Постанова № 34240138, 15.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2178/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Матохнюка Д.Б. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Конусь Олександр Миколайович

відповідач (апелянт) : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської митниці на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Укрпродекспорт" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Укрпродекспорт" звернулося до суду з адміністративним позовом до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення №101060000/2013/300287/2 від 01.04.2013 року про коригування митної вартості товарів; картки відмови у митному оформленні №101060000/2013/0034 від 01.04.2013 року та про зобов'язання Житомирську митницю провести митне оформлення імпорту товару за митною вартістю, визначеною у вантажно-митній декларації (ВМД) № 101060000/2013/005131.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року було задоволено адміністративний позов приватного підприємства "Укрпродекспорт". Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду невідомі, хоча відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Представник позивача заперечував проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.03.2013 року з метою митного оформлення масла солодковершкового коров'ячого, мін. 82% жиру (несолоне), 20 тонн. Торгівельна марка відсутня. Виробництва PL. Виробник "Rotr" Spoldzienia Mleczarska w Rypinie", код УКТЗЕД - 0405101900 (далі - товар), придбаного відповідно до контракту від 05.02.2013 року № 05/02, укладеного між ПП "Укрпродекспорт" та компанією "Navigator LTD", позивач подав до Житомирської митниці ВМД № 101060000/2013/005131, задекларувавши митну вартість товару на рівні 70400,00 EUR, визначеної за ціною контракту, яка у гривнях складає 720546,60 грн. на рівні 3,52ЕUR/кг або 4,5074 $/кг (в перерахунку з ЄВРО за офіційним курсом) Для підтвердження заявленої у декларації митної вартості позивач надав відповідачеві такі основні документи:

- декларація митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 05.02.2013 №05/02 між компанією "Navigator LTD", Vilmsi 14-1 10126 Tallin, Естонія (Продавець) та ПП "Укрпродекспорт", України (Покупець);

- додаткова угода до зовнішньоекономічного контракту від 11.03.2013 року №4;

- комерційний інвойс від 15.03.2013 року №108266/62239 від продавця товару "Navigator LTD";

- інвойс (рахунок) від 15.03.2013 року №10266/62239 від відправника товару "Ecoval Dairy Trade B.V"., Postweg 50A, Nijmegen The Netherlands;

- СМR від 21.03.2013 року №232192;

- копія експортної декларації країни відправлення від 23.03.2013 року;

- сертифікати походження товару, якості та ГМО.

Здійснюючи аналіз товаросупровідних документів, поданих позивачем до митного оформлення товару за ВМД № 10160000/2013/005131, посадові особи митного органу встановили, що

1) під час проведення митного контролю правильності визначення митної вартості було виявлено заниження митної вартості товару відповідно до даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ, яка містить інформацію про рівень цін на такі товари, митне оформлення яких вже здійснено;

2) надані позивачем документи містять розбіжності, а саме: поданий до митного оформлення інвойс (рахунок) від 15.03.2013 року №108266/62239 від відправника товару "Ecoval Dairy Trade B.V"., Postweg 50A, Nijmegen The Netherlands, який перетнув кордон (про що є відповідні відмітки), містив посилання на контракт, який відмінний від того, що був зазначений у митній декларації. Крім того інвойс не містив даних щодо частки жиру в маслі, а комерційний інвойс від 15.03.2013 року №108266/62239 від продавця компанії містив іншу ціну товару.

Після вивчення зазначених вище документів, керуючись ч.3 ст.53 МК України, позивачу було запропоновано надати додаткові документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару, а саме:

1) договір з третіми особами, пов'язаний із договором поставки товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором;

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) каталоги, специфікації і прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товарів або сировини;

6) інші додаткові наявні у декларанта документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України).

Ознайомившись з переліком документів, які додатково вимагав митний орган, декларант 01.04.2013 року надав наступні документи:

- рахунок-фактура №610072221 від 21.03.2013 року виробника товару;

- прайс-лист від виробника товару;

- витяг з Інтернету про вартість масла в Польщі та Німеччини;

- інформаційно-аналітичний бюлетень "Ринок молока" за березень 2013 року.

Проаналізувавши додатково надані документи, було встановлено, що вони належним чином і об'єктивно не підтверджують заявлену вартість товару і тому, на думку митного органу, за наданими декларантом документами встановити дійсну ціну товару по вищевказаній ВМД було неможливо.

За таких обставин відповідач, застосувавши другорядний метод визначення вартості товару, (а саме резервний), прийняв спірне рішення №101060000/2013/300287/2 від 01.04.2013 року про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість товару в сумі 81220,00 ЕUR на рівні 4,061 ЕUR/кг або 5,2001 $/кг (в перерахунку з ЄВРО за офіційним курсом) і картку відмови в прийнятті митної декларації №101060000/2013/0034 від 01.04.2013 року, в якій одночасно вказав про необхідність провести декларування товарів, здійснивши коригування заявленої митної вартості відповідно до прийнятого митним органом письмового рішення.

Вважаючи протиправним рішення №101060000/2013/300287/2 від 01.04.2013 року про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні №101060000/2013/0034 від 01.04.2013 року позивач звернувся до суду, оскаржуючи дане рішення та картку відмови.

Задовольняючи даний адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність дій щодо винесення рішення про коригування митної вартості товарів №101060000/2013/300287/2 від 01.04.2013 року і картки відмови в прийнятті митної декларації №101060000/2013/0034 від 01.04.2013 року. Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що у митниці було достатньо підстав для сумнівів у заявленій позивачем митній вартості товару, оскільки надані документи містили певні розбіжності та не містили повних і достовірних відомостей про ціну та митну вартість товару.

Поданий до митного оформлення інвойс (рахунок) від 15.03.2013 року № 108266/62239 від відправника товару «Ecoval Dairy Trade B.V., Postweg 50A, Nijmegen The Netherlands, який перетнув кордон (про що є відповідні відмітки), містив посилання на контракт, який відмінний від того, що був зазначений у митній декларації, і митному органу він не надавався. Крім того, інвойс не містив даних щодо частки жиру. А це в свою чергу викликало обґрунтовані сумніви, що цей документ стосується саме товару, який був поданий до митного оформлення, що ввезений він саме на виконання контракту від 05.02.2013 року №05/02 між компанією «Navigaator» LTD і ПП «Укрпродекпорт», і що в ньому зазначена правильна ціна, а отже чи правильно визначена митна вартість товару. До того ж комерційний інвойс від 15.03.2013 року № 108266/62239 від продавця компанії «Navigaator» LTD містив іншу ціну товару. За таких обставин не можливо було і в достатній мірі ідентифікувати ввезений товар з наданими товаросупровідними документами.

Таким чином, враховуючи, що документи, зазначені вище, містили розбіжності, та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тому, відповідно до частини 3 ст. 53 Митного кодексу України у відповідача виникло право витребувати у декларанта позивача додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару і відповідач цим правом скористався, щоб упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Право митного органу упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, підтверджується положеннями ч. 5 ст. 54 Митного кодексу і ст.17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 p., а саме «ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання» ( міжнародна угода, до якої приєдналася Україна, і яка є обов'язковою для виконання на її території ).

Надані декларантом позивача додаткові документи не усунули сумніви митного органу в заявленій митній вартості товару, а ще більше їх поглибили, оскільки проаналізувавши додатково надані документи, було встановлено, що і вони належним чином і об'єктивно не підтверджують заявлену митну вартість товару.

Так, назва товару ( «Масло екстра» ) в рахунку-фактурі №610072221 від 21.03.2013 виробника товару "Rotr" Spoldzienia Mleczarsk w Repinie" відрізнялася від назви товару, заявленого до митного оформлення («Масло солодковершкове коров'яче, мін. 82% жиру (несолоне)»). В рахунку-фактурі також не вказано відсоток жиру в маслі. Внаслідок цього не можна було зробити висновок, що це один і той же товар і зазначена ціна стосується саме його. Не зазначені в рахунку-фактурі і умови поставки, що не дає можливості перевірити які ще складові містить ціна товару, що в свою чергу впливає на правильність визначення митної вартості.

Відповідно до прайс-листа компанії виробника «Масло солодковершкове коров'яче, мін. 82% жиру (несолоне)» пропонується за ціною 3165 EUR/т, але ця ціна сформована на умовах ФСА Ріпін Польща, що згідно Офіційних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010 означає передачу товару по місцю знаходження продавця покупцеві, на якого покладаються всі додаткові витрати по доставці товару до місця кордону країни імпорту, які в свою чергу є складовими митної вартості і можуть бути різними. Тому даний прайс-лист не міг об'єктивно підтвердити митну вартість оцінюваного товару.

А згідно додаткової угоди від 11.03.2013 №4 до зовнішньоекономічного контракту від 05.02.2013 року №05/02 ціна на товар сформована на умовах СІР UA Житомир і відповідно до умов контракту (п.3.2.) повинна включати в себе вартість упаковки, маркіровки, вантажно-розвантажувальних робіт, товаросупровідних документів, митного оформлення та доставки до м. Житомира, Україна. В той же час в інвойсі (рахунку) відправника товару і інвойсі продавця за одних і тих же умов поставки СІР UA Житомир ціна товару зазначена різна.

Крім того, як вже зазначалося вище, інвойс (рахунок) відправника товару містив посилання на контракт, який відмінний від того, що був зазначений у митній декларації та наданий до митного оформлення. Інвойс не містив даних щодо частки жиру в маслі, а також передбачав оплату товару на інший рахунок ( рахунок відправника ), хоча контракт передбачав оплату товару на рахунок продавця.

Наданий декларантом витяг з Інтернету про ціни на масло в Польщі та Германії містить посилання про вартість «Масла екстра», тобто подібного товару, але іншого, а тому теж не міг бути підтвердженням заявленої митної вартості товару, поданого до митного оформлення.

Інформаційно-аналітичний бюлетень «Ринок молока» за березень 2013 оку не міг бути використаний для підтвердження митної вартості оцінюваного товару, оскільки:

- бюлетень №149-03-13 містив огляд цін на масло в деяких європейських країнах станом на 10.03.2013, а в нашому випадку експорт товару здійснювався 21.03.2013 року;

- бюлетень №150-03-13 не містив огляду цін в окремих європейських країнах станом на день експорту товару, в той же час в ньому відмічалася загальна тенденція до росту ціни на масло на світових ринках.

Не могла бути підтвердженням заявленої митної вартості товару, поданого до митного оформлення, і експортна декларація країни відправлення, оскільки не містила даних про митну вартість товару, який експортувався.

В той же час декларантом не були надані такі додаткові документи, які витребувалися відповідачем:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Додатковим, фактором, який дає підстави сумніватися в заявленій митній вартості, стала інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо митної вартості подібних (схожих ) товарів, які були продані на експорт в Україну приблизно в тих же кількостях і на тих же комерційних умовах, час експорту яких був максимально наближеним до оцінюваних товарів, яка становила більше 4 EUR/кг або 5$/кг ( в перерахунку з ЄВРО за офіційним курсом ) проти заявленої декларантом за основним методом визначення митної вартості - 3,52 EUR/кг або 4,5074 $/кг ( в перерахунку з ЄВРО за офіційним курсом ).

Тобто, митним органом, під час проведення митного контролю правильності визначення митної вартості було виявлено і заниження митної вартості товару відповідно до даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ, яка містить інформацію про рівень цін на такі товари, митне оформлення яких вже здійснено, що вже саме по собі є достатньою підставою для сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товарів.

Це відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена в оглядовому листі ВАСУ від 23.04.2008р. № 720/100/13-08 "Деякі питання практики вирішення справ, пов'язаних із застосуванням митного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)", де зазначено, що дані цінової інформації Державної митної служби України є достатньою підставою для сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товарів.

Підтвердженням цього є і ряд рішень ВАСУ в аналогічних справах (наприклад, ухвала від 08.12.11 у справі №К-9991/55180/11 за позовом TOB "Меркурій" до Східної митниці). Зазначена позиція підтверджується і постановою Верховного Суду України від 16.01.2012 р. у справі за позовом TOB "Меркурій" до Східної митниці про визнання протиправними дій. визнання протиправними картки відмови й рішення про визначення митної вартості та їх скасування, в якій Верховний Суд України також погоджується з правомірністю використання митним органом бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України ( ЄАІС ДМСУ ) при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості.

Правомірність використання митним органом бази даних ЄАІС ДМСУ при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості підтверджується також і положеннями ст. 31, 33, 362 і 363 Митного кодексу України та наказом Держмитслужби України від 13.07.2012 року N 362, яким затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які передбачають:

- що митний контроль здійснюється з використанням інформаційних технологій і інформаційних ресурсів митних органів, що включають в себе електронні дані про результати митного контролю та митного оформлення товарів;

- що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари, в т. ч. рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Отже, подані позивачем основні і додаткові документи не були підготовлені належним чином і не містили усіх відомостей, що підтверджують складові митної вартості товару, чи відомості до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті, тому вони не могли бути підставою для підтвердження митної вартості, заявленої декларантом.

За наданими декларантом документами встановити дійсну ціну товару, заявленого по вище вказаній МД, було не можливо, оскільки вона не була підтверджена належними документами.

За таких обставин, коли позивач належним чином не підтвердив задекларовану ним митну вартість товару, то відповідно до ч.2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товару за ціною угоди не міг бути застосований ( «Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленню» ).

В зв'язку з цим, враховуючи всі вище зазначені обставини, у митного органу виникло право на здійснення коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядних методів.

Все це в сукупності з інформацією на подібні товари в ЦБД ЄАІС ДМСУ стало причиною коригування митної вартості згідно з рішенням № 101060000/2013/300287/2 від 01.04.2013 р. нарівні 4,061 EUR/кг або 5,2001$/кг ( в перерахунку з ЄВРО за офіційним курсом ) за резервним методом, що ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це відповідає положенням ст. 64 Митного кодексу України. Джерелом інформації про раніше визначені митні вартості на подібний товар приблизно в тих же кількостях і на тих же комерційних умовах була МД від 18.03.2013 року № 100270000/2013/271419.

Процедура консультацій між митним органом і декларантом щодо вибору методу визначення митної вартості товару на підставі інформації, яка наявна в митному органі, була проведена, що підтверджується підписом декларанта і посадової особи митного органу в рішенні про коригування митної вартості товару. В зв'язку з тим, що вимога про проведення консультації в письмовому вигляді була відсутня, консультація проводилась в усній формі.

Методи визначення 2а та 26 не могли бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари, а методи 2в та 2г через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Даючи оцінку правильності коригування відповідачем митної вартості оцінюваного товару, суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку, що митний орган, здійснюючи коригування за резервним методом, безпідставно не застосував метод визначення за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, інформацією про які він володів.

Так, згідно статті 61 Митного кодексу України, яка містить застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, передбачено, що товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

А згідно інформації цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо митної вартості подібних ( схожих ) товарів, які були продані на експорт в Україну приблизно в тих же кількостях і на тих же комерційних умовах, час експорту яких був максимально наближеним до оцінюваних товарів, витяг з якої було надано суду, митного оформлення масла вершкового виробництва Польщі не було. За таких обставин визначення митної вартості оцінюваного товару можливо було здійснити лише за резервним методом у відповідності з положеннями ст. 64 Митного кодексу України, яка теж містить певні застереження («Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі мінімальної митної вартості»).

Враховуючи викладене, прийняте митницею рішення про коригування митної вартості ввезених товарів вважаємо правомірним, виходячи також з наступного.

Відповідно до п. 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані зодати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Крім того, згідно зі ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994р., яка є обов'язковою для України, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Дійсна вартість товару для митних цілей повинна підтверджуватися належними документами, тобто такими, які містять об'єктивні відомості про вартість товару.

Проте, як уже зазначалося вище, ні основні, ні додаткові документи, надані позивачем, не містили об'єктивних відомостей про митну вартість задекларованого товару, тобто їх не можна вважати належними.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Ця позиція відповідача підтверджується і правовою позицією Верховного Суду України при розгляді справ аналогічної категорії, зокрема постановою ВСУ від 10.04.2012р. у справі №21-52а 12 за позовом ВАТ «Грета» до Східної митниці, та позицією Вищого адміністративного суду України.

З урахуванням наведеного Житомирська митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно норм митного законодавства.

При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм, надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження.

Таку позицію позивача у позовній заяві та у суді апеляційної інстанції обґрунтувало тим, що, на його думку, відповідачеві були надані всі документи, необхідні для митного оформлення товару.

Разом з тим, інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Суд попередньої інстанції на наведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про протиправність спірного рішення. З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При цьому, відповідно до ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Житомирської митниці задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Укрпродекспорт" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, - скасувати.

Відмовити в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Укрпродекспорт" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "21" жовтня 2013 р.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Матохнюк Д.Б.

Мельник-Томенко Ж. М.