Постанова № 34239785, 15.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 752/3957/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко Т.М.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Війтовичу Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Київського міського центру зайнятості на постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 23 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київського міського центру зайнятості про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити виплату грошової допомоги,-

в с т а н о в и в:

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 23 квітня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Київського міського центру зайнятості про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити виплату грошової допомоги задоволено, визнано протиправними дії Київського міського центру зайнятості щодо відмови виплати позивачу грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу»; зобов'язано відповідача виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів з урахуванням отриманої нею вихідної допомоги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що дострокове припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем відбулось у зв'язку зі скороченням штатів, а не у зв'язку з виходом на пенсію, тому відповідно до ст.44 КЗпП України позивачу була виплачена вихідна допомога в розмірі середньомісячного заробітку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 червня 2011 року на підставі наказу Київського міського центру зайнятості №78-к від 06 червня 2011 року ОСОБА_2 звільнено з посади головного спеціаліста відділу доходів та контролю за надходженням коштів до Фонду Голосіївського районного центру зайнятості в зв'язку з скороченням штатів згідно п.1 ст.40 КЗпП України та виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку згідно ст.44 КЗпП України

На день звільнення позивача з займаної посади остання мала стаж державної служби понад 12 років 11 місяців. При цьому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, достроково вийшла на пенсію за 1 рік 2 місяці до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до довідки, наданої Управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва №6236 від 24 вересня 2012 року, позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 15 червня 2011 року, яка призначена достроково згідно до ст.26 Закону України «Про зайнятість населення».

Позивач 06 січня 2012 року звернулася із заявою до відповідача, в якій просила виплатити їй грошову допомогу у розмірі 10 посадових окладів у зв'язку з виходом на пенсію при наявності стажу державної служби понад 10 років відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».

Листом №15-619 від 20 січня 2012 року Київський міський центр зайнятості відмовив позивачу у здійсненні виплат грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, що передбачено ст.37 Закону України «Про державну службу» при звільненні працівника з посади державного службовця, з огляду на відсутність підстав для здійснення таких виплат відповідно до роз'яснення Головного управління державної служби України щодо виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію державного службовця.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивач на момент призначення їй пенсії державного службовця за віком та стажем державної служби набула права на достроковий вихід на пенсію відповідно до ст.26 Закону України «Про зайнятість населення», а тому відповідач зобов'язаний був виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно ст.37 Закону України «Про державну службу» державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

У відповідності до ч.2 ст.37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що необхідною умовою для отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» є наявність права на вихід на пенсію державного службовця на момент звільнення з роботи.

У відповідності до ст.21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Статтею 26 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, що була чинною на час звільнення позивача) передбачено, що працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку, серед іншого, із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, перепрофілювання підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, і військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законом строку, осіб перед пенсійного віку, які мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, серед іншого, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому при припиненні трудового договору із зазначеної підстави працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст.44 КЗпП України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу доходів та контролю за надходженням коштів до Фонду Голосіївського районного центру зайнятості в зв'язку з скороченням штатів (п.1 ст.40 КЗпП України) та виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку згідно ст.44 КЗпП України.

На момент призначення пенсії державного службовця ОСОБА_2 набула право на достроковий вихід на пенсію з урахуванням норм ст.26 Закону України «Про зайнятість населення», ст.21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розповсюдження дії норми ст.26 Закону України «Про зайнятість населення» в тому числі і на виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів. Згідно ст.37 Закону України «Про державну службу», який являється спеціальним для даних правовідносин, умовою виплати такої грошової допомоги є наявність права на вихід на пенсію державного службовця на момент звільнення з роботи, однак, оскільки позивач на момент її звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України встановленого законодавством пенсійного віку не досягла, відсутні підстави для отримання вищезазначеної грошової допомоги.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_2 звільнена у зв'язку з зв'язку з скороченням штатів, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, їй виплачена вихідна допомога в розмірі середньомісячного заробітку згідно ст.44 КЗпП України, відповідач в даному випадку діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому підстави для визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів згідно ст.37 Закону України «Про державну службу» відсутні.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2012 року (справа №21-211а12), від 02 квітня 2013 року (справа №21-86а13), 11 червня 2013 року (справа №21-182а13), які у відповідності до ст.244-2 КАС України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Голосіївського районного суду м.Києва від 23 квітня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості - задовольнити.

Постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 23 квітня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Київського міського центру зайнятості про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити виплату грошової допомоги відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 21 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.