Ухвала суду № 34239840, 17.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року Справа № 9104/78739/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест» до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест» звернулося в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №0001032321 від 13.04.2011 року за яким позивачу визначено грошове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 5884881 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що причиною продажу в грудні 2010 року будівельних матеріалів в асортименті за суму 884,6 тис.грн., попередньо придбаних в листопаді 2010 року за 29132067 грн., була потреба в оборотних коштах для погашення заборгованості по виплаті заробітної плати та інших обовязкових платежів. Оскільки продаж будматеріалів відбувся в умовах фінансової кризи та найменш сприятливий для цього сезонний період товари, товар було продано за ціною, нижчою ніж звичайна (ринкова). Крім того, товар виставлявся для продажу на біржі, тому немає підстав стверджувати про заниження ціни продажу. Податковий орган під час перевірки цих обставин не врахував, тому дійшов помилкового висновку про заниження податкових зобовязань з ПДВ за грудень 2010 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року відмовлено в задоволені позовних вимог, оскільки суд погодився з наведеними відповідачем доводами.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що була потреба в оборотних коштах для погашення заборгованості по виплаті заробітної плати та інших обовязкових платежів. Окрім цього, товар виставлявся для продажу на біржі, тому немає підстав стверджувати про заниження ціни продажу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради 07.07.1999 року та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Сихівському районі м. Львова.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Сихівському районі м. Львова в період з 14 по 22 березня 2011 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест» з питань правильності формування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

28.03.2011 року за наслідками перевірки складено акт № 522/23-209/30478733, яким встановлено порушення підприємством п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 4707905 грн. при визначенні бази оподаткування по операції з поставки товарів ПП «Квадрат Л» за цінами, не нижчими ціни придбання.

На підставі акту перевірки податковим органом 13.04.2011 року прийнято щодо підприємства податкове повідомлення-рішення №0001032321 від 13.04.2011 року, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 5884881 грн., в тому числі основний платіж 4707905 грн. та 1176976 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Суд першої інстанції прийшов до висновку про законність спірного податкового повідомлення-рішення та відмовив в скасуванні. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

Так, в період з 01 по 31 грудня 2010 року ТОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест» здійснило економічно збиткову операцію, продавши придбані раніше в ТОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1» за 29132067 грн. (в т.ч. 4855344,50 грн. ПДВ) будівельні матеріали кількістю найменувань 3438 шт. ПП «Квадрат Л» за ціною 884635 грн. (в т.ч. ПДВ 147439 грн.).

Для порівняння рівня цін відповідач звернувся із запитом № 4340/23-209 від 28.03.2011 року до ТОВ «Метал Холдинг Львів», в результаті чого встановлено, що середня ціна арматури на ринку металопрокату в грудні 2010 року становила 6180 грн. (з ПДВ).

Згідно з видатковими накладними від 29.12.2010 року на загальну суму 87396,20 грн. та від 30.12.2010 року на загальну суму 797238,80 грн. ТОВ «ІК «Комфорт-Інвест» продало ПП «Квадрат Л» арматуру (10-32) в кількості 696 т. на суму 11265,19 грн. (середня ціна продажу за 1 тонни арматури становила 16,185 грн.) Дана арматура придбана в ТОВ «БК «Комфортбуд-1» в кількості 696 т. на суму 3509963,34 грн. (середня ціна придбання за 1 т. становила 5042,96 грн. без ПДВ).

Також відповідно до тих же видаткових накладних ТОВ «ІК «Комфорт-Інвест» продало ПП «Квадрат Л» швелери (10-40) в кількості 49,78 т. на суму 896,94 грн. (середня ціна продажу за 1 т. становила 16,185 грн.) Швелери придбані в ТОВ «БК «Комфортбуд-1» в кількості 49,78 т. за ціною 279467,19 грн. (середня ціна придбання за 1 т. становила 5614,21 грн. без ПДВ), а відповідно до даних ТОВ «Метал Холдинг Львів» середня ціна швелерів на ринку металопрокату в грудні 2010 року становила 7200 грн. (з ПДВ).

Пунктом 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 283/97-ВР від 22.05.1997 року поняття звичайних цін для цілей оподаткування податком на додану вартість розуміється та застосовується за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до п. 20.1.1 ст. 20 цього Закону під звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Податковий орган довів, що ціна реалізації позивачем будівельних матеріалів не відповідає рівню ринкових (звичайних) цін, що склались на ринку ідентичних товарів, та відрізняється від них більше як на 20% і це стверджується слідуючим.

Позивач визнає, що ринковою (звичайною) ціною для будівельних матеріалів, що були обєктом купівлі-продажу, є ціна їх придбання та додатково підтверджується інформацією державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» щодо рівня середніх ринкових цін на деякі види сталевого прокату станом на грудень 2010 року.

Також між подіями придбання та реалізації позивачем товару (будівельних матеріалів) минуло менше календарного місяця, ціна реалізації товару є в 32 рази нижчою за ціну його придбання.

Твердження позивача про те, що товар реалізовано товарною біржею і позивач не визначав його ціни спростовується тим, що сумарна стартова ціна обох лотів по реалізації будівельних матеріалів становила 884635 грн., що на 28247432 грн. менше від ціни, за яку їх було придбано в межах місяця.

Також позивачем не представлено на вимогу суду жодних доказів щодо потреби в обігових коштах для погашення заборгованості по заробітній платі та обовязкових платежах.

Окрім цього, ПП «Квадрат Л» не сплатило позивачу коштів за продаж будівельних матеріалів, а сторони правочину провели зарахування взаємних зобовязань, що поряд з наведеними вище обставинами також свідчить про безпідставність доводів позивача щодо мотивів укладення завідомо збиткової операції.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятого рішення.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест» - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року у справі №2а-10535/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 18.10.2013р.