Постанова № 34235331, 16.10.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року м.ПолтаваСправа № 816/4988/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі судового засідання - Лебідь Т.М.,

за участю:

представників позивача - Роговий О.О., Цареградська С.К. ,

представника відповідача - Давиденко Ю.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12 серпня 2013 року Публічне акціонерне товариство " Кременчуцький завод дорожніх машин" (надалі по тексту - ПАТ "Кредмаш", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі по тексту - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0004942202/111 від 30.07.2013 року, яким ПАТ «Кредмаш» донараховано податок на прибуток в сумі 26 909 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 13 454,50 грн.; №0004952202/112 від 30.07.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 40 460 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 20 230 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №342/16-03-22-02-12/05762565 від 17.07.2013 року щодо порушення ПАТ «Кредмаш» ст.138, 198,201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 26 909 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування на суму 40 460 грн. за відповідні звітні періоди. Наголошував на тому, що оскаржувані рішення відповідачем винесені безпідставно та протиправно, суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню. Такі свої твердження обґрунтовував тим, що господарські операції з ПП «Троник», ТОВ «Химтрейд», ТОВ ВКФ «Промислове обладнання», ТОВ «Детальсервіс» зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, а зазначені в акті факти не відповідають дійсності. Наголошував на тому, що податковому органу для перевірки було надано всі документи на підтвердження реальності оподаткованих господарських операцій. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суми валових витрат та податкового кредиту сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер. Крім того, позивач посилався на те, що відповідачем акт перевірки оформлено з порушенням податкового законодавства. Відтак, оскільки в діях позивача відсутні порушення податкового законодавства, оскаржувані рішення відповідача є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні вищевикладеному обґрунтуванню позивних вимог, та по суті оподаткованих господарських операцій, реальність яких поставлено відповідачем під сумнів.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Стверджувала про те, що позивач здійснив лише видимість придбання товарів у ПП « Троник», ТОВ «Химтрейд», ТОВ ВКФ «Промислове обладнання», ТОВ «Детальсервіс» (постачальників), які в дійсності ними не реалізовувались, а лише полягали у документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків. Перевіркою встановлено, що куплений позивачем товар у вказаних контрагентів не куплявся та не перевозився, оскільки придбання товару по ланцюгу постачання не було підтверджено відповідними перевірками. Як на думку податкового органу, діяльність позивача спрямована на надання податкової вигоди третім особам, а укладені договори не мають на меті настання реальних наслідків. Ставлячи під сумнів реальність оподаткованих операцій щодо купівлі товару, вважала оскаржувані рішення законними та обґрунтованими в силу безпідставного завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький завод дорожніх машин" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 05762565; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість з 05.05.2000 року. (а.с.12)

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і.у. (28.99); виробництво автотранспортних засобів (29.10); дошкільна освіта (85.10), Функціонування театральних і концертних залів (90.4); вантажний автомобільний транспорт (49.41); постачання інших готових страв (56.29) (а.с. 13).

Кременчуцькою ОДПІ в період з 04.07.2013 року по 10.07.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Кредмаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт №342/16-03-22-02-12/05762565 від 17.07.2013 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- п.п.138.1, 138.2,138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 26 909 грн.;

- п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст.198, п.п.201.1,п.п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 40 460 грн.

18.07.2013 року позивачем було подано до Кременчуцької ОДПІ заперечення щодо означеного акту перевірки, за результатами розгляду якого висновки акту залишено без змін в силу його відповідності податковому законодавству та встановленим у ході перевірки фактам.

На підставі зазначеного акту Кременчуцькою ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення №0004942202/111 від 30.07.2013 року, яким ПАТ «Кредмаш» донараховано податок на прибуток в сумі 26 909 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 13 454,50 грн.; №0004952202/112 від 30.07.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 40 460 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 20 230 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались ПАТ «Кредмаш» в порядку адміністративного оскарження.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням та перевіряючи їх на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем п.п.138.1, 138.2, 138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 26 909 грн.; п.п. 198.3, 198.4,198.6 ст.198, п.п.201.1,п.п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 40 460 грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.138.8 ст.138 Кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Вказуючи на порушення вищезазначених положень Податкового кодексу України, Кременчуцька ОДПІ фактично стверджує про те, що платник неправомірно включив до складу валових витрат суму, начебто понесених ПАТ «Кредмаш» витрат у зв'язку з придбанням у своїх контрагентів товарів по фактично неіснуючим фінансово-господарським операціям, які були незаконно відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства (стверджує про безтоварність відповідних операцій).

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про те, що підприємством занижено податок на прибуток за 2 кв. 2012 року в сумі 26 909 грн.

З приводу зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість податковий орган вказував на порушення таких норм.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.4 ст.198 Кодексу, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках із зазначенням обов'язкових реквізитів.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ПАТ «Кредмаш» фактично не здійснювало придбання товару у ПП « Троник», ТОВ «Химтрейд», ТОВ ВКФ «Промислове обладнання», ТОВ «Детальсервіс» (постачальників) , оскільки, на думку контролюючого органу, такі товари фактично контрагентами позивача не надавались в силу фіктивного характеру діяльності, а оподатковані господарські операції полягали лише у їх документальному оформленні, відповідач стверджував про завищення платником суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 40 460 грн.

Суд знаходить помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

У ході перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено укладення у перевіряємому періоді між ПАТ «Кредмаш» ( Покупець) та ТОВ ВКФ «Промислове обладнання» (Постачальник) ПП « Троник» (Постачальник), ТОВ «Детальсервіс» (Постачальник), ТОВ «Химтрейд» (Постачальник) договорів №07-06/09-2011 від 06.09.2011 року (т.1, а.с.55-60), №10 від 16.05.2011 року (т.1, а.с.124-128), №47/26 від 22.05.2012 року (т.1, а.с.158), №11/1109/70 від 09.12.2011 року (т.1, а.с170-172) відповідно. За умовами означених договорів, Постачальник зобов'язується здійснити поставку товару Покупцю згідно специфікацій, які є невід'ємними частинами договорів, а Покупець - прийняти та здійснити оплату за поставлений товар.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даних угод представниками позивача надано суду податкові декларації, податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, платіжні доручення, видаткові накладні, прибуткові ордери. Із зазначених первинних документів можливо встановити вид товару, його кількість та ціну . На підтвердження транспортування та отримання товару позивача надано реєстри виданих доручень на отримання товару посадовими особами ПАТ «Кредмаш», копії посвідчень про відрядження, подорожні листи, товарно - транспортні накладні, сертифікати якості, рахунки про надання транспортних послуг, вантажні декларації. На підтвердження зберігання купленого товару, зокрема електрообладнання, гофротари, клейних матеріалів надано картки складського обліку (т.1, а.с.55-246)

Представниками позивача у ході розгляду справи надано пояснення щодо використання куплених товарно - матеріальних цінностей. Зокрема, було зазначено, що куплений товар у ПП « Троник», ТОВ «Химтрейд», ТОВ ВКФ «Промислове обладнання», ТОВ «Детальсервіс» товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності для виготовлення машин, що є основним видом діяльності ПАТ «Кредмаш» згідно реєстраційних документів. Означене підтверджено картками складського обліку та звітами про реалізацію готової продукції, розшифровками статей матеріальних витрат, заказами , лімітними картками. ( т.3. а.с.66-92, 100-142 )

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення первинних документів бухгалтерського обліку, на підставі яких сформовано спірні суми, не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених первинних документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді та підтверджує реальність валових витрат.

Суд критично оцінює посилання податкового органу як на підставу донарахування спірних сум на відсутність доказів поставки за ланцюгом постачання куплених позивачем товарно- матеріальних цінностей. В спростування вказаного суду було надано відповідні договори поставки та товарно - транспортні накладні. (т.3, а.с.93-99)

Позивачем було надано всі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, чим підтверджено реальність господарських операцій, що слугували основою для формування податкового кредиту та валових витрат у відповідних звітних періодах.

З урахуванням зазначеного, позивачем спірні податковий кредит та валові витрати сформовані за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товари, в ціні яких ПАТ «Кредмаш» сплачені суми податку на додану вартість, використані в господарській діяльності позивача і отримані від контрагентів , що зареєстровані на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством.

Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товару у ПП « Троник», ТОВ «Химтрейд», ТОВ ВКФ «Промислове обладнання», ТОВ «Детальсервіс», подальше використання в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України , Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відтак, суд критично оцінює твердження податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та безпідставне формування валових витрат за відповідний звітний період, оскільки вони ґрунтуються лише на суб'єктивних доводах відповідача.

Суд зазначає про індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ПАТ «Кредмаш» не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентами. Висновки податкового органу щодо фіктивності та сумнівності контрагентів ПП « Троник», ТОВ «Химтрейд», ТОВ ВКФ «Промислове обладнання», ТОВ «Детальсервіс» , одиниць ланцюгів постачання у його взаємовідносинах , ніяким чином не можуть стосуватись позивача та впливати на його податкові зобов'язання.

Не бере суд до уваги посилання Кременчуцької ОДПІ на неможливість ТОВ «Детальсервіс» виконання своїх договірних зобов'язань в силу відсутності останнього за його місцезнаходженням, про що складено довідку від 27.07.2012 року №367/07/07-006. Вказане мало місце, зокрема, після проведення оподаткованих господарських операцій, реальність яких відповідачем поставлено під сумнів. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази про внесення до ЄДР відповідних записів щодо місцезнаходження вказаного суб"єкта господарювання.

Як припущення суд розцінює посилання податкового органу на відсутність у контрагентів позивача основних фондів, виробничих потужностей , трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає, як на думку відповідача, можливість виконання ним своїх договірних зобов'язань. Жодною нормою закону не встановлено залежність права платника податку на формування свої податкових зобов'язань від наявності у його контрагента трудових та інших ресурсів для виконань своїх договірних зобов'язань, оскільки він має нічим не обмежене право укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Непідтвердженими належними доказами суд вважає посилання Кременчуцької ОДПІ на те, що діяльність контрагентів позивача спрямована на надання податкової вигоди третім особам, а укладення останнім договорів не спричиняє настання реальних правових наслідків.

Висновки про сумнівність контрагентів по ланцюгу постачання не можуть бути беззаперечним доказом безтоварності оподаткованих позивачем операцій, за рахунок яких сформовано спірний податковий кредит та валові витрати.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження, сформував суми валових витрат на реально придбані товари.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0004942202/111 від 30.07.2013 року та № 0004952202/112 від 30.07.2013 року - визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" витрати зі сплати судового збору в сумі 808,24 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков