Ухвала суду № 34236703, 12.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ass="fs91">ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р.

справа № 811/878/13-а

lass="fs100">Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової службиONT>

ss="fs108">на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі №811/878/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РОС АГРО» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «РОС АГРО» та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0003391520 від 24.12.2012р., яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податку на додану вартість в сумі 261490, 20 грн., в т.ч. за штрафними санкціями 261490, 20 грн..

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Кіровоградська об’єднана Державна податкова інспекція Кіровоградської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга Кіровоградської ОДПІ фактично обгрунтована висновками, які зроблено в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.T>

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що повноважними особами Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань правильності нарахування та сплати штрафу у розмірі 3 відсотків від суми заниження податкового зобов’язання в уточнюючих розрахунках податкових зобов’язань з ПДВ в зв’язку з виправленням самостійно виправлених помилок, поданих в січні 0 серпні 2012 року

За результатами перевірки складено акт №328/1520/31308597 від 29.11.2012р., в якому вказано на порушення підприємством вимог абз. 2 п.50.1 ст.50 ПК Укарїни, п.п.1,2 розділу ІV, п.6 розділу ІХ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.11р. №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.11р. №1490/20228 щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності, в результаті чого не здійснено нарахування та сплата штрафу у розмірі трьох відсотків від суми недоплати, визначеної в уточнюючих розрахунках на загальну суму 156894,12 грн. (5229804*0,03=156894,12)

Такі висновки, з огляду на акт перевірки, ґрунтуються на наступному.

ТОВ «Рос Агро», як платник, який згідно зі ст..209 ПК України, застосовує спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, подає разом з декларацією з податку на додану вартість податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід’ємною частиною звітності за відповідний період.

ТОВ «Рос Агро» за період з 01.01.2012р. по 26.11.2012р., згідно з п.50.1 ст.50 ПК України, подано 8 уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до ст..209 ПК України), в яких збільшено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні с/г виробника та спрямовується на спеціальний рахунок с/г підприємства, на загальну суму 5139804грн., а саме: за жовтень 2011 року №9001598909 від 26.01.12р. та від 10.01.12р. №900006457, за грудень 2011 року від 29.02.12р. №9008959170, за травень 2011 року від 01.03.2012р. №9009155463, за травень 2012р. від 26.06.12р. №9036321533 та №9036575501, за квітень 2012 року від 28.08.12р. №9051903417.

Згідно з абз.2 п.50.1 ст.50 ПК України, платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до раніше поданої ним декларації за формою, встановленою на дату подання такого уточнюючого розрахунку, і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3% від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.T>/P>

ONT >ТОВ «Рос Агро» не було подано уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з самостійно виявленням помилок (до декларації, за якою проводяться розрахунки з бюджетом) за звітні періоди, за які були подані уточнюючи розрахунки податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до ст..209 ПК України), в результаті чого не відбулося здійснення нарахування та сплата штрафу у розмірі 3% від суми недоплати визначеної у поданих уточнюючих розрахунках, на загальну суму 156894,12грн.

Відповідно до п.120.2 ст.120 ПК України, невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов’язання (недоплати).

З зазначених у Акті перевірки підстав ДПІ зроблено висновок про порушення підприємством п.50.1 ст.50, п.120.2 ст.120 ПК України, у зв’язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012 року №0003391520 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податку на додану вартість в сумі 261490, 20 грн., в т.ч. за штрафними санкціями 261490, 20 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, оскільки висновки ДПІ не узгоджуються з суттю та правовою направленістю норм ПК України, які регулюють порядок виправлення самостійно виявлених помилок у податковій звітності минулих податкових періодів, а також встановленому порядку нарахування та сплати штрафних санкцій у разі вчинення платником податків дій щодо виправлення таких помилок.

За такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовою підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення зазначено п.120.2 ст.120 ПК України.

Відповідно до п.120.2 ст.120 ПК України, невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Тобто, вказаною нормою права встановлена відповідальність платника податків за невиконання вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.

Абзацом другим пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Встановлені обставини справи, які знайшли своє відображенні і у акті перевірки, свідчать про те, що до податкового органу позивач самостійно подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з самостійно виправленими помилками щодо діяльності відповідно до ст. 209 розділу V ПК України (тобто уточнив показники ПДВ, відображені в попередньо поданих деклараціях з ПДВ (скорочена форма) за жовтень 2011 року №9001598909 від 26.01.12р. та від 10.01.12р. №900006457, за грудень 2011 року від 29.02.12р. №9008959170, за травень 2011 року від 01.03.2012р. №9009155463, за травень 2012р. від 26.06.12р. №9036321533 та №9036575501, за квітень 2012 року від 28.08.12р. №9051903417 (а.с.37-60).

Зазначені уточнюючі розрахунки складені позивачем та подані до податкового органу у точній відповідності та за формою, встановленою наказом Міністерства фінансів №1492 від 25.11.2011року (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228). Вказані обставини відповідачем не заперечувались.

Таким чином, позивач скористався наданим йому правом та виконав приписи абзаца 1 п.50.1. ст. 50 ПК України, шляхом подання уточнюючих розрахунків (за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку) про самостійно виявлені помилки у раніше поданих ним податкових деклараціях.

Проаналізувавши приписи абз.1 та 2 п.50.1 ст.50 ПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки позивач скористався своїм правом та виправив показники раніше поданих декларацій (скорочена форма) шляхом подання уточнюючих розрахунків (абз.1 п.50.1 ст.50 ПК України), то у нього був відсутній обов’язок виконувати вимоги абз.2 п.50.1 ст.50 ПК України (уточнювати показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період), у зв’язку з чим у ДПІ були відсутні правові підстави застосовувати до підприємства штрафні санкції, які передбачені п.120.2 ст.120 ПК України.

Крім цього, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що абзац 2 п. 50.1. ст. 50 ПК України (за порушення якого встановлена відповідальність передбачена п. 120.2 ст. 120 ПК України) не містить обов'язку позивача щодо самостійної сплати штрафної санкції в розмірі 3% від суми самостійно донарахованого податкового зобов'язання. Названий обов'язок закріплений у абзаці 3 п. 50.1. ст. 50 ПК України, проте п. 120.2 ст. 120 ПК України не передбачає відповідальності за його порушення. Вказані обставини свідчать про неправильне застосування податковим органом вимог п.50.1 ст.50, п.120.2 ст.120 ПК України.

Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до абз. 3 пункту 50.1 статті 50 ПК Кодексу штраф у розмірі 3% нараховується платником податків саме від суми заниженого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 14.1.156. п.14.1 ст. 14 ПК України під податковим зобов'язанням розуміють - суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір.

Згідно з вимогами пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством (із спеціальним режимом оподаткування) на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Таким чином, з огляду на те, що платники із спеціальним режимом оподаткування не сплачують до бюджету суму ПДВ з вартості поставлених ними сільськогосподарських товарів/послуг, суд першої інстанції правильно вказав на те, що сума ПДВ (так і суми її заниження) не є податковим зобов'язанням такого платника податку, що підлягає сплаті до бюджету, а відтак на вказані суми заниженого ПДВ, що залишається в розпорядженні платника не може бути нарахований обумовлений штраф.

Обгрунтовано суд першої інстанції звернув увагу і на зміст затверджених форм податкової звітності, враховуючи приписи пункту 120.2 ст. 120 ПК України, яким передбачена відповідальність за невиконання платником податків вимог щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності (абзац другий пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу).

Так, форма та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджена наказом Міністерства фінансів України N 1492 від 25.11.2011 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228). Вказаним наказом затверджено форми: загальної декларації та уточнюючого розрахунку до неї; спеціальної декларації та уточнюючого розрахунку до неї; скороченої декларації та уточнюючого розрахунку до неї.

При цьому, загальна декларація та уточнюючий розрахунок до неї, спеціальна декларація та уточнюючий розрахунок містять рядок, що підлягає обов'язковому заповненню, іменований: "сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки".

Декларації з ПДВ щодо діяльності відповідно до ст. 209 розділу V ПК України (скорочена форма) та уточнюючого розрахунку до неї не містить рядка, в якому відображалася б сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки. До такої звітності, змін щодо нарахування суми штрафу та обов'язкового заповнення обумовленого рядка не внесено.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що законодавець (при затвердженні форми податкової звітності з ПДВ та уточнюючого розрахунку за скороченою формою) зробив виняток для платників, що провадять діяльність відповідно до ст. 209 розділу V ПК України, зокрема не встановив обов'язку щодо відображення платниками у деклараціях та уточнюючому розрахунку (скорочена форма) суми штрафу у зв'язку самостійним з виправленням помилки у раніше поданих деклараціях з ПДВ.

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.120.2 ст.120 ПК України, що є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення як протиправного.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на ті обставини, які були встановлені під час перевірки та які відображені в Акті перевірки. Натомість, вказаним обставинам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі №811/878/13-а – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 13.09.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк