Постанова № 34236806, 12.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. справа № 2а-12628/08/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Рязанова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу суб'єкта господарської діяльності фізичної особи - ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2011 року у справі № 2а-12628/08/0470 за позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська до суб'єкта господарської діяльності фізичної особи - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за рахунок активів боржника,-

ВСТАНОВИВ:

Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська 21 листопада 2008 року звернулась до суду з позовом до суб'єкта господарської діяльності фізичної особи - ОСОБА_1, згідно якого просить звернути стягнення на активи відповідача на користь держави у сумі 43741 грн. 69 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання в розмірі 43741,69 грн. в установлені строки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено. Суд постановив звернути стягнення на активи відповідача на суму 43 741 (сорок три тисячі сімсот сорок одна) грн. 69 коп. на користь державного бюджету: на р/р 31116029700006 податок на додану вартість, код платежу 14010100; р/р 33213801700006 податок з доходів фізичних осіб, код платежу 11010200. Одержувач Управління Державного казначейства Індустріального району, код ОКПО 24232376, банк одержувача ГУДКУ (головне управління державного казначейства України) в Дніпропетровській області, МФО 805012.

Постанова суду мотивована,тим що судом встановлено обставини які свідчать про наявність у відповідача не сплаченої узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 43741,69 грн., таким чином позивачем доведена правомірність позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про незастосування судом першої інстанції положень пункту 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» згідно якої податковий борг який виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання, між тим враховуючи те що податкові зобов'язання є узгодженими з дня направлення податкових повідомлень на адресу відповідача тобто 02.06.2005 року, строк давності закінчився 01.06.2008 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 31.05.2005 року посадовими особами позивача було проведено перевірку дотримання вимог законодавства про оподаткування відповідачем.

За результатами вказаної перевірки позивачем було складено акт № 00020491 від 31.05.2005 року (далі - акт перевірки) в якому зроблено висновок про порушення відповідачем:

підпункту 7.3.1 пункту 7.3., підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано 26885 грн. 00 коп. податку на додану вартість та статті 13, пункту 1.а.б статті 19 Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян, пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині заниження оподаткованого доходу, в результаті чого донараховано 464 грн. 76 коп. податку з доходу.

На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення, в яких визначені суми податкового зобов'язання: № 0000911701/0 від 31.05.2005 року та № 0000901701/0 від 31.05.2005 року.

В податковому повідомленні-рішенні № 0000911701/0 від 31.05.2005 року визначена суму податкового зобов'язання складає: 26885 грн. 00 коп. сума податкового зобов'язання за основним платежем та 13442 грн. 50 коп. сума податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями та у податковому повідомленні-рішенні - № 0000901701/0 від 31.05.2005 року: 464 грн. 76 коп. сума податкового зобов'язання за основним платежем .

Прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення були вручені відповідачу поштовим відправленням 02.06.2005 року.

У строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (протягом 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення), відповідач не сплатив суму штрафних санкцій, визначену рішенням податкового органу, та не оскаржив це рішення у встановленому порядку.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що суми визначені в зазначених податкових повідомленнях-рішеннях підлягають стягненню, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені відповідачем не були, а зазначена в них сума боргу, яка є узгодженою та набуло статусу податкового відповідачем, не сплачена.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ) податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до приписів ст. 5 вищезазначеного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-ІІІ, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п. 15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п. 15.2.1 ст.15 Закону № 2181-ІІІ у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнений протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Аналіз п.п. 15.1.1 п. 15.1, п.п.15.2.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ свідчить про те, що встановлені статтею 15 вище зазначеного закону строки давності обмежують право податкового органу самостійно визначати платнику податків податкові зобов'язання та стягувати їх примусово.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що прийняті за результатами перевірки відповідача податкові повідомлення-рішення № 0000911701/0 від 31.05.2005 року та № 0000901701/0 від 31.05.2005 року були вручені відповідачу поштовим відправленням - 02.06.2005 року (а.с. 23). Першу податкову вимогу № 1/362 від 11.08.2005 року було отримано відповідачем 22.08.2005 року (а.с. 32). Другу податкову вимогу № 2/483 від 19.10.2005 року було отримано відповідачем 31.10.2005 року (а.с. 34) .

Таким чином з часу виникнення у відповідача податкового боргу, у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання до звернення позивача з позовом до суду - 21.11.2008 року, минуло більше ніж 1095 календарних днів, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Щодо стягнення податкових зобов'язань у розмірі 2688,50 грн. визначених податковим повідомленням - рішенням форми «Ш» від 03.08.2007 року № 00010217111/0 за затримку граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд апеляційної інстанції зауважує на наступному, заявляючи позовні вимоги щодо стягнення вказаної суми позивач посилався на неможливість вручення вказаного податкового повідомлення - рішенням відповідачу у зв'язку з не проживанням останнього за адресою зазначеною на поштовому конверті (а.с. 30). Між тим згідно довідки ремонтно-будівельного та експлуатаційного управління «Наш дім» ДП ДДБК від 12.02.2009 року (а.с. 111) відповідач зареєстрован та проживає в АДРЕСА_1 з 0505.1988 року, що свідчить про незмінність його місця проживання протягом строку направлення йому позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішенням. При цьому надана суду позивачем копія поштового конверту, в підтвердження направлення відповідачу податкового повідомлення-рішенням, не містить адреси відповідача.

Таким чином суд апеляційної інстанції не може вважати доведеним факт направлення позивачем за місцем проживання відповідача податкового повідомлення - рішенням форми «Ш» від 03.08.2007 року № 00010217111/0.

Таким чином вимоги позивача щодо стягнення податкового боргу в сумі 2688,50 грн. є необґрунтованими.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу суб'єкта господарської діяльності фізичної особи - ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2011 року у справі № 2а-12628/08/0470 - скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволені позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко