ас-0000046 від 28.06.2010 р., № ас-0000063 від 01.07.2010 р., № ас-0000073 від 01.07.2010 р., № ас-0000074 від 02.07.2010 р., № ас-0000082 від 02.07.2010 р., № ас-0000083 від 03.07.2010 р., № ас-0000084 від 04.07.2010 р., № ас-0000085 від 04.07.2010 р., № ас-0000111 від 06.07.2010 р., № ас-0000116 від 06.07.2010 р., № ас-0000128 від 08.07.2010 р., № ас-0000160 від 10.07.2010 р., № ас-0000161 від 11.07.2010 р., № ас-0000182 від 13.07.2010 р., № ас-0000212 від 15.07.2010 р., № ас-0000236 від 16.07.2010 р., № ас-0000274 від 20.07.2010 р., № ас-0000353 від 26.07.2010 р., № ас-0000706 від 28.08.2010 р., № ас-0000734 від 02.09.2010 р., № ас-0000735 від 03.09.2010 р.; податковими накладними № 4 від 18.06.2010 р., № 6 від 18.06.2010 р., № 7 від 19.06.2010 р., № 8 від 20.06.2010 р., № 13 від 21.06.2010 р., № 18 від 22.06.2010 р., № 26 від 23.06.2010 р., № 34 від 24.06.2010 р., № 45 від 25.06.2010 р., № 46 від 28.06.2010 р., № 63 від 01.07.2010 р., № 73 від 01.07.2010 р., № 74 від 02.07.2010 р., № 82 від 02.07.2010 р., № 83 від 03.07.2010 р., № 84 від 04.07.2010 р., № 85 від 04.07.2010 р., № 111 від 06.07.2010 р., № 116 від 06.07.2010 р., № 128 від 08.07.2010 р., № 159 від 10.07.2010 р., № 160 від 11.07.2010 р., № 181 від 13.07.2010 р., № 211 від 15.07.2010 р., № 235 від 16.07.2010 р., № 273 від 20.07.2010 р., № 351 від 26.07.2010 р., № 708 від 28.08.2010 р., № 736 від 02.09.2010 р., № 737 від 03.09.2010 р.

Відповідно до умов вищезазначених договорів купівлі-продажу соняшника, укладених позивачем з контрагентом, на останнього покладається обов'язок поставити соняшник автомобільним транспортом на Закрите акціонерне товариство «Іллічівський маслоекстракційний завод».

Факт поставки насіння соняшнику на ЗАТ «ІМЕЗ» підтверджено наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, оформленими відповідно до вимог законодавства.

З метою переробки закупленого соняшника, позивачем було укладено з ЗАТ «ІМЕЗ» договори на переробку насіння соняшника на давальницьких умовах від 08.09.2009 року № С-43 та від 25.08.2010 року № С-50.

Відповідно до умов вищезазначених договорів, ЗАТ «ІМЕЗ», серед іншого, взяло не себе зобов'язання приймати та зберігати на власному складі сировину позивача, що підтверджено наявними в матеріалах справи складськими квитанціями на зерно.

Після отримання та нетривалого зберігання на складі ЗАТ «ІМЕЗ», соняшник в подальшому, на підставі актів внутрішнього пересування олійного насіння, було передано на переробку. В результаті його переробки в повному обсязі було отримано олію соняшникову, шрот соняшниковий та лузгу.

Зазначені обставини підтверджені актами результатів переробки давальницької сировини, виробництва готової продукції та виконаних робіт, а також виробничими звітами ЗАТ «ІМЕЗ» до договорів на переробку насіння соняшника на давальницьких умовах.

У зв'язку з технологічними особливостями виробництва, соняшникова олія після виготовлення була передана до Спеціалізованого комплексу з переробки наливних вантажів Іллічівського морського торгівельного порту, про що свідчать акти приймання-передачі олії соняшникової нерафінованої від ЗАТ «ІМЕЗ» на СКПНВ ІМТП та акти приймання складом готової продукції.

Після цього, результати переробки соняшнику, закупленого у ПП «АСТРА БП», а саме: олію соняшникову та шрот, було передано від ЗАТ «ІМЕЗ» до позивача, що підтверджено актами приймання-передачі.

В подальшому позивач на підставі контрактів на експорт олії та шроту, вивіз результати переробки соняшнику (олію соняшникову та шрот) за митну територію України, що підтверджено вантажно-митними деклараціями, коносаментами та іншими митними документами.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що суми податку на додану вартість по переліченим вище податковим накладним були обгрунтовано включені позивачем до складу податкового кредиту за червень-листопад 2010 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов