Ухвала суду № 34238479, 03.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4321/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

03 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС - Мильнікової Марії Михайлівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ремагродеталь» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними дій щодо визнання протиправними дій щодо складання акта перевірки та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року Приватне підприємство «Ремагродеталь» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними дій щодо визнання протиправними дій щодо складання акта перевірки та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обгрунтовує тим, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 18.06.2012 року № 2174-15/34425753 щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2012 року № 0026571520, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 54541,00 гривня, у тому числі за основним платежем 43633,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10908,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2013 року задоволено вказаний позов частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.07.2012 року № 0026571520 Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС - Мильнікова Марія Михайлівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволення даного позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС проведено камеральну перевірку даних ПП «Ремагродеталь», задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2012 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 18.06.2012 року № 2174-15/34425753, за змістом якого вказаною перевіркою встановлено, що ПП «Ремагродеталь» сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Тарга Сервіс» на загальну суму ПДВ 61966,66 грн. Підприємством включено до складу податкового кредиту податкові накладні: № 1306 від 14.03.2012 року на суму ПДВ 23008,33 грн. (рядок 1 згідно реєстру податкових накладних); № 2103 від 22.03.2012 року на суму ПДВ 20625,00 грн. (рядок 2 згідно реєстру податкових накладних). Таким чином встановлено, що ПП «Ремагродеталь» порушено п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму ПДВ 43633,33 грн., що призвело до заниження суми, що підлягала сплаті ПДВ 43633,33 грн.

На підставі встановлених в акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2012 року № 0026571520, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 54541,00 гривня, у тому числі за основним платежем 43633,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10908,00 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо складання висновків акта перевірки, а також винесення податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Судом першої інстанції встановлено, що висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 18.06.2012 року № 2174-15/34425753 щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України грунтуються на факті відсутності в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних ТОВ «Тарга Сервіс».

Згідно матеріалів справи ПП «Ремагродеталь» зареєстровано Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 20.06.2006 року № 1 067 102 0000 008189.

Згідно довідки № АБ338030 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля будівельними матеріалами, вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв та прянощів, оптова торгівля фруктами та овочами.

Взятий на облік у в органах державної податкової служби від 21.06.2006 року за № 11581.

Між ПП «Ремагродеталь» (надалі-Покупець) та ТОВ «Тарга-Сервіс» (надалі-Продавець) укладено договір поставки від 12.03.2012 року № 12-03, відповідно до умов договору Постачальник на підставі замовлення зобов'язується відвантажити (передати у власність), а Покупець зобов'язується належним чином прийняти та здійснити оплату за отриманий товар, а саме: мазут М-100, М-40, бітум дорожній БНД 60/90 на умовах даного договору.

Кожна товарна партія узгоджується додатково та вказується у видаткових накладних, які являються невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем декларувались фінансово-господарські операції по взаємовідносинам з ТОВ «Тарга Сервіс» за спірний період, відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за 04 місяць 2012 року від 21.05.2012 року (електронна квитанція № 2 за період квітень 2012 року, реєстраційний номер документу 9028257891), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за 04 місяць 2012 року від 21.05.2012 року (електронна квитанція № 2 за період квітень 2012 року реєстраційний номер документу 9028258074).

Однак, судом першої інстанції було встановлено, що постачальник позивача відмовився виписувати податкові накладні. З метою дотримання приписів податкового законодавства, позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС з заявою про відмову постачальника надати податкову накладну від 21.05.2012 року (електронна квитанція № 2 за квітень 2012 року від 21.05.2012 року реєстраційний номер 9028258231).

З огляду на викладене колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз.11 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач виконав вимоги чинного законодавства щодо звернення з заявою до органу державної податкової служби про відмову постачальника від видачі податкової накладної. Документ було доставлено 21.05.2012 року, тобто у строк, визначений чинним законодавством. Крім того, згідно з заявою до додатку № 8 податкової декларації з ПДВ за квітень 2012 року від 22.05.2012 року № 22/05-1 позивачем надано первинні документи, що засвідчують факт сплати податку на додану вартість.

Також колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції тверджень відповідача про порушення позивачем терміну надання первинних документів, які повинні були бути надані разом з заявою до додатку № 8 податкової декларації, з огляду наступне.

Первинні документи були надані позивачем відповідачу 22.05.2012 року, тобто з порушенням терміну їх надання на 1 календарний день. Однак, з огляду на те, що позивач своєчасно звернувся до органу ДПС з заявою із скаргою на постачальника, зазначив про неможливість одночасного направлення електронною поштою і заяви і первинних документів, а відповідачем така неможливість неспростована; позивач не став зволікати з наданням первинних документів та надав їх на наступний день.

Отже, колегія суддів вважає, що такі дії свідчать про добросовісні зусилля позивача виконати свої обов'язки, а тому причина затримки надання первинних документів на один день є поважною.

Натомість Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва не виконано приписи абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та не проведено документальну позапланову виїзну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку на додану вартість, що є прямим правопорушенням.

На підтвердження реальності господарських операцій та правомірного нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Тарга Сервіс» за спірний період позивачем надано суду наступні документи: щодо підтвердження здійснення видаткових операцій податкові накладні: від 14.03.2012 року № 1306, від 22.03.2012 року № 2103; видаткові накладні: від 14.03.2012 року № РН-0001306, від 22.03.2012 року № РН-0002103; реєстр виданих та отриманих накладних (форма наказу затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1002) за 04 місяць 2012 року (електронна квитанція № 2 за період квітень 2012 року від 21.05.2012 року, реєстраційний номер документу 90282257691), що підтверджують існування фінансово-господарських взаємовідносин в ланцюгу постачання з іншими контрагентами.

Матеріалами справи підтверджено доводи позивача, щодо виїмки первинних документів відповідно до листа Деснянського районного Управління Головного Управління Міністерства Внутрішніх справ України в м. Києві від 11.09.2012 року № 46/Н-2484 та протоколу обшуку від 03.07.2012 року.

Відповідно до листа Головного управління в м. Києві слідчого управління від 27.12.2012 року № 12/1-71-2081 кримінальну справу відносно директора ПП «Ремагродеталь» ОСОБА_3 закрито.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги лист Деснянського РУ слідчого відділу від 28.05.2013 року № 46/1-338, відповідно до якого директор ПП «Ремагродеталь» ОСОБА_3 здійснював господарську діяльність за винагороду та не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки відповідачем не надано пояснень в рамках чого відбирались дані покази та не надано доказів щодо винесення обвинувального вироку у кримінальній справі.

Разом тим, відповідно до інформації з питань правових взаємовідносин з ПП «Ремагродеталь» за період березень 2012 року, наданої ТОВ «Тарга-Сервіс» вбачається, що останній зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.09.2011 року № НБ 354945, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси. Операції по взаємовідносинам з позивачем відображено в бухгалтерському обліку ТОВ «Тарга-Сервіс» наступним чином: суми податку на додану вартість за виписаними податковими накладними включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених в реєстрі виданих податкових накладних, відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за березень 2012 року та даним Єдиного реєстру податкових накладних Дебіторська заборгованість відсутня.

Натомість, факт реалізації товарів позивачем та наявність господарських взаємовідносин в ланцюгу постачання з іншими контрагентами підтверджується укладеним договором про надання транспортних послуг № 07-03 від 07.03.2012 року, відповідно до умов якого ТОВ «Інсайт Плюс» (надалі-Перевізник) надає транспортні послуги ПП «Ремагродеталь» (надалі-Замовник) по перевезенню вантажів Замовника вантажним автотранспортом, згідно діючого законодавства України в області вантажоперевезень. Зі змісту договору вбачається, що сторони є платниками податку на додану вартість.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано: акт № 256 здачі - прийняття робіт від 07.03.2012 року (послуги з перевезення бітуму), податкову накладну від 07.03.2012 року № 173, акт № 265 здачі-прийняття послуг від 14.03.2012 року (послуги з перевезення бітуму), податкову накладну від 14.03.2012 року № 174, податкову накладну від 16.03.2012 року № 175, акт № 270 здачі-прийняття робіт від 16.03.2012 року, акт № 284 прийняття робіт від 19.03.2012 року, податкову накладну від 16.03.2012 року № 176, акт № 288 здачі-прийняття робіт від 21.03.2012 року, податкову накладну від 21.03.2012 року № 177.

Крім того, між позивачем (надалі-Постачальник) та Дочірнім підприємством «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі-Покупець) укладено договір поставки № 150 від 28.10.2011 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: бітум нафтовий дорожній БНД 60-90 (90-130). Згідно договору сторони є платниками податку на додану вартість.

Відповідно до Додаткової Угоди до договору № 150 від 28.10.2011 року від 01.06.2012 року сторони домовились про кількість товару та ціну.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано: видаткову накладну від 22.03.2012 року № РЕМ-000040, видаткову накладну від 22.03.2012 року № РЕМ-000041, видаткову накладну від 22.03.2012 року № РЕМ-000042, на отримання товару видана довіреність від 19.03.2012 року № 62.

Як вбачається з акту перевірки від 18.06.2012 року № 2174-15/34425753, відповідачем не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Тарга-Сервіс», жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Висновок органу державної податкової служби про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено на підставі відсутності в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Тарга-Сервіс» податкових накладних № 1306 від 14.03.2012 року та № 2103 від 22.03.2012 року, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Однак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про критичне сприйняття даних висновків з огляду на наступне.

Дослідивши матеріали справи, та встановивши зв'язок між статутною діяльністю товариства та фактом придбання товарів, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, наявністю основних фондів, відчуження товарів, понесення інших виробничих витрат і господарською діяльністю платника податку, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що господарська діяльність позивача спрямована на отримання майнової вигоди від її здійснення, а отже мала характер реального здійснення господарської діяльності.

Зокрема, при цьому державною податковою службою порушено приписи податкового законодавства, а саме: невраховано первинних документів, наданих позивачем на підтвердження формування податкового кредиту з податку на додану вартість та не проведено зустрічну перевірку ТОВ «Тарга Сервіс» з метою встановлення реальності господарських операцій.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС щодо нарахування позивачу податку на додану вартість є неправомірними, а відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, неправомірним є нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів про те, що податковий кредит з податку на додану вартість нарахований позивачем неправомірно, доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.07.2012 року № 0026571520 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ПП «Ремагродеталь» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2012 року № 0026571520 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо складання акту від 18.06.2012 року № 2174-15/34425753 про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 76 Податкового кодексу України визначено порядок проведення камеральної перевірки. Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Зазначена правова норма прямо передбачає право відповідача здійснювати камеральну перевірку даних, на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) у строки, визначені п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що камеральна перевірка ПП «Ремагродеталь» проведена правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо складання акту від 18.06.2012 року № 2174-15/34425753 про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість є необґрунтованими та безпідставними, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильною відмовив у їх задоволенні.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС - Мильнікової Марії Михайлівни - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.