Ухвала суду № 34237016, 10.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. справа № 1111/10100/12(2а/1111/1002/12)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Житлово-експлуатаційної контори № 1

на постанову Ленінського районного суду м.Кіровограда від 29 березня 2013 року у справі № 1111/10100/12 (2-а/1111/1002/12) за позовом ОСОБА_1 до Житлово-експлуатаційної контори №1 про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність ЖЕК №1 про відмову в наданні 25-відсоткової знижки по сплаті послуг з квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття, передбачену ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язати ЖЕК №1 надати 25-відсоткову знижку по сплаті послуг з квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття, передбачену ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з відповідним перерахунком сплати за ці послуги за минулий період; стягнути з ЖЕК № 1 на користь позивача 5000 грн. відшкодування моральної шкоди заподіяної протиправними діями та принести вибачення у спосіб, яким розповсюджувалась недостовірна інформація про несплату квартирної плати та неіснуючу заборгованість - розвішування оголошень на під'їздах будинку та інформацію на зборах мешканців будинку, в якому проживає позивач.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що є дитиною війни та, згідно ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання. Проте, відповідачем в порушення вимог даної норми Закону, порушено його право на отримання даної знижки, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Постановою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 29 березня 2013 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано неправомірною бездіяльність Житлово-експлуатаційної контори №1 про відмову в наданні ОСОБА_1 25-відсоткової знижки по сплаті послуг з квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття, передбачену ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язано Житлово-експлуатаційну контору №1 надати ОСОБА_1 25-відсоткову знижку по сплаті послуг з квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття, передбачену ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що оскільки позивач має статус «дитина війни», то він має право на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Житлово-експлуатаційна контора №1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ЖЕК №1 надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які не

належать до комунальних послуг, на які надається 25-відсоткова знижка, згідно ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Як на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, заявник апеляційної скарги посилається на те, що ЖЕК №1 - це підприємство, суб'єкт господарювання, виконавець послуг, та не є суб'єктом владних повноважень, в розумінні КАС України. Владні управлінські функції ЖЕК не виконує, а тому дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням (а.с.16).

Згідно ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни надається, зокрема, право на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання.

Як зазначає позивач, неодноразові звернення до відповідача щодо надання даної знижки при сплаті квартирної плати, залишилися безрезультатними, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.

Проте, з таким висновком суду, суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до п.1. ч.2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації.

Тобто, вказаними нормами права передбачено два критерії для відмежування справ адміністративної юрисдикції від справ іншої юрисдикції і це є: суб'єктний та предметний склад.

Предметний склад обумовлений тим, що справа адміністративної юрисдикції повинна містити в собі публічно-правовий спір. В свою чергу суб'єктний склад справи адміністративної юрисдикції передбачає наявність однієї із сторін чи обох сторін спору суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем є житлово-експлуатаційна контора №1 управління житлово-комунального господарства міськвиконкому та є виконавцем послуг, згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Згідно ст.1 даного Закону, виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Таким чином, Житлово-експлуатаційна контора №1 не виступає у статусі суб'єкта владних повноважень, оскільки не виконує владних управлінських функцій і не наділена можливістю владно керувати поведінкою особи, з якою вони перебувають у спірних правовідносинах.

Більш того, з позовних вимог, які є предметом позову, не вбачається, що між сторонами існує публічно-правовий спір, спірні правовідносини виникли з приводу наявності пільг по сплаті житлово-комунальних послуг.

Обов'язок споживача вносити плату за комунальні послуги у встановленому порядку визначений положеннями статей 68 і 162 Житлового кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З огляду на предмет спору, вказана справа має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, оскільки стосується захисту житлових прав, які позивач вважає порушеними.

Отже, даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), як зазначено у п. 1 ч. 1 ст.3 КАС України, а тому встановлена ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.157, п.4 ч.1 ст. 198, ст. 203, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-експлуатаційної контори №1 задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м.Кіровограда від 29 березня 2013 року у справі № 1111/10100/12 (2-а/1111/1002/12) - скасувати, а провадження в адміністративній справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 11.09.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк