Ухвала суду № 34239609, 03.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гловенко О.Д. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

03 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Сорочка Є.О.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛ-Стандарт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛ-Стандарт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачем подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом на підставі направлень від 22.10.2012 року № 1706/22-4, № 1746/22-6, № 1747/22-6, № 1749/22-7, № 1750/22-7, № 397/17-05, № 1732/22-10 проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «ПЛ-Стандарт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.09.2009 року по 30.06.2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.11.2012 року № 1032/22-04/36631825.

На підставі складеного акту перевірки, 11.12.2012 року податковою службою винесене податкове повідомлення-рішення №0014042204, яким збільшено ТОВ «ПЛ-Стандарт» суму грошового зобов'язання в розмірі 1 037 815 грн., з якої за основним платежем - 830 252 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 207 563 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, Окружний адміністративний суд м. Києва погодився з позицією відповідача щодо фіктивності господарських операцій позивача з зазначеними в акті перевірки контрагентами, так як ці операції не підтверджені первинними документами, та іншими належними доказами.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Арабескале», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», ТОВ «Віп Трейд», ТОВ «Лема Трейд», ТОВ «Сан енд Фан», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Компанія «Грифон Консалт».

З сукупного аналізу договорів між позивачем та його контрагентами вбачається, що основними умовами та предметом вказаних договорів було переважно: транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, організація вантажно-розвантажувальних робіт, перевезення вантажу залізничним та/або автомобільним транспортом, купівля продаж полівінілхлориду.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Арабескале», ТОВ «Віп Трейд», ТОВ «Альфакем Україна» суд зазначає, що в наданих позивачем податкових накладних та актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказано, що останніми були надані послуги по рахункам фактурам, проте, вказані рахунки фактури позивачем суду не пред'явлені, а тому не можливо встановити на виконання яких умов договору ТОВ «Арабескале», ТОВ «Віп Трейд», ТОВ «Альфакем Україна» надавалися на користь позивача послуги по перевезенню вантажу та за результатами яких складалися первинні документи.

Крім того, колегія суддів зауважує, що позивачем не було пред'явлено товарно-транспортних накладних, які при наданні послуг перевезення є обов'язковими документами.

Щодо господарських взаємовідносин між ТОВ «ПЛ-Стандарт» та ТОВ «Лема-Трейд», судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, між позивачем та ТОВ «ПЛ-Стандарт» укладено договір купівлі-продажу № 35/1, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах даного договору поліетилен, полівінілхлорид.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Лема-Трейд» виписало на користь позивача податкові накладні.

З наданих позивачем податкових накладних вбачається, що ТОВ «Лема-Трейд» виписало на користь позивача податкові накладні, згідно умов договору від 20.07.2010 року № 35/1, з яких вбачається, що ТОВ «Лема-Трейд» поставляється позивачу товар, згідно рахунків-фактур від 03.10.2011 року № РН-00019, № РН-00020 та № РН-00021.

Проте, вказані рахунки-фактури позивачем суду не пред'явлено, та як наслідок, не можливо встановити чи були виконані умови договору № 35/1 від 20.07.2010 року, згідно якого ТОВ «Лема-Трейд» виписані податкові накладні.

Щодо господарських взаємовідносин між ТОВ «ПЛ-Стандарт» та ТОВ «Сан енд Фан», ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з наданих позивачем податкових накладних вбачається, що податкова накладна №52 від 30.12.2011 року виписана ТОВ «Сан енд Фан» на виконання умов договору № 7/2 від 18.08.2011 року, податкова накладна № 51 від 30.12.2011 року виписана на виконання умов договору № 7/1 від 18.08.2011 року. Однак, договори № 7/1 та № 7/2 від 18.08.2011 року, укладені між позивачем та ТОВ «Сан енд Фан» суду не пред'явлено.

Крім того, з наданих позивачем податкових накладних вбачається, що податкова накладна №101 від 30.06.2012 року виписана ТОВ «Грифон Консалт» на виконання умов договору № 29-13 від 29.03.2012 року, проте податкова накладна № 100 від 30 червня 2012 року виписана на виконання умов договору № 29-12 від 29.03.2012 року, при цьому, договір № 29-12 від 29.03.2012 року, укладений між позивачем та ТОВ «Грифон Консалт» суду не пред'явлено.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2011 року зазначено, що ТОВ «Сан енд Фан» надані послуги згідно рахунків № СФ-0000050 від 30.03.2013 року та № СФ-0000248 від 30.03.2012 року, тобто між сторонами підписані акти здачі-прийняття робіт раніше, ніж були складені документи, на виконання яких надавались послуги.

Таким чином, не можливо встановити на виконання яких умов договору ТОВ «Сан енд Фан», ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» надавалися на користь позивача послуги по перевезенню вантажу та за результатами яких складалися первинні документи.

Щодо господарських взаємовідносин між ТОВ «ПЛ-Стандарт» та ТОВ «Віп Трейд», суд зазначає наступне.

Так, 30.03.2011 року між ТОВ «Віп Трейд», як експедитором, та позивачем, як клієнтом, укладено договір № 004П транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, за умовами якого клієнт доручає, а експедитор приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок клієнта здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування вантажів автомобільним та іншими видами транспорту по території України. Види та найменування вантажу, заявленого до перевезення згідно з даним договором, а також пункти відправлення та призначення вантажу зазначаються в протоколі погодження договірної ціни, який є його невід'ємною частиною договору.

Між ТОВ «ПЛ-Стандарт» та ТОВ «Віп Трейд» підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно яких виконавцем в період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року проведені наступні роботи (надані послуги): вантажно-розвантажувальні роботи (подача техніки, загрузка-вигрузка автотранспорту); сортування, пакування товару, пакування на палети; транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 927 099,50 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не надано протоколи погодження договірної ціни, в яких би було зазначено про види та найменування вантажу, заявленого до перевезення, пункти відправлення та призначення вантажу, як це передбачено умовами договору від 30.03.2011 року № 004П про транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, а тому неможливо дійти висновку про підстави формування цін на послуги.

Отже, з сукупного аналізу наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем на обґрунтування формування витрат податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури не відповідають вимогам первинного бухгалтерського документа, а тому не можуть бути доказами підтвердження вчинення господарських операцій.

Крім того, з аналізу наданих позивачем договорів, укладених між ТОВ «ПЛ-Стандарт» та ТОВ «Арабескале», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», ТОВ «Віп Трейд», ТОВ «Сан енд Фан», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» вбачається, що вони укладалися з метою здійснення контрагентами позивача перевезень вантажу, однак доказів транспортування товару позивачем не надано.

Так, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Законодавством передбачено обов'язкову наявність документів про транспортування товару, страхування відповідальності, підтвердження сертифікатами відповідності тощо, які одночасно з іншими є доказами отримання такого товару.

Таким чином, у зв'язку з вищевикладеними обставинами справи, колегія суддів дійшла до висновку, що реально господарські відносини за вказаними документами у вказаний період між позивачем та його контрагентами з урахуванням часу, місця та необхідності затрати зазначених ресурсів не відбувалися, а їх складення було направлено на отримання податкової вигоди.

Отже, у зв'язку з тим, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на переміщення товару, що свідчить про відсутність факту переміщення товару від постачальників до покупця, відсутні доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей від вказаних контрагентів, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, не відповідають вимогам первинного бухгалтерського документа, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, діяв у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Актами перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічних перевірок ТОВ «ПЛ-Стандарт» та ТОВ «Арабескале», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», ТОВ «Віп Трейд», ТОВ «Сан енд Фан», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків було встановлено, що у останніх відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Отже, всі вищенаведені дані в сукупності свідчать про те, що контрагенти позивача фактично не мали можливості здійснювати перевезення вантажу на виконання своїх зобов'язань перед ТОВ «ПЛ-Стандарт», а ТОВ «Лема Трейд» здійснювати поставку товару.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛ-Стандарт» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 08.10.2013 року

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Сорочко Є.О.