Ухвала суду № 34241648, 15.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/14330/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Дьяков Д.Ю.

відповідача: Смуригіна К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 року

у справі № 2а/2570/2984/2012

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія»

до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2012 № 0000832310,-

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надія» (далі по тексту - позивач, СТОВ «Надія») звернулось з позовом до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2012 № 0000832310.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну перевірку СТОВ «Надія» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 18.06.2012 року № 198/22/24842666.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 81.6, п. 81.11, пп. 81.15.1, пп. 81.15.2, пп. 81.15.7 п. 81.15 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 209.1, п. 209.6, п. 209.7, п. 209.10, п. 209.17 ст. 209 Податкового кодексу України, положення Переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 року № 23, абз. 3 пп. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.8 р. 5, п. 19 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, положення Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11, ст. 2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 6, ст. 8 Закону України «Про оренду землі».

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2012 року № 0000212210, яким СТОВ «Надія» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 3 421 652, 00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 2 827 439, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 594 213, 00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 1 502 275, 00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 285 884, 50 грн. - скасовано, в іншій частині (в сумі 1 633 492, 50 грн.: податок - 1 325 164, 00 грн., санкція - 308 328, 50 грн.) - залишено без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну «податкове зобов'язання», вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 81.1 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) - резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 81.2 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 81.11 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» - якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ № 100167735 серії НБ № 019391 СТОВ «Надія» зареєстровано як суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ 05.02.2009 року.

За період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року СТОВ «Надія» застосовувало спеціальний режим оподаткування ПДВ.

В той же час, позивач в періоді, що підлягав перевірці, одночасно користувався спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства та загальними нормами оподаткування ПДВ, тому підприємство вело податковий облік операцій, пов'язаних зі спеціальним режимом оподаткування та окремо із загальним.

СТОВ «Надія» окремо складало реєстри виданих та отриманих податкових накладних та до ОДПІ подавало дві декларації:

- загальну податкову декларацію з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом;

- скорочену податкову декларацію з ПДВ спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, відповідно до якої сума ПДВ нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що надані СТОВ «Надія» послуги є сільськогосподарськими та підпадають під спеціальний режим оподаткування ПДВ.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що СТОВ «Надія», в періоді, що підлягав перевірці, здійснювало діяльність з вирощування буряку за кодом КВЕД 01.11.0. Вирощені цукрові буряки СТОВ «Надія» передавало для переробки на давальницьких умовах до ТОВ «Краєвид» та отримувало цукор з подальшою його реалізацією.

Операції з поставки цукру у розмірі 1 547 381, 21 грн. та податкові зобов'язання з ПДВ, нараховані на поставки цукру та побічної продукції переробки цукрового буряку (жому, патоки) у розмірі 309 589, 05 грн. СТОВ «Надія» включені до скорочених податкових декларацій з ПДВ відповідних періодів.

СТОВ «Надія» передавало на переробку власний цукровий буряк іншому підприємству, яке без отримання права власності на буряк та продукти переробки здійснювало виробництво цукру та назад отримувало вже готову продукцію, яку в подальшому СТОВ «Надія» реалізувало третім особам. При цьому, на жодному етапі СТОВ «Надія» не передавало право власності на свою продукцію, тобто не постачало продукцію ТОВ «Краєвид» та ВАТ «Блок Агро світ».

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що СТОВ «Надія» правомірно віднесено у відповідних звітних періодах суми ПДВ у розмірі 37 857, 71 грн. за господарськими операціями з перевезення зерна, автомобільних послуг, послуг з обробки землі, польових послуг, надані власною сільськогосподарською технікою та правомірно включено суму ПДВ у розмірі 309 589, 05 грн. по поставці цукру та побічної продукції переробки на давальницьких умовах цукрового буряку (жому, патоки) до скороченої податкової декларації з ПДВ відповідних періодів.

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу про заниження СТОВ «Надія» питомої ваги поставлених несільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх поставлених товарів (послуг), у зв'язку з тим, що поставлені товари (послуги) (виконання польових робіт, послуг з посіву с/г культур, внесення міндобрив, поставки цукру) вважаються сільськогосподарськими відповідно до вимог ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість».

А тому, виключення ПДВ зі складу податкового кредиту загальних та скорочених податкових декларацій з посиланням на ненадання облікових документів, є неправомірним, оскільки СТОВ «Надія» до ОДПІ було надані всі первинні документи на підтвердження обліку та використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, що не заперечувалось відповідачем.

Також, слід зазначити, що питома вага поставки сільськогосподарських товарів з березня 2009 року по лютий 2010 року (12 попередніх послідовних податкових періодів) з урахуванням виготовленого на давальницьких умовах цукру складає більше 75% відповідно до вимог ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов