Ухвала суду № 34239290, 16.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3598/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКАР Лізинг» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2013 року позов задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2012 року № 0006342220, № 0006352220 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби..

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби звернулась до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УКАР Лізинг» (код за ЄДРПОУ 34181828) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Ліга Груп» (код за ЄДРПОУ 36449011) за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 17 жовтня 2012 року № 365/1/22-20-34181828.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «УКАР Лізинг» задекларовано суму податкового кредиту з податку на додану вартість та суму витрат з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Ліга Груп», які не спричиняють реального настання правових наслідків.

13 листопада 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0006352220, яким відповідно до пп. 54.3.2, п. 54.3 ст. 54 та абз. « 1» п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями ТОВ «УКАР Лізинг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 270 680, 00 грн.;

- № 0006342220, яким відповідно до пп. 54.3.2, п. 54.3 ст. 54 та абз. « 1» п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. №2755-VI із змінами та доповненнями ТОВ «УКАР Лізинг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 294 217, 91 грн., в тому числі 235 374, 33 грн. - основний платіж, 58 843, 58 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Вказані податкові повідомлення-рішення ТОВ «УКАР Лізинг» оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби у м. Києві та до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якого останні, рішеннями від 29 січня 2013 року № 894/10/12-1-03 та від 25 лютого 2013 року № 2808/6/10-2115, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 13 листопада 2012 року № 0006342220, № 0006352220, залишили без змін, а скарги без задоволення.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «УКАР Лізинг» (Замовник) та ТОВ «Ліга Груп» (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 16.06.2011 р. № 160611/1, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання цілодобово надавати послуги Асистансу Клієнтам Замовника на території України згідно Додатку № 1, в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

На виконання вказаного договору ТОВ «Ліга Груп» виписано податкові накладні від 31.07.2011 року № 33, від 31.08.2011 року № 135, № 136, акти здачі-прийняття від 31.07.2011 року № ОУ-000033, від 31.08.2011 року № ОУ-0000135, № ОУ-0000136, рахунки-фактури від 31.07.2011 року № СФ-000033, від 31.08.2011 року № СФ-0000135, № СФ-0000136.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені ТОВ «УКАР Лізинг» до складу податкового кредиту у липні, серпні 2011 р. та відображені у Додатках № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Також, позивачем були надані документи, що підтверджують наявність у власності ТОВ «УКАР Лізинг» транспортних засобів, які за умовами договору було передано у фінансовий або оперативний лізинг (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобів, рахунки, акти виконаних робіт) та в свою чергу свідчать про необхідність замовлення послуг асистансу.

Вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, що висновки податкового органу щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за липень - серпень 2011 року та права на формування витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток складені на основі акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 31.08.2012 року № 304/22-2/36449011 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Ліга Груп» (код за ЄДРПОУ 36449011), з питань дотримання вимог податкового законодавства за травень 2011 року - січень 2012 року». Відповідно до вказаного акту перевірки у ТОВ «Ліга Груп» встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбані та продажу товарів (послуг) за травень 2011 року - січень 2012 року, а також встановлено, що правочини вчинені ТОВ «Ліга Груп» не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Окрім цього, в зазначеному акті перевірки йдеться посилання на протокол допиту свідка ОСОБА_3, постанову старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Київській області від 16 січня 2012 року про порушення кримінальної справи та на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центу сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського ГУ ГУМВС України від 29.09.2011 року № 1641.

Однак, зазначені доводи податкового органу є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на положення ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не надано до суду доказів наявності вини, завідомо умисної мети чи факту спрямованості правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим ч. 1 ст. 228 ЦК України пов'язує визначення порушення публічного порядку, а відтак, вважати такий правочин нікчемним згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України у суду достатніх підстав немає.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність вчинених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ліга Груп».

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та зазначає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2012 року № 0006342220, № 0006352220.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 21.10.2013 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.